10.4. Облік податків
У частині віднесення сплачених податків і зборів у бухгалтерському обліку за рахунок відповідних джерел можна виділити такі групи:
1. За рахунок прибутку — в дебет рахунка 98 «Податки на прибуток».
2. За рахунок покупців із зарахуванням податків у ціну реалізації — в дебет рахунка 70 «Доходи від реалізації».
3. За рахунок виробництва — в дебет рахунків 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут».
4. За рахунок оплати праці — в дебет рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці».
Нарахування податків записують у кредит рахунка 64 «Розрахунки за податками і платежами». При сплаті податків — дебет рахунка 64 і кредит рахунка 31 «Рахунки в банках».
Порядок нарахування і сплати кожного податку регулюється відповідним законом, норми якого враховуються при організації обліку. Розглянемо особливості нарахування і сплати основних податків.
Податок на додану вартість (ПДВ) є частиною новоствореної вартості, яка сплачується до бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Це також непрямий податок, який зараховується в ціну товару і оплачується покупцем продавцю, а продавець платить його в бюджет.
Платником податку є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої впродовж будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та вивезення товарів з України.
Об’єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 %.
Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну. Вона складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів.
Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на внесення до податкового кредиту витрат, пов’язаних зі сплатою податку на додану вартість.
Платники ПДВ мають вести окремий облік з продажу та придбання товарів (робіт, послуг). Порядок ведення книг обліку придбання і продажу товарів (робіт, послуг) затверджено наказом Державної податкової адміністрації України.
У терміни, передбачені для сплати податку, тобто не пізніше 20 числа наступного за звітним періодом місяця, платник подає до податкової адміністрації декларацію щодо ПДВ. Податковий період може становити один місяць або квартал залежно від обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік.
У податковій декларації записують податкові зобов’язання, суми податкового кредиту та визначають суму зобов’язань перед бюджетом по ПДВ. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) упродовж звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суб’єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, платять податок на прибуток. Оподатковуваний прибуток визначається зменшенням валового доходу звітного періоду на суми валових витрат платника податку та амортизаційних відрахувань. Прибуток оподатковується за ставкою 30 % до об’єкта оподаткування.
Розмір валових витрат і валових доходів з метою визначення оподатковуваного прибутку підраховують згідно з рекомендаціями (наказ Міністерства фінансів України від 4 серпня 1997 р. № 168). Пдприєм- ство самостійно встановлює порядок накопичення даних про валові доходи і валові витрати. При цьому може бути два варіанти:
1) без записів у системі регістрів і рахунків бухгалтерського обліку;
2) із проведенням записів у системі регістрів і рахунків бухгалтерського обліку.
При нарахуванні податку на прибуток дебетують рахунок 98 «Податки на прибуток» і кредитують рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами».
Податок на прибуток сплачується до бюджету не пізніше 20 числа наступного за звітним кварталом місяця. Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану зростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.
Упродовж звітного (податкового) кварталу платники податку, крім нерезидентів та виробників сільськогосподарської продукції, сплачують до бюджету за перший та другий місяці такого кварталу авансові внески податку на прибуток. Вони сплачуються до бюджету за підсумками першого та другого місяців звітного (податкового) кварталу до 20 числа другого і третього місяців такого кварталу відповідно.
Авансові внески розраховуються платником податку самостійно, без подання декларацій про прибуток. Повідомлення про результати таких розрахунків надсилається до податкового органу в терміни, передбачені для оплати авансових внесків.
Акцизний збір — це непрямий податок, який включається в ціну товарів і оплачується покупцем продавцю, а продавець платить ці суми в бюджет. Порядок і терміни оплати визначено інструкцією.
Акцизний збір платять підприємства, які виробляють і продають підакцизні товари, перелік яких і ставки акцизного збору встановлюються законами та постановами уряду.
При ввезенні підакцизних товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України акцизний збір сплачується платниками податку одночасно зі сплатою мита та митних зборів. Сплатою акцизного збору вважається момент оформлення вантажної митної декларації.
Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена у відсотках до митної вартості, обчислюється за формулою
Са = В • А,
де Са — сума акцизного збору; В — митна вартість; А — ставка акцизного збору.
Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, визначається за формулою
Са = Н • А,
де Н — кількість товару у фізичних одиницях виміру.
[Приклад. І Ставка акцизного збору по тютюну для жування і по тютюну для нюхання 10 грн за 1 кг. Якщо ввозиться 1000 кг тютюну, то сума акцизного збору становитиме 10 000 грн (1000 ■ 10 = 10 000).
Суб’єкти підприємницької діяльності, які мають валютні цінності, доходи або майно за межами України, кожного кварталу складають і подають до податкового органу «Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами».
Декларація має п’ять розділів. У розділі І «Загальні відомості» подається повна назва резидента, його адреса, код, назви країн і адреси іноземних банків, у яких відкрито рахунки. У розділі ІІ «Фінансові вкладення» розшифровуються види фінансових вкладень і їхні суми в іноземній валюті та гривнях. Розділ ІІІ «Майно та товари за кордоном» містить інформацію про вартість майна за кордоном. Розділ ІУ «Доходи (дивіденди) в іноземній валюті, одержані за межами України» призначений для відображення інформації про суми одержаних доходів в іноземній валюті за межами України. У розділі У «Інформаційні відомості» наводяться різні відомості щодо валюти і майна, розміщених за кордоном.
Суб’єкти підприємницької діяльності сплачують податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Ставки податку визначено Законом України від 16 липня 1999 р. № 986-ХІУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства». Розмір податку залежить від об’єму циліндрів двигуна, потужності електродвигуна, довжини транспортного водного засобу.
Для визначення суми податку складається розрахунок за встановленою формою станом на 1 січня поточного року і подається платником податку до податкових органів за місцезнаходженням та місцем постійного базування транспортних засобів не пізніше 15 березня наступного за звітним року. За придбаними впродовж року транспортними засобами такий розрахунок подається у 10-ден- ний термін після реєстрації у відповідних органах.
Перелік пільг та сума податку, не сплаченого через отримання пільг, подається в «Звіті про суми отриманих пільг з оподаткування в розрізі окремих видів податків і пільг з кожного виду податку». Такий звіт подається до податкового органу кожного кварталу не пізніше 21 числа після звітного кварталу, а за рік — до 8 лютого.
Для сплати податків виписують платіжне доручення, яке подають до банку в установлені терміни.
Переплачені суми податків за заявою платника зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються йому на поточний рахунок.
При нарахуванні акцизного збору запис роблять по дебету рахунка 70 і кредиту рахунка 64; а при оплаті — дебет рахунка 64, кредит рахунка 31.
Підприємства платять також різні місцеві податки, які заносять у витрати. При нарахуванні таких податків дебетують рахунки 92 «Адміністративні витрати» або 93 «Витрати на збут» і кредитують рахунок 64.
Суб’єкти підприємницької діяльності мають утримувати із заробітної плати працівників прибутковий податок. При його утриманні дебетують рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» і кредитують рахунок 64. Цей податок перераховують при одержанні в банку грошей для виплати заробітної плати: дебет рахунка 64, кредит рахунка 31.
Порядок утримання прибуткового податку з громадян та його розмір визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13-92 (із внесеними змінами) «Про прибутковий податок з громадян» та відповідною інструкцією.
Об’єктом оподаткування у громадян є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік. З оподатковуваного доходу вилучаються:
► допомога по державному соціальному страхуванню і державному соціальному забезпеченню, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності;
► допомога на поховання, у тому числі, яка надається за рахунок юридичних або фізичних осіб;
► суми одержуваних аліментів;
► державні пенсії, а також додаткові пенсії, що виплачуються за умовами добровільного страхування пенсій;
► виграші за облігаціями державних позик та державними лотереями, відсотки і виграші по іменних вкладах в установах банків, по іменних ощадних сертифікатах та державних казначейських зобов’язаннях;
► доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній і садовій ділянках продукції рослинництва і бджільництва, худоби, кролів, нутрій, птиці як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної обробки;
► суми, одержані громадянами в результаті розміщення їх власних заощаджень на поточних (депозитних) рахунках банків України, у тому числі в іноземній валюті;
► суми плати за утримання та навчання дітей у дошкільних виховних закладах, закладах початкової загальної, професійно-технічної освіти, а також у державних вищих навчальних закладах освіти, розташованих на території України, за рахунок фізичних або юридичних осіб;
► суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати відповідно до закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
► інші види доходів, перелічені в декреті.
Суми виплат, які не вносяться до складу сукупного оподатковуваного доходу громадян, не враховуються при визначенні основи оподаткування податками і зборами, які нараховуються на фонд оплати праці відповідно до законодавства. Це означає, що підприємство може збільшити суму допомоги родичу померлого, заплатити за перебування дитини в дитячому садку, навчання у першому — четвертому класах початкової школи, навчання у закладах професійно-технічної освіти та вищих навчальних закладах, не здійснюючи нарахування на ці платежі до пенсійного фонду, фонду соціального страхування.
Неоподаткування прибутковим податком з громадян сум одержаних дивідендів зумовлює те, що підприємству значно вигідніше виплачувати дивіденди замість оплати праці, бо в такому разі зменшуються платежі до бюджету. Однак при цьому потрібно чітко дотримуватися норм чинного законодавства. Так, закон України «Про господарські товариства» регламентує, що акціонерне товариство виплачує частину прибутку (дивіденди) один раз на рік за підсумками календарного року. Решта товариств, тобто товариства з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні і командитні товариства, виплачують дивіденди у порядку, передбаченому їхнім статутом. Терміни виплати дивідендів законом не встановлені.
Вигідність заміни оплати праці виплатою дивідендів покажемо конкретним розрахунком.
Приклад. Виручка від реалізації становила 1500 грн, матеріально-грошові витрати 500 грн, звідси оподатковуваний дохід 1000 грн (1500 - 500 = 1000).
Якщо в цьому разі буде нараховано ще й оплату праці в сумі 500 грн, то нарахування на неї становитимуть 185 грн (37 % від 500), прибутковий податок з громадян — 85,55 грн, внески в пенсійний фонд — 5 грн (1 % від 500), внески на соціальне страхування на випадок безробіття — 2,50 грн (0,5 % від 500), у фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності — 2,50 грн (0,5 % від 500), сума до видачі — 404,45 грн (500 - 85,55 - 5 - 2,50 - 2,50 = 404,45), оподатковуваний дохід — 315 грн (1000 - 500 - 185 = 315), податок на прибуток 94,50 грн (30 % від 315 = 94,50). Отже, підприємство має заплатити в бюджет та в різні фонди 375,15 грн (185 + 85,55 + 5 + 5 + 94,50 = 375,05).
Якщо в наведеному прикладі оплата праці не нараховуватиметься, то оподатковуваний дохід становитиме 1000 грн, а податок на прибуток — 300 грн (30 % від 1000). Таким чином, у разі нарахування оплати доведеться сплатити 375,05 грн, а якщо її не нараховувати, — 300 грн, тобто менше на 75,05 грн (24,8 %). Звідси очевидно, що оплату праці вигідно замінювати дивідендами.
У разі виплати заробітної плати в натуральній формі продукцією власного виробництва її розмір у складі місячного сукупного оподатковуваного доходу працівника обчислюється за відпускною ціною такої продукції стороннім споживачам у поточному місяці, в якому нараховано заробітну плату. Якщо у поточному місяці така продукція не реалізовувалася, то її розмір обчислюється за відпускною ціною попереднього місяця.
Натуральна продукція інших виробників оцінюється за цінами її придбання. Така сама продукція інших виробників, одержана по бартерних (товарообмінних) операціях у галузі зовнішньоекономічної діяльності й спрямована на оплату праці, оцінюється у складі місячного оподатковуваного доходу працівника за митною вартістю, сплаченою при її ввезенні в Україну і перерахованою в гривні за курсом Національного банку України на дату одержання натурального доходу.
Законодавство надає пільги по прибутковому податку різним категоріям громадян, що потрібно враховувати при визначенні суми податку.
Прибутковий податок із сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи обчислюється за встановленими ставками (див. табл. 9.1). Як видно з наведеної таблиці, ставки податку збільшуються при збільшенні розміру доходу. Отже, якщо ставка перевищує 20 % (при доходах понад 1020 грн за місяць), то можна зменшити суму податку, розбивши дохід на кількох осіб, що зробитинескладно в малому підприємстві.
З метою спрощення розрахунків для утримання прибуткового податку можна користуватися спеціальною таблицею.
Упродовж року прибутковий податок обчислюють із суми місячного сукупного оподатковуваного доходу. Після закінчення календарного року перераховують податок по річному доходу. Перерахунок роблять до 1 лютого наступного за звітним року, а до 15 лютого ці відомості за встановленою формою подають до податкової інспекції за місцем проживання платника.
Прибутковий податок перераховується в бюджет одночасно з одержанням в установі банку грошей для виплати оплати праці.
Із суми доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи, податок нараховується за ставкою 20 %. Сюди належать доходи за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, що виконуються на основі договорів підряду та інших договорів цивільно- правового характеру.
Підприємства і фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які проводять виплати не за місцем основної роботи, зобов’язані не пізніш як через 30 днів після виплати заробітної плати надіслати до податкових органів за місцем проживання громадян відомості за встановленою формою про виплачені суми доходів і суми утриманого з них податку.
Якщо трудовий договір підтверджувався довідкою організації, за участю якої він укладався, наприклад профспілкою, а також довідкою про сплату збору до фонду державного соціального страхування, то фізична особа може обкладати прибутковим податком виплачувані таким працівникам доходи за шкалою ставок прогресивного оподаткування доходів громадян, тобто як за місцем основної роботи. За відсутності таких довідок фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності утримують прибутковий податок з доходів, що виплачувались громадянам, які у нього працюють, за ставкою 20 % як із доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи, з наступним повідомленням (не пізніш як через
30 днів після виплати) податкових органів за місцем проживання громадян про суми виплаченого їм доходу і утриманого податку за формою № 2.
Фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності ведуть трудові книжки на найманих за трудовим договором працівників. Трудовий договір має укладатися у письмовій формі й у тижневий термін з моменту фактичного допущення працівника до роботи і реєструватися суб’єктом підприємницької діяльності у державній службі зайнятості за місцем його проживання.
Громадяни, які одержували доходи не за місцем основної роботи, зобов’язані до 1 березня наступного року подати до податкового органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу, одержаного за основним і не основним місцями роботи.
Згідно з поданими деклараціями податкові органи перераховують розмір прибуткового податку по сукупному річному доходу.
ІПриклад І За місцем основної роботи громадянина річний сукупний оподатковуваний дохід становив 1800 грн. З нього утримано податку
190 грн. Дохід не за місцем основної роботи був 600 грн, з нього утримано податку 120 грн. За таких умов перерахунок робиться так:
(1800 грн + 600 грн) : 12 = 200 грн (середньомісячний сукупний дохід);
прибутковий податок із 200 грн становить 25,55 грн;
25,55 грн х 12 = 306,60 грн (прибутковий податок із сукупного річного доходу).
Отже, в цьому разі з громадянина утримано зайву суму прибуткового податку в розмірі 3,40 грн (190,00 + 120,00 — 306,60 = 3,40), яка має бути повернута або зарахована при розрахунку податку в наступні місяці.
При звільненні з основного місця роботи бухгалтерія підприємства складає остаточний розрахунок за відпрацьований період та видає громадянину довідку за формою № 3 про суми сукупного доходу, нарахованого в поточному році, та утримані суми податку. При влаштуванні на іншу роботу громадянин подає цю довідку в бухгалтерію. Після закінчення календарного року податок із сукупного річного доходу перераховується за новим місцем роботи з урахуванням одержаних доходів і утриманих податків за попереднім місцем роботи.
Коли працівник іде у відпустку, прибутковий податок утримується в такому порядку:
а) окремо утримують податок із заробітку за минулий місяць, якщо до часу, коли працівник іде у відпустку, цей податок ще не утримувався;
б) окремо утримують податок із відпускної суми і заробітку за поточний місяць, якщо працівник перебуватиме у відпустці до кінця місяця;
в) із суми відпускних, які припадають на неповний наступний місяць, при виході у відпустку податок не утримується. Це робиться після повернення з відпустки за сукупністю із заробітком за весь цей місяць за загальним порядком.
[Приклади І 1- Дні видачі заробітної плати на підприємстві 3 і 17 числа.
Працівник іде у відпустку з 11 травня по 7 червня. Заробітна
плата у нього з 1 по 10 травня становила 100 грн, відпускні з 11 по 31 травня — 180 грн, а з 1 по 7 червня — 60 грн. У цьому разі із заробітної плати за квітень утримано прибутковий податок при виплаті 3 травня. Підраховується оподатковуваний дохід за травень. Він становить 280 грн (100 грн заробітна плата + 180 грн відпускні = 280 грн). Береться прибутковий податок із 280 грн, який становить 41,55 грн. Отже, працівник одержить 289,95 грн (280 грн плюс 60 грн — відпускні за червень мінус 41,55 грн — прибутковий податок мінус 6,80 грн — збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2 % мінус 1,70 грн — збір на соціальне страхування на випадок безробіття = 289,95 грн). Із відпускних з 1 по 7 червня (60 грн) та оплати праці з 8 по 30 червня (300 грн) прибутковий податок буде утримано 3 липня, коли видаватиметься заробітна плата. Сума прибуткового податку із 360 грн (60 грн + 300 грн = 360 грн) становитиме 57,55 грн.
1. Працівник іде у відпустку з 1 липня по 26 серпня. Дні видачі заробітної плати на підприємстві 3 і 17 числа. При виході у відпустку податок утримується із заробітку за червень, який видається разом із відпускними, і відпускних за липень. Після повернення з відпустки податок утримується 3 вересня із сукупного заробітку за серпень (відпускні за серпень і заробітна плата за дні роботи в серпні).
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 р. № 1232 «Про заходи щодо запровадження ідентифікаційних номерів фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів» передбачено, що первинні, звітні та облікові документи, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків і зборів (обов’язкових платежів), що контролюються державними податковими адміністраціями, повинні мати ідентифікаційні номери Державного реєстру платників податків та інших обов’язкових платежів. На виконання цієї постанови Державна податкова адміністрація України затвердила форму довідки «Про суми виплачених доходів і утриманих з них податків та інших обов’язкових платежів фізичних осіб юридичними особами всіх форм власності та фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності» (форма № 8ДР).
Така довідка подається до місцевих державних податкових органів за місцем реєстрації юридичної або фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності щокварталу в 15-денний термін після закінчення звітного кварталу. Щоб скласти цю довідку на підприємстві, потрібно мати ідентифікаційні номери всіх працюючих.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування сплачують юридичні й фізичні особи. Це регулюють такі документи:
1. Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р., № 400/97-ВР з наступними змінами і доповненнями.
2. Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 3 червня 1999 р. № 4-6.
3. Порядок сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. № 1740.
Платники збору, об’єкт оподаткування і ставки наведено в табл. 10.4.
Платники збору щокварталу до 10 квітня, 10 липня, 10 жовтня, 15 січня подають до органу пенсійного фонду за місцем реєстрації платника збору «Звіт про нарахування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування й інших надходжень та витрачання коштів Пенсійного фонду» (форма № 4-ПФ). «Інформація про розрахунки з Пенсійним фондом України» (форма № 5-ПФ) подається до органу пенсійного фонду щомісяця до 10 числа. Ця форма звітності містить інформацію про нарахування та сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у разі видавання заробітної плати у натуральній формі та з виручки від реалізації.
Таку звітність складають на підставі розрахунків, пов’язаних з нарахуванням внесків до пенсійного фонду, та документів, які підтверджують проведену оплату — платіжні доручення та виписки з рахунків банків.
Розрахунки з пенсійним фондом, фондом соціального страхування, фондом зайнятості обліковують на рахунку 65 «Розрахунки за страхування». У разі нарахування на оплату праці внесків у ці фонди роблять запис: дебет рахунків, на які віднесена оплата праці, і кредит рахунка 65. Перерахування грошей у фонди за страхування: дебет рахунка 65 і кредит рахунка 31 «Рахунки в банках». Утримання із заробітної плати внесків за страхування: дебет рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» і кредит рахунка 65.