10.2. Фінансова звітність, її склад та вимоги до неї

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Мета, склад і принципи підго­товки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Фінансова звітність складається з балансу (форма № 1), звіту про фінансові результати (форма № 2), звіту про рух грошових коштів (форма № 3) і звіту про власний капітал (форма № 4).

Згідно з «Порядком подання фінансової звітності», який затвер­джено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 149, фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики. Фінансова звітність щодо використання бюджетних аси­гнувань, одержаних з державного бюджету, надсилається органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань, одер­жаних з місцевих бюджетів — відповідно фінансовим органам райде- ржадміністрацій, міськвиконкомів та фінансовим управлінням обла­сних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій.

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважаєть­ся день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою — дата одержання адресатом звітності, зазначена на штем­пелі підприємства зв’язку, що обслуговує адресата.

Квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами не пізніше 25 числа наступного за звітним кварталом місяця, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звіт­ним року. Якщо дата подання звітності випадає на неробочий день, то термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Перед складанням річної фінансової звітності обов’язкове прове­дення інвентаризації активів та зобов’язань підприємства. Інвента­ризація також обов’язково проводиться у разі:

► передавання майна державного підприємства в оренду, при­ватизації майна державного підприємства, перетворення державно­го підприємства в акціонерне товариство;

► зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання— передавання справ);

► установлення фактів крадіжок або зловживань, псування цін­ностей, а також за приписом судово-слідчих органів;

► пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;

► ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передба­чених законодавством.

Інформація, яка надається у фінансових звітах, має бути дохід­ливою, достовірною, однозначно тлумачитися її користувачами, міс­тити лише доречну інформацію, давати можливість користувачам порівнювати фінансові звіти різних підприємств і за різні періоди.

Фінансова звітність формується з дотриманням таких принципів:

1) автономності підприємства, за яким кожне підприємство роз­глядається як юридична особа, що відокремлена від власників;

2) неперервності діяльності, що передбачає оцінювання активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяль­ність триватиме далі;

3) періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства за певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

4) історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оці­нювання активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

5) нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для ви­значення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отри­мання цих доходів;

6) повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має міс­тити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

7) послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосу­вання підприємством обраної облікової політики;

8) обачності, згідно з яким методи оцінювання, що застосовуються в бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобо­в’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

9) превалювання змісту над формою, за яким операції мають облікову­ватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

10) єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в єдиній грошовій одиниці.

Склад і порядок складання фінансової звітності для суб’єктів ма­лого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господар­ської діяльності встановлено Положенням (стандартом) бухгалтер­ського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».

Фінансовий звіт заповнюється у тисячах гривень з одним десят­ковим знаком у складі двох форм: № 1-м «Баланс» і № 2-м «Звіт про фінансові результати». Форми фінансового звіту наведено нижче.

Баланс відображує на певну дату активи, зобов’язання і власний капітал підприємства. Баланс складається із двох частин: активу і пасиву. В активі показують ресурси, використання яких, як очіку­ється, сприятимуть отриманню економічних вигод у майбутньому, — основні засоби, виробничі запаси, готова продукція, гроші тощо. Тут має бути дана відповідь на запитання: що є в господарстві? В пасиві показують власний капітал та зобов’язання, тобто має бути дана відповідь на запитання: чиє воно? Підсумки активу і пасиву балан­су підприємства завжди рівні між собою.

Залишки по бухгалтерських рахунках використовують для запов­нення балансу: дебетові — записують в актив, а кредитові — в пасив.

Звіт про фінансові результати складається із двох розділів: 1. Фінансові результати; 2. Елементи операційних витрат. У пер­шому розділі відображують дохід, витрати та визначають чистий фінансовий результат (прибуток або збиток).

Дохід показують у момент надходження активу або погашення зобов’язання, що приводить до збільшення власного капіталу під­приємства.

У статті «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» (рядок 010) відображують загальний дохід (виручку) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, враховуючи ПДВ, акциз, знижки, повернення бракованого товару тощо.

У статті «Непрямі податки та інші нарахування з доходу» (рядок 020) показують ПДВ, акциз, надані знижки, повернення товарів тощо.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначають відніманням від доходу непрямих податків (ря­док 010 - рядок 020 = рядок 035).

У статті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, по­слуг) показують виробничу собівартість реалізованої продукції.

Інші операційні, звичайні та надзвичайні доходи і витрати пока­зують у відповідних рядках звіту.

У статті «Податок на прибуток» (рядок 210) відображують суму податку на прибуток, єдиного податку, плату за торговий патент і фіксований податок.

Чистий фінансовий результат вираховують як різницю між дохо­дами і витратами, виконуючи арифметичні дії за даними рядків, як показано у формі звіту.

У другому розділі звіту про фінансові результати наводять еле­менти операційних витрат, понесених у процесі діяльності впро­довж звітного періоду.