Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

9.2.1. Механізм випуску та обігу акцій, облігацій і векселів

Умови і порядок випуску цінних паперів, регулювання посеред­ницької діяльності визначає Закон України «Про цінні папери і фон­дову біржу».

Цінні папери— це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносин позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків.

В Україні найбільше випускаються і обертаються такі цінні па­пери, як акції, облігації внутрішніх державних і місцевих позик, облігації підприємств і векселі.

Акція— це цінний папір без установленого терміну обігу, що за­свідчує частку участі у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право участі в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції бувають іменні, на пред’явника, привілейовані та прості.

Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеть­ся товариством. До неї вносяться відомості про кожну іменну акцію, у тому числі відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного акціонера.

Щодо акцій на пред’явника, то у книзі реєструється лише їх за­гальна кількість.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одер­жання дивідендів, а також на першочергову участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Як правило, власники таких акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у відсот­ках до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Дивіденди виплачуються у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розмірів одержаного товариством прибутку у відповідному році. Якщо прибуток є недостатнім, то дивіденди по привілейованих ак­ціях виплачуються за рахунок резервного фонду. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 % статут­ного фонду акціонерного товариства.

До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів, у якому містяться такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів; порядковий номер акції, по якій виплачуються дивіденди; найменування акціонерного товариства і рік виплати дивідендів.

Акції акціонерного товариства випускаються у розмірі його ста­тутного фонду або на всю вартість державного підприємства у разі перетворення його в акціонерне товариство на основі рішення за­сновників або загальних зборів акціонерного товариства.

Обтгащя — це цінний папір, що засвідчує внесення її власни­ком грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому термін з виплатою фіксованого відсотка.

Облігації поділяються на такі види: облігації внутрішніх дер­жавних і місцевих позик; облігації підприємств усіх форм влас­ності.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред’явника, від­сотковими і безвідсотковими або цільовими, що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випус­каються на пред’явника.

Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом, крім безвідсоткових, мають і купонний лист. Ку­понний лист на виплату відсотків по облігації містить такі дані: по­рядковий номер купона на виплату відсотків; номер облігації, по якій виплачуються відсотки; найменування емітента і рік виплати відсотків.

По облігаціях підприємств доходи виплачуються за рахунок кош­тів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов’язкових платежів.

Кошти від реалізації облігацій внутрішніх республіканських і місцевих позик спрямовуються відповідно до республіканського і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих органів са­моврядування. Кошти від реалізації облігацій підприємств направ­ляються на цілі, визначені при їх випуску.

Вексель — це письмове зобов’язання, боргова розписка стан­дартної форми, що дає право її власникові вимагати сплати відпо­відної суми (визначеної у векселі) від особи, яка видала вексель, у відповідний термін і у відповідному місці.

Залік взаємної заборгованості з використанням векселів про­водиться за чотири етапи: оформлення та облік платіжних доку­ментів; проведення заліку взаємної заборгованості; вексельне оформлення прострочених заборгованостей; наступні операції з век­селями.

За своєю сутністю вексель є абстрактним борговим зобов’язан­ням. Його абстрактність полягає у тому, що він не обумовлений по­переднім виконанням будь-яких договірних зобов’язань, як, напри­клад, акредитив. Боржник зобов’язаний оплатити виданий (акцеп­тований) ним вексель незалежно від виконання або невиконання договірних зобов’язань, пов’язаних з видачею (акцептом) цього век­селя.

Векселі, які застосовуються в господарському обігу як в Україні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні.

За угодами, що обслуговуються, векселі бувають фінансові і то­варні, або комерційні.

Фінансовий вексель має в своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінан­совий в основному використовується для мобілізації грошових ре­сурсів.

Товарний (комерційний) вексель використовується для кредиту­вання торговельних операцій. Він визначає умови погашення век- селедавцем-боржником своїх обов’язків перед постачальником- кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані ро­боти.

За суб’єктами, що здійснюють оплату, векселі бувають прості і переказні.

Простий вексель (соло-вексель) виписує і підписує боржник (век­селедавець). Вексель є його борговим зобов’язанням оплатити кре­дитору зазначену суму в установлений час. Тобто, оформляючи про­стий вексель, векселедавець є платником. Підписавши простий век­сель, він стає на певний термін боржником особи, вказаної у вексе­лі. Векселедавець бере на себе зобов’язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньо­му або в час, визначений власником векселя.

Переказний вексель (тратта) виписує та підписує кредитор (тра­сант). Трасант — особа, що видає тратту, тобто переказує свій пла­тіж на іншу особу. Переказний вексель означає наказ трасату (особі- боржнику векселедавця) сплатити в установлений термін визначе­ну у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред’явнику тратти.

Ремітент — власник переказного векселя. Ним може бути під­приємство або банк, що утримує на свою користь відповідний відсо­ток від суми платежу — комісійну винагороду за надану банком по­слугу щодо переказу зазначеної у векселі суми у встановлений тер­мін з рахунку векселедавця на рахунок власника векселя.

За наявністю застави векселі поділяються на забезпечені і не за­безпечені. Забезпечений вексель —це вексель, гарантований заста­вою, яка надається кредиторові, банку або продавцеві доти, доки борг не буде сплачено. Заставою може бути дебіторська заборго­ваність, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання. Незабезпеченийвексель немає застави.

За порядком платежу векселі класифікуються на пред’явника і строкові.

Вексель на пред’явника — це такий вексель, що оплачується не­гайно після прийняття його дебітором. Вексель, що оплачується в термін, зазначений у документі, називається строковим.

За можливістю передавання іншій особі вексель буває такий, що індосується, і такий, що не індосується, тобто має передавальний напис.

Вексель може виписувати як платник, так і постачальник. Якщо вексель виписує постачальник, то платник повинен обов’язково ак­цептувати такий вексель, і тільки після цього він стає виконавчим платіжним документом. Для гарантії оплати векселя в зазначений у ньому термін за проханням постачальника або платника за вста­новлену плату банк може акцептувати вексель.

Коли настає термін платежу по векселю, він оплачується за ра­хунок коштів платника з його поточного рахунка. Якщо на цьому рахунку коштів немає або їх недостатньо, то тоді акцептований век­сель може оплачуватися за рахунок кредиту, який може надаватися постачальнику банком під вексель.

Застосування векселів сприяє розвитку комерційного кредиту, дотриманню платіжної дисципліни, спрощенню безготівкових роз­рахунків і скороченню потреби в банківських кредитних ресурсах.