2.4. Консервування качанів кукурудзи воскової і повної стиглості, вологого зерна

Останнім часом значно збільшились обсяги заготівлі вологого зер­на кукурудзи, а також подрібненої її зернострижневої маси. Раніше кукурудзу збирали зазвичай для одержання стиглого сухого зерна. Але це більш трудомісткий процес, ніж консервування. Крім того, при збиранні кукурудзи у фазі повної фізіологічної стиглості, але підвищеної вологості вдається одержати значно більше корму з одиниці площі (додатково до врожаю зерна збирають і силосують свіжу, ще зелену листостеблову масу). Слід вирощувати гібриди ку­курудзи, в яких більш чітко виражена властивість просоподібних злаків — зберігання зеленими стебел і листя при повному дости­ганні зерна. У разі потреби строки дозрівання зерна можна скоро­тити обробкою посівів хімічними речовинами, які прискорюють на­ливання зерна (наприклад, кінетином).

Консервують здебільшого подрібнені качани, починаючи із фази воскової стиглості зерна, його вологість у цій фазі становить 40 - 50, стрижнів качанів — 45 - 55 %. У фазі повної фізіологічної стиглості вологість зерна знижується до 30 %, а стрижні качанів у цей час мають вологість 40 - 45 %. Подрібнена зернострижнева маса з дода­ванням нижніх обгорток початків (3 - 6 % загальної маси) — це пас­топодібний корм, який добре зберігається у спеціальних наземних траншеях 6 - 7 м завширшки і до 30 м завдовжки. В європейських країнах для цього використовують металеві башти.

При закладанні подрібнених качанів з восковою стиглістю зерна в масі відбувається процес молочнокислого бродіння. В результаті життєдіяльності молочнокислих бактерій утакому силосі нагрома­джується молочна кислота (кислотність корму становить рН 4,2 - 4,3). Інші анаероби в цій масі майже не розвиваються.

Основною умовою консервування зернострижневої маси кукуру­дзи з достиглим зерном і вологого зерна є добре ущільнення. Техно­логію консервування зернострижневої маси і вологого зерна вперше запровадили С.Я. Зафрен та А.Ф. Вечір (1960) і апробували в госпо­дарствах Краснодарського краю й інших регіонах. Нині її широко застосовують у США,Німеччині та інших країнах. За даними Інсти­туту кормів УААН (А.О. Бабич, В.Ф. Кулик та ін.), консервоване ку­курудзяне зерно з соєвим шротом і преміксами є цінним кормом для свиней. Виробничий дослід цього інституту показав, що добові при­рости тварин при годівлі таким кормом досягають 650 - 680 г, що значно більше, ніж прирости за традиційного висококалорійного раціону. Добрі прирости забезпечує вологе консервоване зерно сор­го. При згодовуванні свиням цього зерна у восковій стиглості приро­сти дещо менші (воно для них кисле і потребує певних добавок для нейтралізації кислотності).

Дослідження Інституту кормів УААН, досвід господарств ім. Близнюка і ім. Островського, держгоспу «Маньківський» Маньків- ського району Черкаської області, господарств Липовецького району Вінницької, Кам’янського району Черкаської областей і господарсь­ких підприємств з виробництва кормів показують, що використання консервованої зернострижневої маси кукурудзи і вологого зерна, як основи концентратної частини раціону для великої рогатої худоби і свиней економічно вигідне: 1 корм. од. її набагато дешевша від 1 корм. од. сухого зерна кукурудзи, оскільки досушування качанів і обмолоченого зерна в сушарках — трудомісткий і енергоємний процес.

За даними С.Я. Зафрена з посиланням на французький Інститут кормових культур, консервація вологого зерна кукурудзи на 72 % дешевша, ніж його штучне сушіння, і на 154 % дешевша, ніж оброб­ка, наприклад, пропіоновою кислотою. Консервування зерностриж- невої маси і вологого зерна кукурудзи дає змогу значно скоротити втрати качанів у полі, які через пізні строки збирання нерідко дося­гають 14 - 17 %, підвищити врожайність зерна, знизити його собі­вартість.