9.3. Консервування і транспортування ендокринно-ферментної сировини

Консервування сировини. Консервування має забезпечува­ти найповніше збереження біологічно активних речовин і запобі­гати мікробіологічному псуванню та розвитку автолітичних змін сировини. Крім зниження вмісту гормональних речовин у деяких випадках автолітичні процеси можуть зумовлювати утворення ток­синів. Якість підшлункової залози різко погіршується під впливом розвитку автолітичних процесів не тільки внаслідок руйнування інсуліну, а й через утворення речовин, що погіршують процес очи­щення інсуліну і знищують його стійкість при зберіганні.

Ендокринно-ферментну сировину і органопрепарати консерву­ють холодом і хімічними реагентами.

Найпоширенішим методом консервування є консервування хо­лодом. Сировину заморожують і підтримують за досить низьких температур протягом 4 — 6 місяців. Хімічні й біологічні властивос­ті сировини при швидкому заморожуванні зберігаються краще.

Заморожування проводять за температури —40...—50 °С у спеці­альних швидкоморозильних шафах, розкладаючи їх в один або два шари на листах з неіржавної сталі або алюмінію.

Якщо спеціальних камер немає, то сировину заморожують за температури —12 °С у морозильних камерах холодильника. Після закінчення заморожування залози і органопрепарати знімають з листа і пакують у дерев’яні, полімерні або картонні контейнери, застеляючи їх пергаментом. В один ящик викладають залози і ор­ганопрепарати від одного виду худоби. Так само пакують блоки слизової оболонки.

Заморожену сировину зберігають за температури, не вищої за -12 °С.

Консервування сировини хімічними реагентами. Як хіміч­ні реагенти використовують спирт, ацетон, кухонну сіль. Консер­вувальний ефект цих речовин ґрунтується на їхній водовідніма- льній дії, що обмежує їх застосування через можливі втрати кон- формаційної упорядкованості простатичної групи ферментів.

Вибір консерванту і його кількість визначається природою дію­чої речовини і характером подальшої переробки сировини.

Ацетон використовують для консервування гіпофіза. Залози окремих видів тварин обробляють 96 — 98%-м ацетоном чотири рази. Перші три рази залози заливають з розрахунку 5 л на 1 кг гіпофіза, четвертий раз — 10 л на 1 кг гіпофіза. Кожне оброблення триває 1 — 2 доби. Сировину обробляють у герметично закритих посудинах, час від часу перемішуючи для прискорення зневод­нення.

Ацетоном консервують також паращитоподібні залози.

Використання ацетону дає змогу зберігати сировину до року.

Для консервування слизових оболонок застосовують 90 — 95%-й етиловий спирт з розрахунку 15 — 20 % спирту до маси сировини. Тривалість зберігання консервованої сировини становить не біль­ше ніж добу.

Жовч, призначену для виробництва жовчних кислот, консерву­ють, додаючи 1 % формаліну і 5 — 7 % зневодненого їдкого натру.

Підшлункову залозу для виробництва технічного панкреатину консервують кухонною сіллю і вміщують у бочки, на дно яких кладуть сіль. Кожний шар залоз пересипають сіллю. Витрата солі становить 15 — 20 % до маси залоз.

Транспортування законсервованої сировини. Ендокринну сировину перевозять у спеціальних холодильних контейнерах за­лізницею та автотранспортом за температури, не вищої за —12 °С. Сировину попередньо додатково підморожують до —23 °С, щоб збільшити ізотермічний потенціал.

Для заморожування і короткочасного зберігання, а також транспортування невеликих партій замороженої ендокринної си­ровини і органопрепаратів використовують ізотермічні, охолодже­ні сухим льодом контейнери місткістю 28 і 57 л.