5.2. Деякі сучасні способи хімічного консервування кормів і їх ефективність

Крім названих кислотних та інших хімічних препаратів, давно випробовують і застосовують як консерванти органічні кислоти — карбонові (мурашину), оцтову, пропіонову, а також ароматичні — бензойну і саліцилову (оксибензойну), антранилову (амінобензой- ну). Саліцилова й антранилова кислоти дорожчі, ніж бензойна. Во­ни є продуктами переробки бензойної кислоти, а за ефективністю не переважають її. Можна також назвати порівняно недавно синтезо­вану сорбінову кислоту. За ефективністю дії бензойна, мурашина й сорбінова кислоти майже однакові. Всі вони нешкідливі для органі­зму. Є підстави вважати, що подібно до інших хімічних препаратів, які застосовують і на рослинах, нешкідливість їх є відносною. З ча­сом нові дослідження засвідчили шкідливість того чи іншого препа­рату. Наприклад, ще в 70-х роках минулого століття з’явились дока­зи того, що небажано вводити в раціон тварин мінеральні кислоти. Так, за даними С.Я. Зафрена із посиланням на Естронга і Мак На- мару (1975), введення невеликої кількості соляної кислоти в раціон знижує поїдання кормів худобою, а більша її кількість спричинює ацидоз.

Ефективним консервантом є також формальдегід, його суміші з мурашиною кислотою для консервації кукурудзи, при силосуванні свіжої трави люцерни, злакових трав, бобово-злакових сумішей.

При консервації формальдегідом поліпшується перетравлюва- ність вуглеводної частини кормів, сповільнюється утворення кислот, помітно зменшуються втрати сухої речовини, спиртове бродіння, дезамінування амінокислот у кормі. Цей консервант знижує пере­травність азоту (протеїну) в рубці жуйних. Потім протеїн засвоюєть­ся в іншому відділі травного каналу, у власне шлунку і кишках. При цьому зменшується утворення аміаку в рубці і поліпшується засвоєння азоту тваринами. Іншими словами, формальдегід, обме­жуючи бактеріальний розпад білка в рубці, підвищує біологічну по­вноцінність азоту корму, сприяє його відкладанню в організмі тва­рин. Сполучення формальдегіду з іншими хімічними сполуками — мінеральними та органічними кислотами (відповідно, із сірчаною, мурашиною і оцтовою), які застосовували за рубежем, не під­вищують консервувальної дії порівняно із застосуванням одного формальдегіду.

Слід зазначити, що консерванти треба застосовувати переважно при збиранні оводненої зеленої маси — свіжої трави, кукурудзи до молочно-воскової стиглості. Консервація сприяє припиненню проце­су розвитку не тільки молочнокислих бактерій, а й дріжджів. Разом із тим при пров’ялюванні трав (а також і рано зібраної кукурудзи), при збиранні кукурудзи у восковій та у повній стиглості, коли кон­сервація проходить з мінімальними втратами сухих речовин, хіміч­не консервування неефективне. Крім того, хімічні консерванти не­дешеві. Достатньо нагадати, що звичайне консервування, напри­клад, вологого зерна кукурудзи на 154 % дешевше, ніж обробка його пропіоновою кислотою.

За даними В.А. Тащиліна (1985), ефективність використання хі­мічних консервантів, зокрема органічних кислот (мурашиної, пропі- онової, оцтової, бензойної) і їх сумішей, сильно знижується через недостатність і брак механізмів для внесення рідких і порошкоподі­бних консервантів. Більш удосконаленим є внесення рідких консервантів.

У 80-х роках минулого століття застосовували обробку зрідже­ним аміаком пров’ялених трав при досушуванні їх, тюків сіна під­вищеної вологості. У Всеросійському інституті кормів (А.А. Мака­ров, С.Х. Євтисова) дійшли висновку про високу консервувальну ефективність зрідженого аміаку в дозах 0,6 — 1 % маси сіна. Він запобігає самозігріванню сіна і за цією дією ефективніший, ніж пропіонова кислота. Аміак дуже швидко (за 20 с) зв’язується ма­сою. Збільшення експозиції від 60 с до 10 хв майже не впливає на кількість зв’язаного аміаку, оскільки вміст речовин у рослинах, з якими він вступає в реакцію (це переважно білки, клітковина, ки­слоти), залишається незмінним. При підвищенні вологості рослин кількість зв’язаного аміаку збільшується. При повторному самозіг­ріванні маси обробку можна повторити. Застосування аміаку мож­на поєднувати з активним вентилюванням. У практиці широко застосовували і обробку соломи в скиртах зрідженим аміаком. Не­зважаючи на очевидні позитивні сторони такої обробки, нині її майже не застосовують. Не встановлено позитивного впливу аміа­ку на якість кормів, небажаним вважається згодовування подріб­неного сіна, обробленого аміаком, свиням і птиці. Передозування аміаку несприятливо впливає на навколишнє середовище, особли­во при зберіганні сіна в рулонах. У сховищах і біля них відчува­ється різкий і стійкий запах аміаку, що неприпустимо на кормових дворах, розміщених недалеко від ферм. Нерідко тюки й рулони сіна, оброблені зрідженим аміаком, зберігають під плівкою. Це призводить до суцільного пліснявіння маси через недостатню вен­тиляцію і конденсацію водяної пари (С.Х. Євтисова). Те саме може статися і в скиртах тюків сіна, вкритих соломою. У разі зволожен­ня соломи дощами погіршується вентиляція. Спостерігається та­кож зниження вмісту каротину в обробленому аміаком сіні порів­няно з необробленим, але підвищується вміст протеїну, причому досить значно — на 46 % (С.Х. Євтисова). Разом із тим перетрав­ність поживних речовин не підвищується.

Важливо зазначити, що обробка рулонів сіна і тюків аміаком не дає позитивних результатів. Сіно при цьому дуже зігрівається. В результаті екзотермічної реакції його температура досягає 90 °С. Але при обробці сіна такими консервантами, як мурашина кислота, форміат амонію, КВС-1, КВС-2, у процесі заготівлі його в рулонах результати є позитивними (В.І. Сироткін, В.Р. Торопов). Обробка сіна підвищеної вологості (35 - 38 %) пропіоновою кислотою під час заготівлі ефективна при дозі її 2,0 % від маси сіна. Це запобігає його самозігріванню, появі плісняви і гнилі (Є.Ф. Борисенко, П.А. Де- нисевич, Н. К. Капустін та ін.).

У цілому консерванти під час заготівлі сіна слід застосовувати насамперед у районах, де через опади й загальну підвищену воло­гість у період заготівлі неможливо просушити рівномірно увесь ва­лок сіна до необхідної вологості.