12.10.1. Перший спосіб виробництва сирокопчених ковбас

Засолювання сировини. Знежиловану яловичину і баранину в шматках від 300 до 600 г засолюють, додаючи до 100 кг м’яса

3,5 кг кухонної солі. Для рівномірного розподілення солі по всьому об’єму м’ясо в шматках перемішують з сіллю протягом 3 — 4 хв.

Посолене м’ясо витримують у камерах за температури 2 — 4 °С протягом 5 — 7 діб. Для кращого зневоднення м’яса інколи вико­ристовують ємкості, які забезпечують стікання розсолу. Під час соління в м’ясі відбуваються складні фізичні та біохімічні проце­си, які сприяють розвитку молочнокислої мікрофлори, частковому гідролізу білків, підвищенню в’язкості фаршу і утворенню необ­хідної консистенції готового продукту.

Приготування фаршу. Витримане в розсолі мясо подрібню­ють на вовчках з діаметром отворів у вихідній решітці 2 — 3 мм. Для деяких ковбас напівжирну свинину подрібнюють на решітці з діаметром отворів не більше ніж 6 мм. Жир-сирець, грудинку і шпик подрібнюють на шпигорізках, у кутері або іншому облад­нанні, що забезпечує потрібний ступінь подрібнення та форму по­дрібнених часточок. Подрібнену сировину змішують у мішалці зі спеціями. Спочатку завантажують яловичину (баранину) і нежир­ну свинину і перемішують 5 — 7 хв. Під час перемішування дода­ють 10 г нітриту натрію у вигляді 5%-го розчину, спеції, винома- теріали (коньяк або мадеру), якщо вони передбачені рецептурою. Потім послідовно додають подрібнену належним чином напів­жирну і жирну свинину, грудинку, шпик, жир-сирець і продовжу­ють перемішувати ще 3 хв.

При використанні несоленої грудинки, шпику, жиру-сирцю од­ночасно додають кухонну сіль з розрахунку 3,5 % до маси несоле­ної сировини, продовжують перемішування до отримання в’язкої маси з рівномірним розподіленням компонентів по всьому об’єму. Загальна тривалість перемішування 8 — 10 хв.

Після завершення перемішування фарш розкладають у тазки шаром до 25 см і витримують 24 год в охолодженому приміщенні за температури 0 — 4 °С для дозрівання.

Підготовка ковбасних оболонок. Під час виготовлення си­рокопчених ковбас використовують натуральні ковбасні оболонки (яловичі круги, пікала, черева, свинячі черева), штучну білкову оболонку типу «Кутизин», «Натурин», «Коларин» та ін., що мають дозвіл Міністерства охорони здоров’я України для використання.

Натуральні оболонки в соленому стані підготовляють так само, як і для варено-копчених ковбас. Після цього для видалення над­лишкової вологи їх підвішують в охолодженому приміщенні на

12 — 24 год. Штучні білкові оболонки замочують у воді температу­рою (20 ± 5) °С за 20 — 30 хв до використання. Вимочування доці­льно здійснювати у 10%-му розчині кухонної солі. Оболонку «Ко­ларин» замочують протягом 1 — 2 хв за температури 20 — 25 °С у 10%-му розчині кухонної солі, а потім виймають із розчину і за­лишають на столі для розм’якшення на 10 — 15 хв. Оболонку мож­на замочувати протягом 30 — 60 хв за температури 5 — 10 °С у на­сиченому розчині кухонної солі.

При використанні рідкого диму типу «Суперсмок 130» рекомен­дується змочувати кишкову оболонку протягом 20 хв у 15 — 20%-му розчині рідкого диму. Це забезпечує колір і аромат копчення.

Для пригнічення розвитку мікрофлори грибного походження (плісені та ін.) на оболонці до розчину інколи додають сорбінову кислоту.

Порівняно з використанням натуральних оболонок штучні біл­кові оболонки мають певні переваги:

♦ зберігають стабільність калібру під час зберігання й оброб­лення;

♦ оптимально підходять для копчення;

♦ зручне використання оболонки;

♦ можливість нанесення друку на оболонку;

♦ колаген є баластною речовиною і сприяє очищенню кишок та виведенню токсичних речовин.

Заповнення оболонок фаршем. Після вторинного добового витримування фаршу ним заповнюють оболонки. Фарш сирокоп- чених ковбас має велику в’язкість, тому його шприцюють пере­важно з використанням гідравлічних поршневих шприців під тис­ком 1,3 — 1,5 МПа. Оболонку слід наповнювати щільно. Перед в’язанням батони ретельно ущільнюють з вільного кінця перед зав’язуванням. Недостатнє ущільнення є основною причиною по­яви зморшок на поверхні батонів.

При в’язанні батонів одночасно із герметизацією здійснюють маркування продукції нанесенням поздовжніх і поперечних пе­рев’язувань шпагатом (нитками) відповідно до технологічних ін­струкцій.

За наявності обладнання для накладання кліпсів (скріпок) ба­тони у білкових оболонках, що дають змогу здійснювати кліпсу- вання, герметизуються металевими скріпками із заведенням пет­лі для навішування батонів на палиці.

Осаджування. Перев’язані батони надягають на палиці, на від­стані не менш як 10 см один від одного. Палиці навішують на рами на відстані не менше ніж 10 см одна від одної і батони піддають осаджуванню в спеціальних камерах протягом 5 — 7 діб за темпера­тури 2 — 4 °С, відносної вологості повітря (87 ± 3) % і швидкості повіт­ря 0,1 м/с. Під час осаджування фарш ущільнюється в батонах, обо­лонка підсушується, у фарші відбуваються складні фізико-хімічні й біохімічні процеси. Туристичні ковбаски і суджук осаджують протя­гом 3 — 4 діб. Потім їх підсушують на вішалах у сушарці 2 — 3 доби і пресують 2 — 3 доби за температури 2 — 4 °С.

Копчення. Після осаджування батони коптять димоповітря- ною сумішшю впродовж 3 — 4 діб за температури 18 — 22 °С. Під час копчення для генерації диму використовують тирсу від дере­вини твердих листяних порід (дуб, бух, вільха). Генерацію диму здійснюють у димогенераторах. Батони коптять у коптильних ка­мерах з регулюванням параметрів диму (температура, густина, природна вологість (77 ± 3) %, швидкість диму 0,2 — 0,5 м/с), щоб запобігти псуванню фаршу й утворенню закалу — ущільненню поверхневого шару.

Сушіння і визрівання ковбас. Ковбаси сушать з метою вида­лення частини вологи й регулювання мікробіологічних і фермен­тативних процесів під час сушіння.

Підвищений вміст кухонної солі в фарші пригнічує розвиток гнильної мікрофлори, але молочнокисла мікрофлора розвивається. Здатність молочнокислої мікрофлори до продукування карбонових кислот сприяє зниженню значення рН фаршу, пригніченню роз­витку гнильної мікрофлори, денітрифікації і стійкості забарвлення м’яса. З підвищенням вмісту карбонових кислот значення рН зни­жується до 5,5, що приводить до накопичення продуктів денітрифі­кації, які потрібні для утворення нітрозопігментів. Така кислот­ність фаршу є найсприятливішою для взаємодії оксиду азоту із міо­глобіном (гемоглобіном). При цьому більшість білків перебуває в ізоелектричному стані й легко віддає вологу. Ця волога видаляєть­ся під час сушіння.

Внутрішньом’язові ферменти протеїнази — кальпаїни за нейт­ральних і наближених до них значень рН незначно впливають на протеоліз білків. Проте зниження рН до 5,5 значно підвищує ак­тивність інших м’язових ферментів — катепсинів. Унаслідок їх протеолітичної дії в результаті біохімічних процесів первинна структура фаршу руйнується і накопичуються продукти гідролізу білка і жирів, які надають ковбасам смаку й аромату.

Отже, на першій стадії сушіння відбуваються (продовжуються) складні біохімічні процеси, пов’язані з руйнуванням первинної структури м’яса і кольороутворенням. На наступній стадії сушіння утворюється вторинна структура та накопичуються речовини, які впливають на формування смакоароматичних властивостей гото­вого продукту (вільних амінокислот і жирних кислот, карбоніль­них сполук тощо).

Для надання ферментативним та мікробіологічним процесам потрібного напряму під час сушіння слід регулювати температуру

і вологість повітря, а також швидкість його руху. З урахуванням впливу основних параметрів робочого середовища і зміни фізико- хімічного стану продукту сирокопчені ковбаси сушать за дві стадії: спочатку протягом 5 — 7 діб у сушарках за температури 11 — 15 °С, відносної вологості повітря 79 — 85 % і швидкості його руху 0,1 м/с, а потім протягом 20 — 23 діб за температури 10 — 12 °С, відносної вологості повітря 75 — 78 % і швидкості його руху 0,05 — 0,1 м/с.

Ковбаси сушать у спеціальних сушарках. Палиці з батонами розвішують на вішалах. Сучасні сушильні камери оснащені сис­темою трубопроводів припливно-витяжної вентиляції, системою кондиціювання повітря та бактерицидними лампами. Забезпе­чення достатньої циркуляції кондиційованого повітря запобігає утворенню плісняви на поверхні батонів, стінках, підлозі і стелі камер дозрівання. За недостатньо активної циркуляції повітря та при густому навішуванні ковбас на вішалах у готовому продукті виникає затхлий присмак.

Низька температура сушіння і висока вологість під час дозрі­вання ковбас можуть спричинити брак у забарвленні ковбас. За­гальна тривалість дозрівання ковбас 25 — 30 діб, суджука — 10 —

15діб. Масова частка вологи в сирокопчених ковбасах — 25 — 35 %.