Шкуро-хутрову сировину отримують у результаті первинної пе­реробки худоби після знімання шкур з м’ясних туш.

Шкурою називають шкіру тварин з волосяним покривом. Шку­ра становить 6 — 7 % від маси тварини.

За будовою, хімічним складом і властивостями шкуро-хутрова сировина істотно відрізняється залежно від виду тварин, їх статі і віку.

Шкура містить значну кількість вологи — 64 — 73 %; жирів для шкур ДРХ — 30 %, свиней — 20 %, ВРХ — 1,5 %; білків (колагену, еластину, ретикуліну і незначної кількості альбумінів і глобулі­нів) — 16 — 22 %. На частку колагену припадає до 90 % усіх білків шкури. Крім того, в шкурі є невелика кількість мінеральних речо­вин, вуглеводів і ферментів.

Товщина шкур ВРХ на різних ділянках топограми істотно від­різняється (рис. 11.1). Чим товща і щільніша шкіра тварини, тим

більшу класність і ціну вона має.

До шкуро-хутрової сировини належить сировина шкіряна відповідно до ГОСТ 28425—90 (шкури ВРХ, коней і свиней), овчини не вичинені шубніта хутрові (ГОСТ 28509—90), щети- на-шпарка (ГОСТ 13681—77), волос кінський та великої рога­тої худоби (ГОСТ 12859-67).

Залежно від видових і віко­вих особливостей та маси шку- ро-хутрову сировину поділяють на дрібну та велику.

До дрібної шкіряної сирови­ни належать шкури молодняку ВРХ і ДРХ:

♦ склизок — шкури ненаро­джених або мертвонароджених телят;

♦ опойок — шкури телят мо­лочників;

♦ виросток — шкури молодняку ВРХ, що споживає рослинні ко­рми, масою до 10 кг;

♦ овчина шерстяна (довжина шерсті понад 6 см);

♦ овчина напівшерстяна (довжина шерсті 2,5 — 6,0 см);

♦ овчина голяк (довжина шерсті до 2,5 см)

Велику шкіряну сировину поділяють за масою і видом тварини. До цієї сировини належать шкури молодняку та дорослих тварин ВРХ масою понад 10 кг, а саме:

♦ шкури молодняку масою 10 — 13 кг;

♦ ялівки — шкури корів легкі, середні та важкі, масою відпові­дно 13 - 17, 17 - 25 і понад 25 кг;

♦ бичини — шкури кастрованих биків;

♦ бугаїни — шкури некастрованих биків, які поділяють на легкі та важкі, масою відповідно 17 — 25 та понад 25 кг.

До шкур свиней належать шкури поросят масою 0,75 — 1,5 кг; дорослих тварин — легкі, середні та важкі, масою відповідно 1,5 — 4,0, 4,0 — 7,0 понад 7,0 кг. Крупони свиней, що містять частину шкури, знятої з огузка, спини, боків та шиї, розрізняють дрібні та великі.

Шкура складається з трьох шарів: епідермісу, який становить 1 — 2 % товщини шкури, дерми — головний шар шкури, що дося­гає 84 %, і міздрі — підшкірної клітковини.

Товщина та щільність шкури ВРХ визначають якість шкур і залежать від типу сплетення пучків колагенових, еластинових і ретикулінових волокон.

Розрізняють п’ять класів сплетень (рис. 11.2). Найщільнішим є 5-й клас — зона чепрака, найменш якісний 1-й клас — зона пах­вини.

Основний шар шку­ри — дерма складаєть­ся із сосочкового і сіт­частого шару.

У сосочковому шарі розміщені волосяні пазухи з волосом, по­тові й сальні залози, кровоносні та лімфа­тичні судини, тому він пухкий і неміцний.

Ретикулінові волокна сосочкового шару ра­зом з тонкими колаге­новими й еластинови­ми волокнами утворю­ють складну, найщі- льнішу сітку — лице шкури, яка безпосередньо примикає до епідермісу. На лицьовій поверхні розташовані невеликі виступи, які разом з поглиблення­ми волосяних пазух і потових проток утворюють характерний для кожного виду шкур малюнок — мерею.

Сітчастий шар складається здебільшого з переплетень пучків колагенових волокон. У ньому небагато кровоносних судин, елас­тинових волокон і клітин. Колагенові волокна і пучки в ньому цуп­кіші, ніж у сосочковому шарі. В усіх тварин, крім свиней, у яких щетина наскрізь пронизує цей шар, немає волосяних пазух і залоз.

Підшкірна клітковина (міздря) складається з пухкої сполучної тканини, яка містить значну кількість кровоносних судин, жиро­вих клітин та еластинових волокон.

Волосяний покрив шкур ВРХ називають волосом, шкур сви­ней — щетиною, шкур ДРХ — шерстю.

Волос (щетина) має корінь, що розміщується у волосяній цибу­лині, і стрижень, який пронизує сосковий шар дерми і епідермісу і виступає на поверхню шкури.