17.3. Сировина для виробництва клею і желатину
Для виробництва клею і желатину використовують тканини й органи, частини туш тварин, що містять великий відсоток колагену. Це багаті на колаген види щільної сполучної тканини: кістки, волокнистий колаген дерми, ахіллові сухожилля великої рогатої худоби, а також волокнистий колаген дерми свиней.
Морфологічна розбіжність цих видів сировини визначає кількість і тривалість технологічних операцій у процесі підготовки сировини для екстракційного виварювання желатину і клею. Від наявності мінеральних речовин і білків, що відповідають колагену, а також умов розпушування колагену залежать вихід та якість желатину, що виробляється.
М’якушева сировина надходить на виробництво желатину і клею з м’ясопереробних підприємств і шкіряних заводів.
Одним з найкращих видів сировини для виробництва харчового желатину є свиняча шкірка, особливо хребтова частина свинячих шкур, з якої отримують прозорий желатин високої якості.
Вміст клеєутворювальних речовин у кістках залежить від виду, віку і анатомічного походження кісток. Щільні речовини кісток містять більший відсоток колагену, ніж губчаста частина (табл. 17.3) . Кістку, яка має більший відсоток щільної тканини використовують для виробництва желатину.
Таблиця 17.3. Масова частка хімічних речовин у сировині, % |
Продовження табл. 17.3 |
Приблизний вихід желатину, % до маси сировини, до знежирення становить: |
Вихід желатину з дерми ВРХ і осеїну кісток однаковий. Вихід желатину на 5 — 8 % від маси вихідної сировини більший з м’якої колагенвмісної сировини, ніж з кісток. З урахуванням потреби у видаленні м’якушевих прирізів з кісток, знежирення і демінералі- зації знежирена м’якушева сировина економічніша у використанні.
Для виробництва желатину використовують кістку, на яку є дозвіл ветеринарно-санітарного нагляду. Кістка не повинна мати ознак гниття, надлишків м’язових тканин, залишків крові, кісткової тирси, сміття, сторонніх неорганічних домішок. Кістку, що не належить до категорії паспортної, а також паспортну низької якості, переробляють на технічний желатин і клей.
За технологічним походженням для виробництва клею і желатину кістку поділяють на такі категорії:
♦ ковбасна кістка — свіжа, невиварена, що містить великий відсоток жиру, вологи, м’якушевих тканин;
♦ столова кістка — попередньо виварена під час виробництва кісткового жиру або кулінарного виробництва, яка містить менший відсоток вологи, жиру, залишків м’якушевих тканин;
♦ збірна кістка — столова кістка з різноманітними сторонніми домішками;
♦ польова кістка — тривалий час перебувала під впливом зовнішніх умов (опадів, сонячного проміння, вивітрювання), має малу кількість клеєутворювальних речовин, малий відсоток вологи, майже не має жирів.
У табл. 17.4 наведено дані щодо приблизного вмісту вологи і жиру в кістках та виходу клею.
Таблиця 17.4. Вміст вологи, жиру в кістках та вихід клею |
Згідно із санітарними умовами до м’якушевої сировини для виробництва харчового желатину висуваються вимоги відсутності великої кількості прирізів м’яса і жирової тканини, залишків крові, випадкового забруднення. Сировина повинна бути без ознак гнильного розкладання (ослизнення, аміачного запаху).
Для виробництва харчового желатину не допускаються шкури, зняті з тварин, які не мають ветеринарного свідоцтва і визначених ознак консервування, та польова кістка. Технічний желатин можна виготовляти із шкур ВРХ, телят, кіз, овець і свиней від хворих тварин після проведення визначених санітарною службою вимог дезінфекції, за яку відповідає адміністрація підприємства переробної галузі.
Сировину дезінфікують у спеціально оснащеному приміщенні, яке відокремлене від приміщень зберігання сировини, дотримуючись вимог поточності виробництва.
Перед дезінфекцією визначають потрібну кількість дезінфекційних речовин залежно від типу хвороби та час знезараження.
При переробці м’якушевої сировини від великої рогатої худоби насамперед звертають увагу на наявність сибірської виразки, ящуру, ринотрахеїту, лістеріозу, бруцельозу; від свиней — на на
явність чуми, віспи, інфлюенци, рожі, бруцельозу; від овець — парші овчин, лістеріозу. Сировина з наявністю збудників таких хвороб підлягає утилізації.