1.1. Сутність підприємництва та його економічна основа

Підприємництво є категорією бізнесу. У господарській практиці категорії «підприєм­ництво» і «бізнес» часто ототожнюють. Вод­ночас це нетотожні, хоча й дуже близькі за значенням поняття. Згідно із словником Да­ля, «Бізнес — це справа... будь-який вид людської діяльності. з метою отримання прибутку». Отже, бізнес — поняття ширше, ніж підприємництво і охоплює всі відносини, що виникають між усіма учасниками ринко­вої економіки: підприємцями, споживачами, найманими працівниками та державою.

Основним теоретиком підприємництва і бізнесу вважають французького банкіра- економіста Р. Кантільйона, який ще на по­чатку XVIII ст. ввів поняття «підприємницт­во». Особливу роль у розробленні теорії під­приємництва відіграв німецький соціолог М. Вебер. У його наукових працях відтворе­но ідеальний тип підприємця з яскраво ви­раженими етичними якостями.

Вершиною в розробленні теорії підпри­ємництва вважають праці австро-американ- ського економіста і соціолога Й. Шумпетера. При вивченні теорії економічного розвитку капіталізму в центр «людського чинника» він поставив підприємця, в якому втілені найкращі соціально-культурні якості ділової людини. Підприємницьку функцію Й. Шум­петер ототожнював із функцією економічно­го лідерства і новаторства.

Теоретичні розробки цих і багатьох інших західних економістів є основою сучасних концепцій підприємництва.

Законодавство України про підприємництво визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємниць­кої діяльності фізичними і юридичними особами на території Укра­їни, гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

Звідси підприємницька діяльність — це діяльність ініціатив них, енергійних, творчих, кмітливих, цілеспрямованих, поряд­них людей, які реалізують важливі, складні, сміливі ідеї та рі­шення, беруть на себе ризик, пов ’язаний з реалізацією їх. Таким чином, підприємницька діяльність є поняттям багатогранним, що втілює у собі інтелектуальні здібності, потрібні в управлінні, менеджменті, бізнесі, комерційній діяльності, технології вироб­ництва товарної продукції на рівні різних інститутів багатоук­ладної інфраструктури ринку.

Підприємництво включає в обіг свого суб’єкта підприємця, а не всіх учасників ринку. Отже, поряд із споживчим і трудовим йти­меться про підприємницький бізнес.

Підприємництво здійснюється за такими принципами:

► вільний вибір виду діяльності;

► залучення на добровільних засадах для здійснення підприєм­ницької діяльності майна та коштів фізичних і юридичних осіб;

► самостійне формування програми діяльності, вибір постачаль­ників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до законодавства;

► вільне наймання працівників;

► залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, використовувати які зако­нодавство не забороняє і не обмежує;

► вільне розпорядження прибутком, що залишається після спла­ти обов’язкових платежів, установлених законодавством;

► самостійне здійснення підприємцем-юридичною особою зовні­шньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організа­ційних формах на розсуд підприємця. Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприєм­ництва визначається відповідними законодавчими актами України. Якщо такий порядок спеціальним законодавством не встановлено, то підприємець керується Законом України «Про підприємництво» і своїм статутом. Цим законом регулюються також відносини, пов’яза­ні зі здійсненням підприємницької діяльності.

Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати договори з громадянами про використання їхньої праці. При укладанні трудового договору (контракту, угоди) підпри­ємець зобов’язаний забезпечити умови та охорону праці, оплату її не нижче встановленого в країні мінімального рівня, а також інші со­ціальні гарантії, у тому числі соціальне і медичне страхування та соціальне забезпечення.

Діяльність підприємця може бути припинена за таких обставин:

► з власної ініціативи підприємця:

► на підставі рішення районного, міського або арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством України;

► у разі закінчення терміну дії ліцензії;

► за інших обставин, передбачених законодавчими актами України.

Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ни­ми організаційних форм підприємницької діяльності, однакові пра­ва і створює однакові можливості для доступу до матеріально- технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та ін­ших ресурсів. Забезпечення матеріально-технічними та іншими ре­сурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюєть­ся лише за умови виконання підприємцем робіт і поставок для дер­жавних потреб. У передбачених законодавством випадках підпри­ємець або громадянин, який працює у підприємця за наймом, може залучатися до виконання в робочий час державних обов’язків. Дер­жавний орган, що ухвалює таке рішення, відшкодовує підприємцю відповідні збитки. Держава гарантує недоторканість майна підпри­ємця і забезпечує захист права його власності.

З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава здійснює такі заходи:

► на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (ви­робничі та нежитлові приміщення, законсервовані та недобудовані об’єкти, невикористане устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяльності;

► сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємств, підготовці та перепід­готовці кадрів;

► здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об’єк­тами виробничої та соціальної інфраструктури з продажем або пе­редаванням їх у кредит підприємцям;

► стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субси­дій, податкових пільг) модернізацію технології, інноваційну діяль­ність, освоєння нових видів продукції та послуг,

► надає підприємцям цільові кредити тощо.

Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між під­приємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкурен­ції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Органи державного управління будують свої відносини з підпри­ємцями, використовуючи такі важелі:

► податкову та фінансово-кредитну політику, в тому числі вста­новлення ставок податків і відсотків за державними кредитами, по­даткових пільг, цін і правил ціноутворення, цільових дотацій, ва­лютного курсу, розмірів економічних санкцій;

► державне майно і систему резервів, ліцензій, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи;

► науково-технічні, економічні, соціальні державні та регіональ­ні програми;

► договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Втручання державних органів у господарську діяльність підпри­ємців не допускається, якщо вона не порушує передбачених законо­давством України прав державних органів щодо здійснення конт­ролю за діяльністю підприємців.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України, на її континен­тальному шельфі та у морській економічній зоні, мають такі самі права і обов’язки, що й громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції України, законодавства про підприємництво та інших законодавчих актів України. Особливості здійснення підприємни­цької діяльності на території України іноземними юридичними осо­бами визначаються законодавчими актами України. Якщо міжна­родним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про підприємництво, то засто­совуються правила міжнародного договору.

Віднесення підприємництва до економічної категорії ґрунтується на таких засадах:

1. Підприємництво є явищем, що відображує виробничі відноси­ни. Визначення підприємництва як виду людської діяльності дає змогу встановити його місце в системі суспільних відносин: людина, як суб’єкт підприємництва, не може існувати поза суспільством і вступає у відповідні відносини з іншими людьми. Вирішальна роль належить економічним відносинам. Йдеться про матеріальні вироб­ничі відносини, що складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. Підприємництву як складовій виробничих відносин притаманні такі ознаки: об’єктивність, системність, мате­ріальність, наявність протиріч.

2. Підприємництво є складним системним явищем, елементи якого розглядаються у діалектичній взаємодії та взаємозалежності.

3. Підприємництво як діяльність є складовою матеріальних від­носин, а отже, об’єктивним і матеріальним явищем.

4. Підприємництво є також суб’єктним, персоніфікованим яви­щем, пов’язаним з конкретною людиною-підприємцем.

5. Підприємництво є історичним явищем і зазнало в своєму роз­витку значних змін.

6. Як кожне суспільне явище, підприємництво розглядається в загальному зв’язку і взаємозалежності, безперервному розвитку на основі боротьби протилежностей.

Філософією підприємництва є вільний індивідуалізм, основна риса якого — забезпечення розквіту за рахунок власних зусиль, але не суперечить інтересам суспільства.

Розвиток підприємництва передбачає раціоналізацію економіки, підвищення конкурентоспроможності, позбавлення від баласту ре­сурсів, що не використовуються або погано експлуатуються, більш повну реалізацію основного потенціалу суспільства-людини. З цієї причини підприємництво не може бути капіталістичним або соціа­лістичним. Воно — невід’ємний елемент бізнесу і розвивається тіль­ки там, де у суспільстві стверджується вільна ринкова економіка і демократія.