7.7. Ліцензування підприємницької діяльності

Складним і не однозначним проявом державного втручання в підприємницьку діяльність є її ліцензування. Воно, з офіційної точ­ки зору, має на меті захистити інтереси держави та права спожива­чів. Проте досить часто ліцензування стає серйозною перепоною в розвитку підприємницьких структур. У період розвитку політики дерегуляції кількість ліцензованих видів підприємництва значно скоротилася, однак практично відразу було запроваджено патенту­вання і сертифікацію окремих видів діяльності.

Окремі види підприємництва, які безпосередньо впливають на здоров’я людей, навколишнє природне середовище та безпеку дер­жави і суспільства, потребують спеціального дозволу — ліцензії. До ліцензованих належать близько 50 видів діяльності, зокрема:

► пошук та експлуатація корисних копалин;

► ремонт зброї всіх видів;

► виготовлення і реалізація медикаментів і хімічних речовин;

► виготовлення пива, вина, алкогольних напоїв і тютюнових ви­робів, торгівля ними;

► медична та ветеринарна практика;

► юридичні послуги;

► створення та утримання гральних закладів, організація азар­тних ігор;

► міжнародні транспортні послуги;

► агентування морського торговельного флоту;

► охоронна діяльність;

► діяльність, пов’язана з використанням радіоактивних речовин, ядерних матеріалів і джерел іонізуючого випромінювання;

► видобування дорогоцінних металів і каменів, виготовлення та реалізація виробів із них;

► будівельні, будівельно-монтажні та будівельно-ремонтні роботи;

► інші види за затвердженим переліком.

Перелік ліцензованих видів діяльності донедавна містив понад 120 видів, останнім часом він дещо скоротився (до 80 видів). За вис­новками міжнародних експертів цей перелік залишається надмірним.

Для здійснення ліцензованого виду підприємницької діяльності потрібно отримати відповідну ліцензію та дотримуватись певних умов і правил здійснення саме цього виду діяльності (ліцензійних умов).

Ліцензія— це дозвільний документ, що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом виконавчої влади, згідно з яким його власник має право на здійснення пе­вного виду підприємницької діяльності, що потребує такого до­зволу.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють ліцензійні види діяльності без ліцензії, виданої у встановленому порядку, не­суть відповідальність згідно із законодавством. Перелік видів діяль­ності, що підлягають ліцензуванню, є вичерпним і не може бути розширений. Контроль за видачею ліцензій здійснює Ліцензійна палата, за переліком ліцензованих видів діяльності — Державний комітет з регулятивної політики і підприємництва (Держкомпід- приємництва).

Для отримання ліцензії на кожен вид ліцензованої діяльності суб’єкт підприємництва подає органу, який уповноважений видава­ти ліцензію, заяву встановленого зразка, в якій зазначаються:

► відомості про заявника (фізичні особи — прізвище, ім’я, по- батькові, паспортні дані, місце проживання, ідентифікаційний но­мер; юридичні особи — назва, місцерозташування, організаційно- правова форма, банківські реквізити, ідентифікаційний код);

► вид діяльності, на який передбачається отримати ліцензію;

► рівень виконання ліцензійних умов;

► заявлений термін дії ліцензії.

До заяви додають такі документи:

а) фізичні особи.

► копію документів, що засвідчують рівень освіти та кваліфіка­ції, необхідних для здійснення певного виду діяльності;

► документ про внесення плати за ліцензію (подається після отримання принципової згоди на видачу ліцензії);

► копію свідоцтва про державну реєстрацію;

б) юридичні особи.

► копію свідоцтва про державну реєстрацію;

► документ про внесення плати за ліцензію (подається після отримання принципової згоди на видачу ліцензії);

► копії установчих документів (у статуті зазначаються види діяльності, що ліцензуються).

Подана заява щодо більшості видів ліцензованої діяльності після заповнення дозвільної частини ліцензійним органом та візування дозволу повертається заявнику і набуває статусу ліцензії. Заявник несе повну відповідальність за достовірність відомостей, поданих у заяві, та достовірність доданих документів.

Ліцензія видається конкретному суб’єкту підприємницької діяль­ності і не може бути передана іншому суб’єкту. У разі втрати ліцен­зії дублікат не видається. При перереєстрації або реорганізації під­приємства дія ліцензії не поширюється на нове підприємство.

Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії (із зазначен­ням причин відмови) видається в письмовій формі упродовж не більш як 30 днів з дня одержання заяви та необхідних документів. Відмову можна оскаржити у суді.

У видачі ліцензії може бути відмовлено у разі:

► виявлення недостовірних даних у документах;

► неможливості заявника здійснювати певний вид діяльності відповідно до діючих ліцензійних вимог.

Термін дії ліцензії встановлюється органом, що видає ліцензію, але не може бути меншим ніж три роки. Дія ліцензії може бути продовжена на новий термін за заявою суб’єкта підприємництва.

Орган, що видав ліцензію, має право призупинити її дію або анулювати. Призупиняється дія ліцензії у разі:

► порушення ліцензійних умов;

► невиконання у встановлений термін обов’язкових розпоря­джень ліцензійного або іншого органу, уповноваженого Кабінетом Міністрів, щодо додержання ліцензійних умов.

Після усунення порушень, що призвели до призупинення дії лі­цензії, її дія поновлюється відповідним органом.

Ліцензія може бути анульована, якщо:

► виявлено завідомо недостовірні дані у заяві на отримання лі­цензії або доданих документах;

► ліцензію передано іншому суб’єкту підприємництва;

► скасовано державну реєстрацію суб’єкта підприємництва;

► повторно грубо порушено ліцензійні умови.

Ліцензія вважається анульованою з дати прийняття відповідного рішення або скасування державної реєстрації суб’єкта підприємни­цтва.

Рішення про призупинення або анулювання дії ліцензії може бу­ти оскаржене в судовому порядку.

Якщо змінилися місцезнаходження суб’єкта підприємництва, наз­ва або інші дані, наведені у заяві про надання ліцензії, то ліцензія підлягає переоформленню. Для цього слід подати заяву та докумен­ти, що підтверджують зміни.

У разі здійснення роздрібної та оптової торговельної діяльності, надання побутових та інших платних послуг населенню суб’єкт під­приємництва має отримати торговий патент.

Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його відокремленого структурного підрозділу займатися зазначеними у ньому видами підприємницької діяльності.

Щоб отримати торговий патент, у відповідний місцевий орган ДПА подають такі документи:

► заявку встановленого зразка;

► витяг з установчих документів або довідку органу, що погодив розташування відокремленого структурного підрозділу, про юридич­ну адресу суб’єкта підприємництва;

► документ, що засвідчує оплату патенту.

Торговий патент містить таку інформацію:

► номер торгового патенту;

► назву володаря патенту — суб’єкта підприємництва;

► дозволений вид підприємницької діяльності;

► місце реєстрації суб’єкта підприємництва;

► марку і назву транспортного засобу (для торгівлі з автомашини);

► термін дії патенту;

► місцерозташування та назву органу ДПА, що видав патент;

► відмітка про сплату вартості патенту та підпис службової особи ДПА.

Оригінал або завірена копія торгового патенту вивішується на видному і доступному місці і пред’являється на першу вимогу спо­живачів чи перевіряючих структур.