7.1. Мотиваційна модель підприємництва
Підприємницька діяльність має складну, інколи суперечливу мотиваційну природу. Суб’єктами підприємництва можуть бути юридичні та фізичні особи, проте конкретними генераторами, виконавцями та реалі- заторами підприємницької діяльності є люди. Тому поряд із дією економічних законів у підприємницькій діяльності відчувається значний вплив людського чинника.
Чимало дослідників розробили свої концепції та системи людських характеристик, необхідних для досягнення успіху в підприємництві. Однак будь-які з цих умов не можна вважати «достатніми або необхідними». Підприємець має шанси досягти успіху, якщо в ньому поєднуються позитивні фахові, організаційні, психологічно- вольові характеристики та наявність своєрідного «підприємницького духу» (за В. Зомбартом і М. Вебером).
Основні вимоги до фахової підготовки підприємця.
► високий рівень освіти, добрі показники успішності з основних дисциплін;
► глибокі знання з основної спеціальності та обізнаність у різних галузях, значний рівень інтелекту;
► високий рівень орієнтації в економіці, менеджменті та маркетингу, обліку і податковій системі;
► систематична самоосвіта;
► поєднання освіти з практичним досвідом роботи.
Основні організаційні характеристики підприємців.
► комунікабельність;
► самоорганізація;
► чіткість і прогнозованість поведінки;
► ранжування потреб і запитів за пріоритетами.
Основні психологічно-вольові характеристики підприємців.
► сила волі та авторитаризм, лідерство;
► ініціативність і рішучість;
► розвинене почуття «передбачення» і передчуття;
► особливий погляд та критичний склад розуму;
► здатність впливати на людей і не піддаватись впливам інших.
Рушійною силою підприємницької діяльності особи є мотивація.
Мотивація до підприємництва має складний і комплексний характер. Основою мотиваційної поведінки найчастіше є гроші у вигляді прибутків. Однак природа мотивації завжди набагато ширша та багатовимірніша.
Основні чинники мотивації до підприємництва (за матеріалами спеціального опитування підприємців Львівщини).
► гроші та прибутки;
► прагнення до незалежності;
► матеріальний достаток;
► небажання працювати за наймом;
► прагнення до самооцінки;
► незадоволення із суспільної позиції;
► нездатність до рутинної роботи;
► сімейні та родинні традиції;
► непередбачені обставини;
► приклад друзів;
► заздрощі;
► безробіття;
► оригінальні ідеї та винаходи;
► наявність вільних фінансів;
► бажання згуртувати «команду» однодумців;
► прагнення до самовиявлення;
► сімейні конфлікти;
► егоїзм;
► «пошук себе»;
► політичні інтереси;
► моральне задоволення;
► прагнення бути серед «своїх» (ангіляція);
► безвихідь;
► суспільний тиск.
Підприємницька мотивація є дуже сильною та комплексною, тому більшість економічно орієнтованих підприємств стимулює входження менеджерів у склад засновників цих підприємств. Подібну норму запроваджено у вітчизняній практиці — керівництво реформованих підприємств має пріоритетне та фіксоване право на частину акцій або інших цінних паперів новостворюваних господарських товариств.
В основі підприємницької мотивації є прагнення отримати прибутки. Проте в умовах ринкової економіки та правової держави це прагнення може реалізуватись лише через задоволення потреб споживачів.
Підприємницька діяльність ґрунтується крім підприємницької мотивації ще й на споживацькій мотивації. Споживацька мотивація заснована на потребах людей. Ці потреби перебувають у певній ієрархії (рис. 7.1).
Рис. 7.1. Класифікація потреб (за П. Маслоу) |
Орієнтовно процес реалізації мотивації в реальну підприємницьку діяльність можна показати у вигляді крокової схеми (рис. 7.2).
Рис. 7.2 Крокова схема трансформації потреб і запитів підприємців у мотивацію та реальну діяльність |