9.1. Загальна характеристика сировини для виробництва органопрепаратів

Гіпофіз. Використання гіпофіза для отримання медичних препаратів зумовлене тим, що в ньому виробляється велика кіль­кість гормонів. Одні з них впливають на секреторну діяльність деяких ендокринних залоз, інші — безпосередньо регулюють об­мін речовин.

Гормони, вироблені окремими ділянками (частками) гіпофіза, відрізняються як за характером, так і за природою дії.

Передня частка гіпофіза виробляє: гормон росту, що посилює синтез білка і підтримує обмін води в організмі; пептидні гормони трьох видів, що впливають на ендокринну функцію статевих за­лоз; тиреотропний гормон, який впливає на обмін речовин, стиму­люючи діяльність щитоподібної залози; адренокортитропний гор­мон, що стимулює секрецію кори надниркової залози.

Гіпофіз посилює біосинтез і виділення в потік крові кортико­тропних гормонів і зменшує кількість аскорбінової кислоти і холе­стерину.

Середня частка виділяє гормони пігментації, що стимулюють діяльність пігментних клітин.

Задня частка гіпофіза виробляє вазопресин, який регулює об­мін води і підвищує кров’яний тиск, й окситоцин, що підвищує то­нус гладких м’язів і впливає на виділення молока.

Найважливішим є використання передньої частки гіпофіза для виробництва адренокортикотропного гормону (АКТГ). Найбільше цього гормону міститься в гіпофізі свиней, трохи менше — дрібної рогатої худоби, коней і найменше — великої рогатої худоби. Гор­мон АКТГ використовують для лікування ревматоїдних захворю­вань, астми, деяких хвороб крові і дерматитів.

Щитоподібну залозу використовують для виробництва йодо­ваних амінокислот — тироксину і трийодтироніну. Препарати, що містять йодовані амінокислоти, призначені для лікування захво­рювань, пов’язаних з гіпофункцією щитоподібної залози.

Крім цього, із щитоподібної залози виробляють протиалергійні препарати та препарати для поновлення імунної системи (тимо- лін, вілозен).

Паращитоподібна залоза є сировиною для отримання гор­мональних препаратів, що регулюють обмін кальцію і фосфору. їх використовують при різних формах судомних нападів, астми, кро­пивниці, інших захворювань і вводять парентерально, щоб запо­бігти зменшенню біологічної активності під дією протеолітичних ферментів.

Підшлункову залозу використовують для виготовлення гор­мональних препаратів і передусім для виробництва інсуліну.

Інсулін, що виробляється островками Ленгеранса підшлункової залози, є гормоном білкового походження, який регулює обмін ву­глецю в організмі.

Вміст інсуліну в сировині і, отже, його вихід коливаються за­лежно від виду, віку тварини і сезонності (взимку вихід більший). Найбільше інсуліну в підшлункових залозах свиней, молодняку великої рогатої худоби.

Підшлункова залоза переробляється в парному і замороженому стані.

Інсулін швидко руйнується під дією протеолітичних ферментів, тому його виробляють, змішуючи з речовинами, що уповільнюють його перехід у кровоносне русло і знижує активність тканинних протеаз.

Крім інсуліну з підшлункової залози отримують ліпокаїн, що впливає на процес жирового обміну в печінці. Ліпокаїн виробля­ють із залишків тканин після видалення інсуліну.

У підшлунковій залозі продукуються пептиди, що впливають на кров’яний тиск (калікреїн, брадикінін). Ці речовини підвищу­ють кров’яний тиск і є основою препаратів — регуляторів кров’яно­го тиску. Сировиною для отримання препаратів є маточні розчини після видалення інсуліну.

Зовнішньо секреторна функція підшлункової залози пов’язана з виділенням ряду гідролітичних ферментів: амілаз, ліпаз, протеаз.

Із підшлункової залози виробляють медичний панкреатин, який застосовують при порушенні секреторної діяльності травного каналу, і технічний панкреатин, який використовують у шкіряній промисловості як розм’якшувач шкір. Для промислового виготов­лення ферментних препаратів можна використовувати залишки тканини підшлункової залози після видалення гормонів.

Із підшлункової залози великої рогатої худоби виробляють такі ферментні препарати, як ліпокаїн, дезоксирибонуклеази, рибону­клеази, кристалічний хімотрипсин, трипсин та інгібітор трипсину.

Дезоксирибонуклеазу використовують при лікуванні вірусних захворювань очей, абсцесів, бронхоекстазів легень.

Рибонуклеазу застосовують для профілактики і лікування за­хворювань дихальних шляхів. Кристалічний хімотрипсин і трип­син мають протизапальну і протиолітичну дію і здатні розщеплю­вати некротичну тканину.

Інгібітор трипсину використовують при гострому панкреатиті, а також фістулі підшлункової залози і жовчного міхура.

Надниркові залози складаються з двох шарів — коркового і моз­кового. Кожний із них виконує самостійну внутрішньосекреторну дію. Гормони, що виробляються мозковим і корковим шарами, розріз­няють за хімічним складом і біологічним впливом на організм.

Мозковий шар надниркової залози виробляє адреналін, що ре­гулює вуглеводний обмін і зумовлює підвищення кров’яного тиску. Його використовують при зниженому кров’яному тиску, кровотечі, бронхіальній астмі, інших захворюваннях.

Корковий шар надниркової залози виробляє велику кількість кортикостероїдів, впливає на вуглеводний, білковий обмін, обмін ліпідів та водосольовий обмін.

Промислове виробництво кортикостероїдних препаратів ґрун­тується на видаленні активних кортикостероїдів з коркового шару надниркової залози.

Серед лікарських препаратів класу кортикостероїдів можна виділити гідрокортизона ацетат — протизапальний і протиалергіч- ний засіб, преднізон — активатор обміну мінеральних речовин, дексаметазон — протишоковий і протиалергічний засіб та ін.

Плацента тільних корів. Плацента містить біогенні стимуля­тори. З неї виробляють плаценту для ін’єкцій, яку використовують при хворобах очей; аміноцен для ін’єкцій — протизапальний і роз- смоктувальний рубці і тканини засіб; кортикостероїди і полімети- ди — як гормони передньої частки гіпофіза.

Трахея. З трахеї (гіалінових хрящів) ВРХ отримують біогенний препарат хонсурид, в якому діючою речовиною є сульфатна кисло­та, що належить до високомолекуляних цукрів і поряд з гіалуро- новою кислотою використовується для загоєння ран і активує бу­дівництво сполучних тканин.

Хрящі молодих телят і екстракт кісткового мозку призна­чені для виробництва ліків, що використовують при захворюванні суглобів, спричинених дегенеративними змінами хрящової тка­нини суглоба (артроз).

Статеві залози. Яєчники і насінники виробляють статеві гор­мони, що впливають на процеси обміну в організмі і зумовлюють розвиток другорядних статевих ознак. За хімічною будовою статеві гормони є похідними циклопентанпергідрофенантрену. Яєчники виділяють естрон (фолікулін), що утворюється в фолікулах, і гор­мон жовтого тіла — прогестерон, секреторна активність якого зро­стає в період вагітності. З насінників виділяють гормон тестосте­рон. Крім гормонів у насінниках міститься фермент гіалуронідаза, що каталізує розпад гіалуронової кислоти до глюкозаміну і глю- куронової кислоти.

Препарати лідаза і ронідаза, що виробляються з тканини на­сінників і містять гіалуронідазу, застосовують для розсмоктування рубців (післяопераційних і післяопікових), рубцевих контрактур та інших травм, а також при трахомі.

Слизові оболонки шлунка і кишок. Слизову оболонку сви­нячих шлунків і сичуг великої рогатої худоби використовують для виробництва пепсину і шлункового соку.

У сичузі молодих телят міститься хімозин, який створожує мо­локо.

Пепсин виробляється слизовою оболонкою шлунка в неактив­ній формі (пепсиноген з молекулярною масою 40 000), яка під дією хлоридної кислоти за наявності незначної кількості активного пе­псину перетворюється на активну форму (молекулярною масою 34 000), після відщеплення залишку пептиду та інгібітору пепсину.

Стандартна протеолітична активність пепсину визначається за перетравленням білка курячого яйця: 10 г протертого білка за на­явності 0,1 г препарату в стандартних умовах (температура 38 °С) має протягом 3 — 4 год повністю розчинити курячий білок до про­зорого розчину.

Крім ферментів у слизовій оболонці шлунка утворюється гор­мон — гострин, що впливає на виробництво хлоридної кислоти.

Слизова оболонка кишок виробляє поліпептид ентерогастрин, що регулює тонус перистальтики кишок і секрецію шлункового соку.

Крім цього, зі слизової оболонки шлунків телят і ягнят молоч­ників отримують препарат абомін, що містить протеолітичні фер­менти. Абомін — аморфний порошок зі специфічним запахом, со­лоний на смак (містить домішки хлориду натрію).

Селезінку ВРХ використовують для виробництва спленіну — засобу для лікування і профілактики токсикозів на початкових фазах вагітності.

Печінку дуже широко використовують для виробництва орга­нопрепаратів антианемічної дії завдяки наявності залізовмісного білка феритину, який містить до 23 % заліза, вітамін В12, ком­плекс водо- та жиророзчинних вітамінів Ві, В2, РР, С, А. Тому крім концентрованих водних та жирових витяжок з печінки вироб­ляють безбілкові екстракти, призначені для парентерального вве­дення при різних формах білокрів’я. Печінку використовують та­кож як живильне середовище в мікробіологічній промисловості, як концентровані витяжки препаратів, що поліпшують травлення, і в складі препарату біфідобактерину для ліквідації дисбактеріозу.

Кров. Як препарати крові використовують солкосерил (вироб­ляють із крові ВРХ) — безбілковий порошок, що має біостимулю- вальну антигенну дію, прискорює регенерацією тканин, обмінних процесів при трофічних виразках голені, гангрені, пролежнях, опіках, радіаційних виразках, пересадці шкіри; актовегін (екстракт з крові телят, звільнений від білка) — прискорює загоєння трофіч­них виразок, опіків, променевих опіків, застосовується при пору­шенні мозкового і периферичного кровообігу, пошкодженні рого­виці очей і кон’юнктивітах.

Жовчний міхур використовують для отримання жовчі, яка мі­стить жовчні кислоти — фізіологічні активатори ліпотропної дії, що емульгують жири і активують дію ліпази.

Із жовчі виробляють такі медичні препарати, як алохол, ліобіл і холензим, що використовують при захворюваннях, пов’язаних з порушенням діяльності травного каналу і печінки, як жовчогінні засоби при гепатитах та холециститах.

Очищені жовчні кислоти, як і холестерин зі спинного мозку, використовують для синтезу стероїдних гормонів.

Дегідрохолеву кислоту застосовують при холангітах, хронічних холециститах, гепатитах.

Хенодезоксихолеву кислоту використовують у західних країнах для лікування жовчнокам’яної хвороби.

Склисте тіло очей ВРХ і свиней призначене для виробницт­ва біогенного препарату «склисте тіло», який призначається для розм’якшування і розсмоктування рубців тканин і діє як знеболю­вальний засіб при невралгії.

Легені ВРХ, після видалення жиру і прирізів м’язових тка­нин, поділяють на дві частини і після промивання водою у разі використання для фармацевтичної промисловості направляють на виробництво інгібіторів.

Із легень виготовляють гепарин — інгібітор, що запобігає згор­танню крові, зв’язуючи ферменти-каталізатори, утворенню тром- біну і фібрину (використовують як препарат при порушенні крово­обігу, фіброзах), а також апротинін — інгібітор, що може гальму­вати гідролітичні процеси при порушенні дії підшлункової залози, статевих залоз, матки, легень і використовується як основна скла­дова медпрепаратів Трасілол (фірма Bayer, Німеччина), Контри- кал (AWD, Німеччина), Ініпрол (Франція), Інгітрил (ВНДІ м’ясної промисловості, Росія), Трасколан (Polfa, Польша).

Крім того, м’ясну сировину і продукти забою використовують як середовище для отримання ферментів, гормонів, біостимуляторів мікробіологічним способом.

В Україні головними підприємствами з випуску ферментних препаратів є ВО «Біостимулятор» (Одеса); ТОВ «Вітамін», ТОВ «Технолог» (Умань); дослідний завод ДНЦЛЗ та ЗАТ «Біолек» (Харків); ЗАТ «ТК КПВБП «Біофарма» (Київ), заводи лікувальних препаратів при м’ясокомбінатах.