7.4. Державна реєстрація суб’єктів підприємництва

Державна реєстрація підприємницької діяльності здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної ради в місті або в районній державній адміністрації (далі — органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання певного суб’єкта під­приємництва, якщо інше не передбачене чинним законодавством. Під суб’єктом підприємництва слід розуміти юридичну або фізичну особу, яка має намір здійснювати підприємницьку діяльність та пройшла відповідну процедуру реєстрації.

Схема реєстрації суб’єктів підприємництва має деякі особливості при реєстрації різного типу підприємств або підприємництва без створення юридичної особи. Офіційно процедура реєстрації досить проста і «прозора», однак практика засвідчує протилежне.

Для державної реєстрації юридичної особи (підприємства) в ор­ган реєстрації подаються такі документи (рис. 7.4):

► рішення власника (власників) майна або уповноважених осіб про створення підприємства (крім приватного підприємства). Якщо власників кілька, то таким рішенням може бути установчий договір або протокол установчих зборів за завіреними підписами голови і секретаря зборів. Для приватних підприємств і селянських (фер­мерських) господарств таке рішення не потрібне, ним є сама заява про реєстрацію;

► статут (якщо це потрібно для оформлення конкретної органі­заційної форми підприємництва);

► реєстраційна картка встановленого зразка (вона одночасно є заявою про державну реєстрацію);

► документ про сплату встановленої законом частки (внеску) статутного фонду в розмірі, визначеному законом (наприклад, для акціонерних товариств не менше ніж 30 % статутного фонду);

► документ про внесення плати за державну реєстрацію (для юридичних осіб сім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на сьогодні — 119 грн);

► нотаріально завірені копії свідоцтв про державну реєстрацію і реєстрацію в органах статистики юридичних осіб, що є засновника­ми нового підприємства. Якщо юридична особа не є резидентом, то додатково подаються документи, що засвідчують легалізацію в Україні;

► два швидкозшивачі або інші визначені органом реєстрації до- кументозберігаючі пристрої (папки-файли, конверти, папки тощо).

До моменту реєстрації юридична особа має визначитися з органі­заційною формою підприємства, назвою, його структурою та місце­знаходженням об’єктів, у тому числі головного офісу і юридичної адреси.

Вибір назви та місцезнаходження юридичної особи мають важ­ливе значення, особливо для торговельних та обслуговуючих під­приємств.

Громадяни, які мають намір займатися підприємництвом без творення юридичної особи, подають для реєстрації такі документи:

► реєстраційну картку встановленого зразка (яка одночасно є заявою про державну реєстрацію);

► копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізи­чної особи — платника податків та інших обов’язкових платежів;

► документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстра­цію (для фізичних осіб 1,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, на сьогодні — 25,50 грн);

► копію документа про освіту або кваліфікацію, необхідну для здійснення окремих видів діяльності (лише щодо окремих видів діяль­ності);

► дві фотокартки документального формату.

Реєстрація селянських (фермерських) господарств (СФГ) здійс­нюється на загальних підставах. Для реєстрації необхідно подати:

► заяву про реєстрацію встановленого зразка;

► реєстраційну картку;

► список осіб, що створюють СФГ;

► дві фотокартки документального формату;

► документ, що засвідчує сплату реєстраційного збору.

Важливою особливістю реєстрації СФГ є те, що їхніми засновни­ками можуть бути виключно громадяни України, а одним із задек­ларованих у статуті видів діяльності має бути «виробництво сіль­ськогосподарської продукції».

Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб’єктів підприємництва додаткові документи, непередбачені За­коном України «Про підприємництво» або іншими чинними норма­тивними актами.

Державна реєстрація проводиться за наявності всіх необ­хідних документів за заявочним принципом упродовж не більш як п’ять робочих днів. За цей час орган державної ре­єстрації зобов’язаний внести дані із реєстраційної картки до Реєстру суб’єктів підприємництва та видати Свідоцтво про державну реєстрацію з проставленим ідентифікаційним ко­дом (для юридичних осіб) або ідентифікаційним номером (для фізичних осіб).

Одночасно цей орган надсилає один примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію у відповідний подат­ковий орган та подає інформацію про реєстрацію до органів Фонду державного страхування і Пенсійного фонду України.

Суб’єкт підприємницької діяльності зобов’язаний повідомляти орган реєстрації про створення та ліквідацію відокремлених струк­турних підрозділів, дочірніх підприємств, зміну назви, місцерозта- шування, відносини власності тощо. Найкраще передбачити всі ці умови заздалегідь.

Якщо змінюється назва, організаційна форма, відносини власно­сті підприємство має у місячний термін подати документи для пере­реєстрації. Перереєстрація проводиться у порядку, встановленому для реєстрації. У разі потреби підприємство подає документи для внесення змін у свідоцтво про реєстрацію.

Законодавство передбачає можливість скасування реєстрації за заявою засновників або рішенням суду. Скасування реєстрації є під­ставою ліквідації підприємницької структури.

За видачу дубліката свідоцтва про реєстрацію береться плата у розмірі 40 % реєстраційного збору, а за внесення змін, доповнень, які не спричинюють перереєстрацію свідоцтва, — у розмірі 30 % встановленого реєстраційного збору. За видачу свідоцтва нового зразка плата становить 20 %.

Після завершення державної реєстрації і отримання Свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкт підприємництва проходить так зване післяреєстраційне оформлення.