7.1. Загальні питання виробництва насіння

Виробництво насіння кормових культур — невід’ємна ланка доб­ре організованої системи кормовиробництва. Ці питання стосовно багатьох кормових культур (кукурудзи, сорго, жита, коренеплодів, суданської трави) з метою забезпечення кормовиробництва високо­якісним насінням успішно вирішуються. Немає проблеми і із забез­печенням господарств насінням ярої вики, гороху, буркуну дворіч­ного, пажитниці однорічної, щириці та ін. Поряд з цим постійно відчувається нестача насіння бобових багаторічних трав насамперед через незначні порівняно з іншими кормовими культурами урожаї насіння та коефіцієнти розмноження. Наприклад, насінням куку­рудзи, суданської трави, сорго, зібраним з 1 га, можна засіяти 60 - 100 га, щириці — 500 - 600 га, злакових багаторічних трав — 30 - 40, а конюшини, люцерни, еспарцету — лише 10 - 15 га.

Враховуючи винятково високу цінність багаторічних бобових трав, слід підвищити їх насінну продуктивність. При цьому також можна і потрібно значно зменшити норми висіву цих трав на корм, створюючи для них кращі умови вегетації (своєчасне збирання по­кривних культур, безпокривні посіви тощо). Це сприятиме збіль­шенню коефіцієнта розмноження до 25 - 30 і більше.

У Росії й Україні здавна розвивалося виробництво насіння бага­торічних трав і настільки успішно, що насіння їх, зокрема конюши­ни, тимофіївки, буркуну та ін., експортували ще у XIX ст.

В Україні не бракувало насіння багаторічних трав і в до- і в піс­лявоєнний періоди аж до кінця 50-х років ХХ ст. Потім через орієн­тацію кормовиробництва на кукурудзу й однорічні зернобобові — горох і боби (1957 — 1964 рр.) травосіянню було завдано великої шкоди. Багаторічні трави практично було вилучено із кормової площі. Цей період довго позначався на системі виробництва насіння кормових трав. Про вплив його тепер свідчить хоча б непомірно ви­сока вартість 1 ц насіння багаторічних трав.

Нині виробництвом високоякісного сортового насіння кормових культур займаються спеціальні інститути, дослідні станції, насін­ницькі господарства, які, застосовуючи найновіші методи генетики і селекції, виробляють насіння трав, коренеплодів та інших культур супереліти, еліти і першої репродукції.

Кожне господарство має вирощувати насіння багаторічних трав, а також тих культур, насінництво яких у спецгосподарствах розви­нене недостатньо або зовсім не ведеться. Це сорти укісного (кормо­вого) гороху, кормовий овес, кормові сорти жита і пшениці, яре жи­то, щириця, однорічні види конюшини, нерідко суданська трава, малопоширені силосні культури — сильфія пронизанолиста, мара­лячий корінь, борщівник Сосновського та ін.

Насіння кормових культур для господарств мають постачати спеціальні насіннєві господарства, які розмножують насіння еліти й супереліти, одержане з дослідно-селекційних станцій та інститутів. Насіння деяких видів і сортів кормових культур доцільно завозити з інших регіонів.

Не завжди виправданим є придбання насіння в інших країнах за валюту, оскільки українські сорти кормових і зернокормових куль­тур не поступаються перед зарубіжними, багато які місцеві види і сорти були вихідним матеріалом для виведення в європейських кра­їнах, СТТТА, Канаді, Австралії сортів люцерни, конюшини лучної, підземної, еспарцету, буркуну, багатьох злакових трав тощо.

Певне значення має збирання і розмноження насіння місцевих дикорослих кормових рослин, наприклад пажитниці багаторічної, тонконога лучного, конюшини рожевої і альпійської, чини лісової, костриці червоної, лучної, тимофіївки лучної, люцерни жовтої (сер­поподібної) і хмелеподібної, конюшини підземної, лядвенцю рогато­го, житняку, стоколосу безостого і прямого, буркуну дворічного і од­норічного тощо.

Слід зазначити, що при вирощуванні на високих агрофонах наба­гато підвищується продуктивність представників дикої флори і вони часто перевершують селекційні сорти трав. На півдні України дико­рослі трави можна збирати в заповіднику Асканія-Нова, в Лісостепу, на Поліссі — на заплавних і вододільних луках. Існують також сорти кормових культур народної селекції. Це, зокрема, сорти столового і кормового гарбузів, кормового гороху (наприклад, Гадяцький місце­вий), виткої квасолі, яка росте у суміші з кукурудзою та ін.

Для залуження схилів і в кормових сівозмінах заслуговує на ува­гу пирій повзучий. Цей цінний високопродуктивний кореневищний злак, подібно до стоколосу безостого, можна вирощувати у сумішах з бобовими травами у кормових сівозмінах і на схилах.