9.1.2. Податок на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) — непрямий податок на додану вартість, що створюється на всіх стадіях виробництва та обігу, включається у вигляді надбавки до ціни товару і повністю сплачується кінцевим споживачем.

Чинним законодавством платниками податку на додану вар­тість визначені особи, на яких покладено обов’язок утримувати і вносити до бюджету податок, що сплачує покупець, а також особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України.

Особа визнається платником податку на додану вартість за обся­гами оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), якщо обсяг здійснюваних нею оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) досягнув упродовж будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Така особа зобов’язана зареєструватися як плат­ник податку. Незалежно від обсягів річних продаж платниками ПДВ є:

► суб’єкти підприємницької діяльності, що займаються торго­вельною діяльністю за готівкові кошти;

► суб’єкти підприємницької діяльності, що надають транзитні послуги на митній території України;

► юридичні та фізичні особи, що імпортують на митну територію України товари (роботи, послуги).

Фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, платником ПДВ стає лише тоді, коли ввозить (пересилає) товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митом.

Особи, які не підпадають під визначення платників податку у зв’язку з обсягами оподатковуваних операцій меншими ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян упродовж будь- якого періоду за останні 12 календарних місяців, мають право заре­єструватися як платники податку за власним бажанням.

Суб’єкти підприємницької діяльності, що створилися після 1 жовт­ня 1997 р., незалежно від виду діяльності та запланованих обсягів операцій з продажу товарів (робіт, послуг) і діючі особи, що підпа­дають під визначення платників податку, зобов’язані зареєструва­тись як платники податку за місцем їх знаходження в податковому органі.

Об’єктом оподаткування є операції платників податку, пов’язані з:

► продажем товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами опера­тивної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредитор­ської заборгованості заставодавця;

► ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію Украї­ни та отриманням робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в то­му числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;

► вивезенням (пересиланням) товарів за межі митної території України та наданням послуг (виконанням робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Операції з продажу товарів (робіт, послуг) оподатковуються, ви­ходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільни­ми або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів (обов’язкових плате­жів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань опо­даткування. До складу договірної (контрактної) вартості зарахову­ються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріаль­них активів, що передаються платнику податку безпосередньо по­купцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією ва­ртості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним осо­бам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на які не належать до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов’язані з продажем особі чи суб’єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, основа оподаткування визначається, виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Основою обчислення податку на додану вартість у разі, коли то­вар проданий за ціною, нижчою за собівартість, є договірна ціна.

Застосовують три види пільг з ПДВ:

► операції, які не є об’єктом оподаткування (вважається, що до­дана вартість при здійсненні цих операцій не утворюється);

► операції, які звільнені від оподаткування;

► операції, які оподатковуються за нульовою ставкою, що є більш вигідним, ніж звільнення від оподаткування.

Не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з:

► передавання майна орендодавця у користування орендарю згідно з умовами договору оренди та його повернення орендодавцю після закінчення терміну дії договору;

► сплати орендних платежів за умовами договору фінансової оренди;

► передавання майна в заставу позикодавцю згідно з договором позики та його повернення заставодавцю після закінчення дії тако­го договору;

► грошових виплат основної суми та відсотків згідно з умовами іпотечного кредиту;

► передавання основних фондів як внеску до статутних фондів юридичних осіб для формування їх цілісного майнового комплексу в обмін на їхні корпоративні права.

Звільняються від оподаткування ПДВ операції з:

► харчування дітей у школах, професійно-технічних училищах та громадян у закладах охорони здоров’я;

► передавання земельних ділянок, що розміщені під об’єктами нерухомості, або незабудованих земель у разі, коли таке передаван­ня дозволене і здійснюється згідно з положеннями Земельного ко­дексу України;

► приватизації державного майна в обмін на приватизаційні папери або компенсаційні сертифікати, а також безоплатної прива­тизації житлового фонду, присадибних земельних ділянок і земель­них паїв відповідно до законодавства;

► виконання робіт (вартість робіт) з будівництва житла, що здій­снюється за рахунок коштів фізичних осіб, та передавання такого житла у власність таким фізичним особам;

► надання благодійної допомоги, а саме: безоплатне передаван­ня товарів (робіт, послуг) закладам науки, фізкультури і спорту, що утримуються за рахунок бюджетів;

► надання в сільській місцевості сільськогосподарськими това­ровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтер­натів, закладів охорони здоров’я;

► надання матеріальної допомоги продуктами харчування влас­ного виробництва та послуг з обробітку землі багатодітним сім’ям, ветеранам праці і війни, реабілітованим громадянам, інвалідам праці та дитинства, одиноким особам похилого віку, особам, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, школам, дошкіль­ним закладам, інтернатам, закладам охорони здоров’я;

► надання в сільській місцевості сільськогосподарськими това­ровиробниками у період проведення польових робіт послуг з харчу­вання механізаторів і тваринників продуктами власного виробниц­тва в польових їдальнях;

► видачі сільськогосподарської продукції власного виробництва підприємств — виробників сільськогосподарської продукції:

а) фізичним особам — власникам земельних паїв, внесених до таких підприємств, як компенсацію вартості за їх користування цим підприємством, але не більше ніж 70 грн у розрахунку на повний календарний місяць терміну такого користування;

б) фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з підприємством — виробником сільськогосподарської продукції, від­повідно до фактично відпрацьованого часу, але не більш як 70 грн у розрахунку на повний календарний місяць.

За нульовою ставкою оподатковуються операції, пов’язані з про­дажем:

► товарів, що були вивезені за межі митної території України;

► робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України;

► сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності і господарювання переробним підприємствам молока та м’яса живою масою.

Застосування нульової ставки ПДВ має певні переваги, оскіль­ки при цьому податкові зобов’язання платника з операцій, пов’язаних з продажем товарів (робіт, послуг), дорівнюють нулю. Суми ж ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що під­лягають амортизації, заносяться до складу податкового кредиту звітного періоду. Тобто платнику відшкодовуються такі суми ПДВ з бюджету. Собівартість продукції у цьому разі не збіль­шується на суми ПДВ, сплачені при придбанні матеріальних ре­сурсів.

Якщо платник податку здійснює операції з продажу товарів (ро­біт, послуг), які звільнені від оподаткування або не є об’єктом опода­ткування, то суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбан­ням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу вало­вих витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріаль­них активів, що підлягають амортизації, зараховуються відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вар­тості основних фондів і нематеріальних активів і до складу податко­вого кредиту не заносяться. Тобто, на ці суми ПДВ збільшується со­бівартість продукції. Такий самий порядок застосовується і до суб’єктів підприємницької діяльності, які не зареєстровані платни­ками ПДВ.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум подат­ків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному пе­ріоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основ­них фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортиза­ції. Суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у звіт­ному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, заносяться до складу податко­вого кредиту такого звітного періоду, незалежно від термінів вве­дення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти упродовж такого звітного періоду.

Якщо товари (роботи, послуги), виготовлені та (або) придбані, ча­стково використовуються в оподатковуваних операціях, то до складу податкового кредиту заноситься та частка сплаченого (нараховано­го) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних опе­раціях звітного періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кре­дит вважається дата, коли відбувається одна з таких операцій:

► списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), а в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків — виписка від­повідного рахунка (товарного чека);

► отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбан­ня платником податку товарів (робіт, послуг).

Для бартерних (товарообмінних) операцій такою датою вважа­ється дата здійснення заключної (балансуючої) операції.

Для того щоб претендувати на податковий кредит, книги обліку продажу та придбання товарів (робіт, послуг) мають бути зареєстро­вані в податковій адміністрації (інспекції). Якщо такі книги не за­реєстровані і не ведуться в установленому порядку, то платник втрачає право на отримання податкового кредиту. Якщо ж книги обліку не зареєстровані, але ведуться згідно з вимогами, то платник має право на податковий кредит тільки у разі повного підтверджен­ня даних податкового і бухгалтерського обліку даними докумен­тальної перевірки (у тому числі проведення інвентаризації та зу­стрічних перевірок).

У разі надходження коштів у касу і їх використання без поперед­нього зарахування на розрахунковий рахунок підприємства правом на податковий кредит вважається дата їх оприбуткування в касі платника податку, а якщо такої немає, то дата інкасації готівкових грошових коштів у банківських установах, які обслуговують плат­ника податку.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) упродовж звітного періоду, та сумою податкового кре­диту звітного періоду. Податок сплачується не пізніше 20 числа мі­сяця, що настає за звітним періодом.

Якщо сума ПДВ, визначена як різниця між загальною сумою по­даткових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) упродовж звітного періоду, та сумою податко­вогокредиту звітного періоду, має від’ємне значення, то така сума зараховується у погашення заборгованості платника податку із сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості — у зменшення податкових зобов’язань платника податку впродовж трьох наступних звітних періодів. Це правило не поширюється на порядок бюджетного від­шкодування приоподаткуванні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.

У разі, коли сума від’ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов’язань, що виникли упродовж трьох наступ­них звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Держав­ного бюджету України на умовах, визначених законодавством, упродовж місяця, що настає після подання декларації за третій звіт­ний період після виникнення від’ємного значення податку.

Сума бюджетного відшкодування при оподаткуванні операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються за нульовою ставкою, розраховується у порядку, передбаченому законодавством для платників податку, які застосовують квартальний податковий період. Таке бюджетне відшкодування здійснюється упродовж міся­ця, що настає після подання декларації за звітний період, у якому були здійснені такі операції.

Сума бюджетного відшкодування може бути повністю або част­ково зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших по­датків, зборів (обов’язкових платежів), які зараховуються до Держав­ного бюджету України. Таке рішення платника податку відображу­ється в податковій декларації.

Відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що на­лежить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, про­водиться:

► у рахунок погашення заборгованості кредитора (кредиторів) платника податку з платежів до державного бюджету;

► у рахунок погашення платнику податку наданих йому або йо­го кредитору (кредиторам) кредитів, залучених під гарантії держа­ви, та бюджетних позичок, не сплачених на дату проведення від­шкодування;

► за рахунок майна іншого платника податків, що перебуває у податковій заставі.

У разі відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, в рахунок погашення заборгованості кредитора (кредиторів) плат­ника податку з платежів до державного бюджету розрахунки здійс­нюються між органом державної податкової служби за місцем реєст­рації платника податку, якому відшкодовується з бюджету податок на додану вартість, та кредитором (кредиторами) платника, у якого на дату проведення відшкодування є заборгованість перед держав­ним бюджетом. Суми податку на додану вартість відшкодовуються платнику податку одночасно з погашенням його кредитору (креди­торам) заборгованості з платежів до державного бюджету. Прове­дення відшкодування можливе за участю двох і більше учасників розрахунків.

Суми відшкодування податку на додану вартість спрямовуються виключно на погашення податкової заборгованості з платежів до державного бюджету.

У разі відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, в рахунок наданих йому або його кредитору (кредиторам) кредитів, залучених під гарантії держави, та бюджетних позичок, не сплаче­них на дату проведення відшкодування, платник податку зверта­ється до органу державної податкової служби із заявою про зараху­вання належної йому суми (або частини суми) відшкодування подат­ку на додану вартість у рахунок погашення цієї заборгованості плат­нику податку або його кредитору (кредиторам).

За згодою платника податку в межах належного йому відшкоду­вання сум податку на додану вартість він може отримати рухоме майно іншого платника податку, що відповідно до Указу Президен­та України від 4 березня 1998 р. № 167 «Про заходи щодо підви­щення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» перебуває в податковій заставі.

Для отримання відшкодування платник податку звертається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації з письмо­вою заявою про своє бажання отримати майно іншого платника по­датку, що перебуває в податковій заставі і підлягає реалізації. Ін­формацію щодо платників податків — боржників з платежів до державного бюджету та номенклатури їхнього майна, що перебуває в податковій заставі, надають органи державної податкової служби за місцем реєстрації такого платника.

Відповідний орган державної податкової служби (заставоутриму­вач) надає письмову згоду платнику податку, майно якого перебуває у податковій заставі, на реалізацію (продаж) майна платнику подат­ку, якому проводиться відшкодування. Вартість майна, яке переда­ється в рахунок відшкодування, встановлюється за договором сторін згідно із законодавством.