Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

8.6. Технологія складання фінансового плану

Фінансовий план є одним із основних розділів бізнес-плану. Са­ме на основі даних фінансового плану підприємець, а також його інвестори і кредитори, одержують відомості про дохідність запропо­нованих інвестицій, потребу у матеріальних і фінансових ресурсах, джерела їх надходження і витрат.

Під час складання фінансового плану потрібно вирішити дві ос­новні проблеми:

1. Визначити, яка бажана динаміка (крива) показників норми прибутку — відношення прибутку до вкладеного капіталу.

2. Оптимізувати кожний із показників, які впливають на норму прибутку.

Складаючи фінансовий план вашої майбутньої діяльності, треба підготувати ті самі документи, що і під час аналізу поточного фі­нансового стану вашої фірми. Проте послідовність підготовки може бути різною.

Планування фінансового стану фірми в бізнес-плані розпочина­ється зі складання прогнозних фінансових звітів. На основі прогно- зу продажу складаються такі фінансові документи: баланси комер­ційної діяльності, звіт про доходи і звіт про зміни фінансового стану.

Прогнозні звіти складаються методом відсоткового відношення до продажу. Він ґрунтується на тому, що на рух активів фірми впливають зміни в обсязі реалізації.

|Приклад. І Розглянемо розрахунок прогнозування балансу, звітів про при­буток і зміни фінансового стану фірми (табл. 8.12). З цією метою проаналізуємо баланс за попередній рік.

Таблиця 8.12. Баланс фірми на 31 грудня 2001 р.


За прогнозом сума продажу в 2002 р. становитиме 750 млн грн. Виходячи з цих даних, складаємо прогнозний баланс (табл. 8.13).

Статті у балансі, що прогнозується на 31 грудня 2002 р., розраховуються та­ким чином. У першій частині обчислені відсоткові відношення статей балансу, які автоматично змінюються зі збільшенням або скороченням продажу.

Певну складність становить обчислення пасивів. Тільки дві статті — «Раху­нок до оплати (кредитори)» і «Нараховані податки і заробітна плата» можна визначити відсотковим методом. Облігації до оплати, іпотечна заборгованість і звичайні акції переносяться в тих самих сумах на 31 грудня 2002 р.

Стаття «Нерозподілений прибуток» обчислюється так. Насамперед знаходи­мо суму приросту цієї статті в 2001 р. Коефіцієнт прибутку до продажу у 2001 р. становить 4 % (20 : 500). Припускаємо, що коефіцієнт прибутку до продажу не змінюється, тоді сума прибутку становитиме 30 млн грн (750 ■ 4 % : 100). Перед­бачимо також, що коефіцієнт оплати дивідендів залишається незмінним — 40 % (8 : 20). У цьому разі сума оплачених у минулому році дивідендів становитиме 12 мли грн (30 ■ 40 % : 100). Звідси випливає, що сума приросту нерозподіленого прибутку дорівнюватиме 18 млн грн (30 — 12).



При визначенні джерел фінансування менеджери фірми керуються структур - ною політикою в галузі працюючого капіталу.

Припустімо, що фірма уклала договір з власниками облігацій про підтримку від­соткового співвідношення заборгованості та активів на рівні 50 %, тобто приблизно половина активів фірми може покриватися заборгованістю. Крім цього, фірма зо­бов’язується підтримувати поточний коефіцієнт ліквідності на рівні 2,5 і вище. Отже, існує два обмежники при визначенні додаткових джерел фінансування.

Розрахунок додаткових джерел з урахуванням обмежників. По-перше, об­межник зростання заборгованості фірми дає змогу позичити у кредиторів додат­кові суми розміром до 79 млн грн. Ця сума визначається так: максимально до­пустима сума боргу 259 млн грн (50 % х 518 : 100); борг фірми на 31 грудня 2002 р. — 180 млн грн (108 + 72). Отже, фірма може вдатися до нових позичок лише на суму, що не перевищує 79 млн грн (259 — 180).

По- друге, обмежник зростання поточних пасивів встановлює їх граничне збільшення — 9 млн грн. Ця сума визначається так: максимальна сума поточ­них пасивів — 117 млн грн (293 : 2,5); сума поточних пасивів, що прогнозується на 31 грудня 2002 р. — 108 млн грн. Отже, фірма може збільшити свої поточні пасиви лише на 9 млн грн (117 — 108).

По-третє, збільшення боргу фірми дало змогу вишукати 79 млн грн, однак потрібно покрити ще 43 млн грн (122 — 79) активів. Фірма може на цю суму збіль­шити оплачений капітал. Припускаємо, що фірма використовує своє право збіль­шити поточні пасиви на 9 млн грн. Отже, вона знизить довготерміновий борг до 70 млн грн. Тоді додаткові 122 млн грн покриваються: короткотерміновим бор­гом на 9 млн грн, довготерміновим на 70 млн грн і випуском нових звичайних акцій на 43 млн грн.

Крім прогнозованого балансу в бізнес-плані містяться прогнозовані звіти про прибуток і про зміни фінансового стану, а також обчислюються передбачувані ключові коефіцієнти: ліквідності, боргу до активів, прибутковості оплачуваного капіталу (табл. 8.14).

Таблиця 8.14. Прогнозований звіт про підсумок діяльності фірми за 2001 р.

Показник

Млн грн

Продаж

750

Витрати

700

Нетто-прибуток до сплати податків

50

Податки (40%)

20

Нетто-прибуток

30

Дивіденди (40%)

12

Нерозподілений прибуток

18

Прогнозований звіт про зміни фінансового стану

Кошти, одержані внаслідок поточної діяльності, та їх

використання


Джерела грошових коштів

43

Приріст нетто-прибутку (50 — 20)

30

Збільшення кредиторської заборгованості (рахунків


до оплати: 60 — 40)

20

Збільшення нарахованої заробітної плати і податків

13

(38 - 25)

Усього

63

Використання грошових коштів

Приріст дебіторської заборгованості (128 — 85)

43

Приріст товарно-матеріальних запасів (150 — 100)

50

Приріст основного капіталу (225 — 150)

75

Усього

168

Чиста сума фондів за поточними операціями

105

Фінансові операції

Приріст короткотермінової заборгованості

9

Продаж облігацій

70

Продаж звичайних акцій

43

Чиста сума фондів, одержана внаслідок фінансової

122

діяльності

Виплачені дивіденди

12

Усього

110

Приріст грошових коштів (15 — 10)

5

На основі прогнозованих фінансових звітів визначаються основні коефіцієн­ти: поточний коефіцієнт ліквідності — 2,5; коефіцієнт «швидкого реагування» — 1,2; коефіцієнт боргу поділений на активи не змінився — 50 %; коефіцієнт при­бутку до оплаченого капіталу — 11,6 %.

Важливим завданням фінансового планування є прогноз грошо­вих потоків. Він дає змогу визначити майбутні грошові надходжен­ня фірми та її витрати.

Бюджет грошових коштів розробляється на рік, місяць тощо. Як правило, складаються місячні бюджети, які мають можливість вра­хувати сезонні коливання у грошових надходженнях. Грошові над­ходження забезпечують ліквідність підприємства, тобто його здат­ність платити за придбані товарно-матеріальні ресурси, гасити по­зики, сплачувати відсотки та дивіденди.

Побудова «бюджету грошових потоків» починається з надходжень на реалізовану продукцію. Основна частина продажу здійснюється в кредит, тому надходження грошей на рахунок фірми відкладається на певний термін. Цей термін визначається умовами угоди між фі­рмою і споживачами її продукції.

ІПриклад. І Фірма надає своїм споживачам відстрочку платежів на 30 днів після виставлення рахунку; 90 % продажу здійснюється в кредит, 10 % — з не­гайною оплатою (табл. 8.15).

Таблиця 8.15. Динаміка грошових надходжень і витрат фірми «Кристал» за 1998 — 1999 рр. (тис. грн)


Рахунки на відвантажену продукцію виставляються покупцю через банк, який, коли є зазначений термін, знімає гроші з рахунка покупця і переказує їх на рахунок фірми. Термін між пред’явленням рахунка і його оплатою назива­ється терміном інкасації (інкасо — пред’явлення будь-якого грошового документа до оплати; операція здійснюється банками). За умови угоди до 90 % продажу в кредит оплачується через місяць і до 10 % — через два місяці після виставлення рахунка. У нашому випадку у листопаді було продано товарів на 300 тис. грн, з них 30 тис. грн — з негайною оплатою. Із 270 тис. грн за кредитною угодою 90 %, або 243,0 тис. грн, що мають надійти в грудні і 10 %, або 27 тис. грн, у січ­ні. Так само обчислюються грошові надходження в інші місяці.

Грошові кошти, що надходять від продажу продукції та послуг, витрачають­ся фірмою на фінансування капітальних вкладень, виплату дивідендів, подат­ків і решти платежів.

Сальдо чистих грошових потоків на початку місяця (100 тис. грн на кінець січня) збільшується на суму чистого грошового потоку, одержану в цьому місяці (75 тис. грн). Таким чином виводиться залишок чистих грошових потоків на початок наступного місяця (100 + 75,5 = 175,5 тис. грн). Із табл. 8.15 видно, що фірма матиме дефіцит чистих грошових потоків у лютому, березні та квітні че­рез перевищення витрат над надходженням. У сумі витрат плануються капіталь­ні витрати у лютому і березні (200 тис. грн), крім того, 20 тис. грн мають бути витрачені на виплату дивідендів. Напружена ситуація з грошовими потоками очікується у квітні: сальдо на початок квітня становитиме 9 тис. грн (109,5 — 100,5). Залишок грошових коштів (9 тис. грн) не забезпечує погашення дефіциту в чис­тих потоках грошових коштів. На початок березня може бути негативна грошова позиція у 30,5 тис. грн [9 + (— 39,5)]. Для того щоб підтримати ліквідність, тобто неперервність в оплаті платежів, потрібно вишукати зовнішні джерела фінан­сування. В нашому прикладі фірма визначила мінімальну суму грошового по­току в 75 тис. грн. З цією метою фірма планує одержати короткотерміновий кре­дит у банку. У березні сума кредиту становитиме 66 тис. грн (75 — 9), у квітні передбачається додатково одержати 39,5 тис. грн, сума короткотермінової забор­гованості банку зросте до 105,5 тис. грн. З травня починається погашення боргу на 15,5 тис. грн. Заборгованість скорочується до 90 тис. грн; у червні погашаєть­ся 28,5 тис. грн, заборгованість на початок липня становитиме 61,5 тис. грн, за умови, що сума грошових коштів підтримуватиметься на рівні 75 тис. грн.

Помилки в бізнес-плануванні. Для бізнес-планів і проектів типо­ві такі помилки і вади:

1. «Виробничий тип» — пропонується виробництво одного або кіль­кох видів продукції через наявність вільних робочих потужностей і робочої сили, без оцінювання перспектив потенційного ринку збуту.

2. Брак інформації про можливих споживачів бізнес-плану, а та­кож результатів проекту.

3. Чіткий поділ змісту проектів залежно від того, яке підприємст­во їх висуває — державне (у тому числі приватизоване, колишнє державне) або незалежне приватне.

4. Недоопрацювання питання збуту продукції.

5. Некоректність фінансових розрахунків:

► надмірна деталізація (ще раз нагадаємо, що тільки дані за перший рік розписують детально, а дані наступних періодів наводять у агрегатованому вигляді, крім того, цифри грамотно округ­люють);

► необґрунтованість використаних пропозицій (наприклад, рівно­мірність витрат по запланованому періоду, незмінність витрат тощо);

► упущення важливих статей витрат (особливо часто забувають про місцеві податки, які враховують у собівартості продукції, не зважають на витрати на рекламу, транспорт тощо);

► при визначенні чистого доходу занижується ставка податку на прибуток без зазначення обґрунтувань для податкових пільг, крім того, при розрахунках випускаються можливі платежі з прибутку;

► при розрахунках забувають про ПДВ, спеціальний податок та можливі акцизні збори.

6. Відсутність схеми повернення залучених засобів (одноразово, однаковими частинами тощо).

7. Особливо слід виділити такий документ, як прогнозований ба­ланс. Нагадаємо, що подають його в укрупненому вигляді. Типові помилки такі: розрахунки ведуться у доларах, але засоби в балансі подані на розрахунковому, а не на валютному рахунку; немає роз­рахунків з бюджетом, по оплаті праці, залишаються незаповненими інші важливі для певного підприємства статті балансу. Тому корек­тніше подавати агрегатований баланс.

8. Надзвичайно важливий розділ бізнес-плану з менеджменту. Рідко кому вдається подати управлінську команду, яка реалізовува­тиме проект, її досвід, зрілість і кваліфікацію, а також описати ме­ханізм реалізації проекту.

9. Часто з міркувань конфіденційності автори плану не бажають зазначати власників фірми, засоби, якими вони володіють та інші комерційні дані. Ці дані можуть виноситися у додатки і надаватися лише під час проведення конкретних переговорів з кредиторами.

10. Досить часто в плані не розглядаються ризики, проблеми і ускладнення, що можуть виникнути при його реалізації.

Податкова та кредитна системи у сфері малого і середнього бізнесу АПК