5.6. Що можна і чого не можна в підприємництві? Етика підприємництва

Етичні критерії в бізнесі. Етика — це філософське вчення про норми і моралі. Це також система моральних і етичних норм для певних груп, професій і громад. Право — це сукупність обов’язкових правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державою.

Будь-яка людська діяльність, у тому числі і підприємництво, має етичні та правові критерії й межі. Закони, що розробляє держава, дають можливість суспільству проводити в життя свою волю, яка стосується зокрема морально-етичних параметрів бізнесу.

У цьому підрозділі приділяється увага етичним і правовим пи­танням, пов’язаним з підприємницькою діяльністю. По-перше, бурхливий розвиток кооперативних, приватних та інших госпрозра­хункових підприємницьких утворень у нашій країні оголив вкрай низькі етичні основи для бізнесу і надмірно низьку правову культу­ру за відсутності правових норм, без яких нормальна підприєм­ницька діяльність не може проходити без ускладнень. По-друге, широкі контакти наших ділових людей з іноземними бізнесменами ще більше загострили ці дефіцити на фоні високих етичних стан­дартів цивілізованих підприємців і правової підготовки їх.

Найчастіше проблеми етичного і правового характеру виникають у підприємницькій діяльності у відносинах зі споживачами, конку­рентами, партнерами, суспільством і державою.

Для чого підприємцям етика? Підприємництво, як вид діяльнос­ті, відоме давно. З давніх часів ставлення до нього було двояким. З одного боку, повага і розуміння користі для суспільства діяльності підприємливих людей у різних галузях. Проте з іншого — заздрість до їхнього успіху і добробуту, звинувачення у хитрощах, спритності, жадобі й навіть шахрайстві, властивості помічати лише те, що при­носить їм прибуток. Питання про етичні й моральні межі підприєм­ництва хвилюють суспільство ще з часів зародження цієї діяльності. У Стародавній Греції, Фінікії, Стародавньому Римі та в інших дер­жавах того часу підприємництво вважалось одним з найпрезирли- віших занять. Не завжди з повагою ставилися до комерсантів і біз­несменів також на Русі. В грецькій міфології Гермес (його аналог у стародавніх римлян — Меркурій) визнавався богом-заступником комерції, атлетизму і ... злодійства. Наприкінці XVIII ст. Наполеон називав англійців лавочниками, в свою чергу, французів нерідко називали лихварями. В ХІХ ст. в очах багатьох європейців амери­канці виступали як спритні, аморальні янкі-комерсанти. І тільки пізніше підприємництво дістало за кордоном визнання і повагу.

У нашій країні слова «підприємець», «ділова людина», «бізнес­мен», «комерсант» все ще не мають того суспільного статусу, якого вони заслужили. До цього часу в суспільстві переважає негативне ставлення до працівників державної і особливо кооперативної тор­гівлі, кооператорів, взагалі до підприємливих керівників у сферах промисловості, сільського господарства, транспорту тощо. Важко позбутися свідомо сформованих за багато десятиріч пріоритетів і стереотипів, основою яких є пересічна свідомість.

У більшості західних країн ділова етика внесена до програми шкіл бізнесу, коледжів, інститутів і університетів, навчальних по­сібників тощо. Як у державних, так і в комерційних навчальних за­кладахУкраїни, включаючи школи бізнесу, приватні інститути, слід ввести спеціальні курси (рис. 5.1).

Існує немало етичних критеріїв цивілізованого підприємництва, але особливе місце належить чесності й добропорядності у ділових відносинах. Ще О. Уайльд говорив, що спокуса найбільш розкладає мораль і культуру людини. Завдяки підприємницькій діяльності виробляється основна частина багатства багатьох країн світу, а ті підприємці, які перебувають біля джерел цього багатства, найбіль­ше піддаються впливу спокуси. Проте, незважаючи на ці принади, чесність і порядність є невід’ємною рисою сучасного бізнесу. Без цих критеріїв у відносинах між фірмами, банками і окремими людьми цивілізоване сучасне підприємництво, основою якого є кредит, було

б неможливим. Мільйони тонн нафти і нафтопродуктів, акції та ін­ші цінні папери на мільйони доларів, марок, ієн тощо щорічно про­даються на основі усних угод без свідків. Товари на мільярди дола­рів продаються щорічно на основі неформальних контрактів. Біль­шість оптових і роздрібних фірм довіряють своїм постачальникам заповнювати супровідні документи на замовлені ними обсяги по­стачальних товарів за загальновизнаними цінами. Принцип «гаран­туємо повернення грошей у разі незадоволення клієнта» досить по­ширений у багатьох солідних магазинах, торговельних фірмах і ви­робничих корпораціях Заходу. На Русі також відомий звичай «бити по руках», що свідчило про формальне укладення угоди. Подібна практика сучасного підприємництва є наслідком тривалого процесу розвитку бізнесу, в ході якого відпрацювались найоптимальніші етичні й моральні принципи.

Підприємницька діяльність була свого роду дзеркалом суспільс­тва. За словами одного американця, діяльність корпорації відобра­жає мораль суспільства, в якому вона функціонує. Вона нагадує людину, тобто може бути чесною і виконувати закони, водночас мо­же бути націленою на наживу, сумнівну з точки зору надійності й порядності, шахрайську. В нашій ще досить молодій підприємниць­кій діяльності вже немало випадків, коли ділові люди за багатьма етичними критеріями не є цивілізованими бізнесменами. Це шкід­ливо не лише для самих підприємців, а й наносить величезну шко­ду ставленню суспільства до народжуваного підприємництва.

На Заході в пресі або в спеціальних ділових виданнях регулярно наводяться приклади неетичного підприємництва конкретних фірм і корпорацій, діяльність яких, не будучи порушенням закону, тим самим кваліфікується як неетична, оскільки вступає у суперечності з критеріями чесності та порядності.

Про рівень етичних критеріїв свідчать деякі запитання, які за­дають слухачам у школі бізнесу, зокрема, такі:

► чи етично, якщо лікар виписує рецепт на дорогі ліки, які мож­на придбати лише в аптеці, співвласником (власником) якої він є?

► чи етично використовувати видавцем яскраву гостросюжетну картинку на обкладинці, що привертає увагу покупців, проте не відповідає змісту?

► чи етично для кінозірок або спортсменів рекламувати продук­цію, яку вони не носять (якщо це одяг)?

► чи етично обирати собі професорів, коли ви наперед знаєте, що вони некомпетентні, але водночас досить ліберальні під час прийо­му іспитів? (У США це питання має практичне значення, оскільки більшість студентів досить відповідально ставиться до навчання);

► чи етично для сенатора їздити за рахунок платників податків у Європу ніби для розслідування питань державної ваги, тоді як реальною причиною поїздки є проведення кількох днів на курортах французької Рив’єри?

► чи етично для конгресмена голосувати за законодавство, яке сприятливе для корпорації, акціями якої він володіє?

Американські фірми і групи професійних бізнесменів розробля­ють власні етичні кодекси для своїх службовців.

Щодо наших перспектив, то насамперед слід переймати амери­канський досвід для підвищення цивілізованості наших підприєм­ців. Проте ті якості, що були властиві нашим народам (ділова кміт­ливість, порядність і особливо сумлінність), розвіяні вітрами пере­творень після НЕПу. Академік Л. І. Абалкін зазначав, що ми досить довго боролися з інтелігентністю в усіх соціальних сферах — від зе­млеробів до професорів, із вищесередніми здібностями і вмінням, з «нездоровими інстинктами», на яких трималося все наше життя.

Слід звернути увагу на те, що, переимаючи американським досвід підприємництва, потрібно брати до уваги не лише органі­заційні, фінансові, маркетингові аспекти або високу техніку ме­неджменту у США, а й передусім культурно-моральні й етичні стандарти. Без цього наше підприємництво матиме вигляд по­хмурої пародії на американське.

Відносини зі споживачами. Підприємці не можуть існувати без споживачів, які витрачають величезні суми грошей на товари і по­слуги. У США, як і в нас, ці витрати становлять 65 % валового наці­онального продукту. Водночас споживачі також не можуть обійтися без підприємців. В американській практиці існують два поняття, без розуміння яких нашим слухачам важко уявити, як налагоджені відносини між бізнесом і споживачами.

Це насамперед суверенітет споживача, який полягає у тому, що він своїм ставленням до різних товарів і послуг практично ними управляє, істотно впливає на підприємницьку систему. В умовах нашого дефіциту важко зрозуміти багато питань, пов’язаних з суве­ренітетом споживача.

Друге поняття — це консюмеризм (від англ. — споживацтво). Те­рмін «товариство споживачів» з’явився наприкінці 60-х років, коли президент Дж. Кеннеді звернувся з посланням до Конгресу з приво­ду захисту основних прав американських споживачів (права на за­хист від шкідливих і небезпечних товарів, права на адекватну і об’єктивну інформацію щодо продуктів і послуг — рекламу, інструк- ції-цінники тощо, права вибору продуктів і послуг на основі конку­рентних цін, права донесення всіх скарг і побажань громадськості до державних органів).

Відносини зі службовцями. У країнах з розвиненою економікою є досить багато проблем, що виникають між підприємцями і службов­цями фірми. Насамперед це незадоволення умовами праці та її оплати. Велика увага приділяється проблемам однакових можливо­стей на отримання роботи, просування службовими сходинками то­що.

Проблема незадоволення службовців і робітників у цих країнах досить поширена. Причини найрізноманітніші: монотонність, без­думність, рутинність операцій, відчуженість робітника, проблеми мотивації тощо.

Що таке Єдиний комерційний кодекс, який регулює всю підпри­ємницьку діяльність у США?

Прийнятий у 1962 р. Єдиний комерційний кодекс становить ос­нови господарського права в США, водночас він не є законом в за­гальноприйнятому розумінні, оскільки не повністю схвалений зако­нодавчими органами всіх штатів. Кодекс складається з таких розді­лів: продаж, торговельні папери, банківські депозити та інкасові операції, акредитиви, комплексне відчуження майна, складські по- свідчення-коносаменти, інші товаросупровідні документи, цінні па­пери, забезпечення угод, продаж належних платежів, договірних прав, паперів на нерухомість. Він не охоплює всіх галузей комер­ційного права.

Дійсно, американські закони дають простір підприємцям і бізнес­менам для укладання найсміливіших і найнесподіваніших угод. Водночас є багато законів, які надають необмежені права спожива­чам і тримають в жорстких межах підприємців. Наприклад, будь-яка людина або фірма може звернутися до суду з позовом на підприємця, який продав неякісну продукцію або зашкодив навколишньому се­редовищу. Це положення, як дамоклів меч, висить над бізнесом.