11.1.1. Система м.атеріально-технічного забезпечення в Україні та формування ринку засобів виробництва

Необхідною умовою успішної діяльності всіх підприємницьких структур АПК є ефективне функціонування системи їх матеріально- технічного забезпечення.

Система матеріально-технічного забезпечення — це сукуп­ність підприємств-виробників матеріально-технічних ресурсів, торговельно-посередницьких організацій, сервісних підрозділів, формувань з машиновикористання та державних органів, що регулюють відносини у сфері техніко-технологічного забезпе­чення.

Діяльність цієї системи має спрямовуватися на відтворення і розвиток матеріально-технічної бази, комплексну механізацію і ав­томатизацію технологічних процесів, відновлення і збереження ро­дючості ґрунту в сільському господарстві на основі вітчизняного машинобудування та виробництва матеріальних ресурсів.

Проект Закону України «Про матеріально-технічне забезпечення агропромислового комплексу» передбачає такі принципи створення і функціонування цієї системи:

► спрямування цінової, фінансово-кредитної і податкової полі­тики держави на відновлення і підтримку платоспроможності під­приємств агропромислового комплексу для досягнення розширеного відтворення основних засобів виробництва;

► забезпечення однакових економічних умов у взаємовідносинах споживачів матеріально-технічних ресурсів із структурами їх вироб­ництва, постачання, технічного обслуговування та надання вироб­ничих послуг;

► рівноправність розвитку всіх форм власності й господарювання;

► вільний вибір структурами системи сфери діяльності;

► вільний вибір товаровиробниками постачальників техніки, об­ладнання, матеріальних ресурсів і технологій, а також сервісних структур;

► створення умов для розвитку конкуренції в усіх ланках системи;

► обмеження економічними методами монопольних формувань у сфері матеріально-технічного забезпечення;

► дотримання гарантій і відповідальності партнерів агропроми­слового комплексу за високу якість технічних засобів та наданих послуг, термінів і умов їх поставок, своєчасність взаєморозрахунків;

► створення умов для забезпечення мінімальної кількості посе­редників у ланцюгу виробник — споживач;

► забезпечення через амортизаційну політику своєчасного від­творення матеріально-технічних засобів.

Виробничими структурами у системі матеріально-технічного за­безпечення є заводи сільськогосподарського, продовольчого і торго­вельного машинобудування, хімічні підприємства, торговельно- посередницькі організації, підприємства з ремонту і технічного об­слуговування машин і обладнання, машинно-технологічні форму­вання для надання виробничих послуг, центри з випробування тех­ніки, конструкторські та науково-дослідні установи. У межах свого регіону і сфери діяльності вони вивчають попит, купівельну спро­можність споживачів, умови реалізації товарів, терміни поставок і на основі зібраної інформації налагоджують виробництво та реалі­зацію продукції.

Виробництво та реалізація матеріально-технічних засобів, техні­чне обслуговування і надання виробничих послуг набувають харак­теру цілісного технологічного процесу. Управління та координацію цим процесом здійснюють органи, діяльність яких ґрунтується на особливостях функціонування агропромислового комплексу, зага­льнодержавних і регіональних програмах соціально-економічного розвитку, які визначає Кабінет Міністрів України. На них поклада­ються такі функції:

► формування і проведення єдиної технічної політики виробни­цтва та постачання матеріальних ресурсів, сервісного забезпечення підприємств; закупівля критичних видів ресурсів;

► координація діяльності державних і приватних структур для поліпшення матеріально-технічного забезпечення;

► державна підтримка пріоритетних напрямів технічного і тех­нологічного переоснащення сільськогосподарського, продовольчого та торговельного машинобудування і виробництва продукції, при­дбання ліцензій та освоєння наукомістких технологій;

► реалізація державних і регіональних програм розвитку сіль­ськогосподарського, продовольчого і торговельного машинобудуван­ня, технічного сервісу і виробничого обслуговування;

► координація замовлень на виконання та освоєння науково- дослідних, дослідно-конструкторських і проектно-технологічних роз­робок для підвищення ефективності матеріально-технічного та сер­вісного забезпечення;

► формування єдиного інформаційного простору та координація маркетингу в системі матеріально-технічного забезпечення;

► проведення протекціоністської політики щодо вітчизняного то­варовиробника матеріально-технічних ресурсів.

Регіональні структури координаційного органу входять у систему державних установ управління. їхні функції і діяльність спрямову­ються на підвищення ефективності розвитку підприємств, організа­цій та інших виробничих структур у системі матеріально-технічного забезпечення.

У сучасних умовах ця система ґрунтується на створенні ринку матеріально-технічних засобів. Основними її складовими є рефор­мовані концерни «Украгротехсервіс», «Украгрохім», «Украгропром- буд», «Украгроенергопостач», «Укрзооветпостач» та ін. У країні діє багато комерційних фірм оптової торгівлі технікою з пунктами про­кату, комерційних магазинів, фірм з матеріально-технічного забез­печення. Великого поширення набувають товарні біржі, дис- триб’юторські контори, аукціони, лізинг та інші види матеріально- технічного забезпечення.

Організаційно-господарський механізм матеріально-технічного забезпечення агропромислового комплексу країни сформувався в умовах централізовано-розподільної системи. Такий механізм не відповідає принципам ринкових відносин, недостатньо оперативно реагує на зміни попиту і пропозиції, не повною мірою відображує дієвість економічних важелів, стимулів, спрямованих на збільшен­ня виробництва матеріальних ресурсів, яких не вистачає, недостат­ньо враховує вимоги споживачів, у ньому не відображено весь рі­вень матеріальної відповідальності за ефективність та якість забез­печення споживачів продукцією виробничо-технічного призначення.

Відповідно до проекту Закону України «Про матеріально- технічне забезпечення агропромислового комплексу», матеріально- технічне забезпечення— це система принципів, форм, методів, ва­желів і структур, які спрямовані на виробництво і постачання тех­нічних засобів, запасних частин, пально-мастильних матеріалів, інших енергоносіїв, пестицидів, а також на техніко-технологічне обслуговування та надання виробничих послуг.

Матеріально-технічні ресурси — це сукупність матеріально- речових засобів і предметів праці, що постачаються промисловістю, за допомогою яких виробляється продукція або надаються відповід­ні послуги.

Функціонування агропромислового комплексу потребує забезпе­чення широким асортиментом матеріально-технічних засобів, які класифікують за такими основними товарними групами: автомобілі та причепи до них; трактори і причепи до них, будівельно-дорожні машини, сільськогосподарські машини і тваринницьке обладнання, електрообладнання та електроматеріали, інструмент, будівельні вироби, лісоматеріали, гумотехнічні вироби, нафтопродукти та інші види палива, господарські товари виробничого призначення, запас­ні частини, автотракторне електрообладнання тощо.

Важливим народногосподарським завданням у сучасних умовах є постійне формування ринку засобів виробництва для АПК, який є сукупністю фінансово-економічних та організаційно-правових від­носин у процесі купівлі-продажу матеріально-технічних засобів.

В основу створення ринку засобів виробництва доцільно поклас­ти поступовий перехід від централізованого забезпечення матеріа­льними ресурсами і закріплення споживачів за постачальниками до вільної їх купівлі-продажу на комерційних засадах з урахуванням попиту і пропозиції, фінансових можливостей споживачів.

На стадії переходу до ринку слід виходити з того, що до системи матеріально-технічного забезпечення АПК належать дві групи про­дукції виробничо-технічного призначення: перша — продукція, що вільно реалізується (понад 8 % загального обсягу), друга — продук­ція, що розподіляється централізовано (близько 20 % загального обсягу).

Надалі у міру стабілізації товарного ринку, збалансування попи­ту і пропозиції матеріально-технічне забезпечення споживачів АПК відбуватиметься тільки шляхом вільної купівлі-продажу засобів ви­робництва, а це створить необхідні умови для посилення комерцій­но-ділових зв’язків у процесі виробництва, обігу та споживання то­варів виробничого призначення.

Діюча система матеріально-технічного забезпечення АПК може трансформуватися в ринкову інфраструктуру при дотриманні таких основних принципів:

► економічна рівність постачальницько-посередницьких форму­вань з постачальниками і споживачами;

► демонополізація сфери обігу, створення умов для конкуренції;

► використання різних форм власності, організаційних структур і видів господарської діяльності постачальницько-посередницьких формувань та надання їм самостійності;

► підвищення економічної зацікавленості працівників постача­льницько-посередницьких формувань у збільшенні видів і підви­щенні якості наданих послуг.

В умовах ринкової економіки важливим завданням системи ма­теріально-технічного забезпечення є створення на різних регіо­нальних рівнях служби менеджменту та маркетингу.

На районному рівні залежно від характеру діючих виробничо- економічних відносин і форм власності можуть функціонувати різні види постачальницьких служб, об’єднаних у різні міжгосподарські асоціації. Ними можуть бути державні підприємства з матеріально- технічного забезпечення, міжгосподарські асоціації, орендні під­приємства на умовах колективної власності і підприємства з приват­ною формою власності. Районний рівень є основною ланкою в сис­темі постачання АПК, яка має виконувати функції посередника між виробником і споживачем матеріально-технічних ресурсів.

Районна служба постачання складається з постачальницьких підрозділів, ремонтно-технічних підприємств з обмінними пункта­ми, станцій технічного обслуговування, створених на основі «Рай- сільгосптехніки», районного об’єднання «Сільгоспхімія», аптеки «Зооветпостач». Ця служба створює підрозділи з надання виробни­чих послуг, ремонту складної сільськогосподарської техніки, пункти прокату сільськогосподарської техніки, а також надає інші послуги для всіх підприємницьких структур АПК незалежно від форм влас­ності. Великого поширення набувають приватні фірми з матеріаль­но-технічного постачання АПК.

На обласному рівні функціонують госпрозрахункові постачаль­ницькі виробничі асоціації, до яких належать постачальницькі й комплектуючі підприємства, обласні товарні біржі, ремонтно- технічні та обслуговуючі підприємства, сервісні центри і станції технічного обслуговування, реформовані обласні виробничі об’єд­нання «Сільгоспхімія», «Зооветпостач» та інші об’єднання і коопера­ції області. Ці структури займаються переважно оптовим забезпе­ченням регіону засобами виробництва.

В умовах ринку під оптовою торгівлею розуміють оптові закупівлі і продаж продукції на товарних біржах, ярмарках тощо, які прово­дяться виробниками цієї продукції і різними оптовими посередни­ками матеріально-технічного забезпечення.

У сучасних умовах для оптової торгівлі великого поширення на­були біржі. Вони є невід’ємною частиною інфраструктури ринку за­собів виробництва для АПК. їх організовують з метою створення необхідних умов для купівлі-продажу та обліку продукції виробни­чо-технічного призначення і сільського господарства.

Товарна біржа АПК — це самостійна госпрозрахункова організа­ція добровільних засновників (заводів-виробників, постачальниць­ких організацій, великих споживачів, інших юридичних осіб), що об’єдналися з метою підвищення надійності матеріально-технічного забезпечення, виявлення резервів виробництва продукції для його потреб, залучення в господарський обіг невикористаних і вторинних ресурсів, установлення паритету цін на продукцію та їх регулюван­ня з урахуванням вимог ринку (попиту і пропозиції, платоспромож­ності споживачів тощо).

Агропромисловий комплекс через свою специфіку (залежність виробництва під природно-кліматичних умов, сезонність, територі­альне розташування споживачів тощо) більшою мірою, ніж інші га­лузі, потребує створення надійної резервної системи постачання, до якої мають належати:

► облік і прогнозування змін потреби АПК в основних видах ма­теріальних ресурсів по країні у цілому та по окремих регіонах упро­довж року;

► формування потрібних матеріальних резервів та їх розміщен­ня по території країни;

► оперативний облік і маневрування запасами матеріальних ре­сурсів для потреб АПК залежно від ситуації, що складається під час виконання основних виробничих процесів у сільському господарстві (сівба, збирання та реалізація урожаю тощо).

У зв’язку з дією нового механізму господарювання, багатоуклад­ністю економіки в АПК, розвитком селянських (фермерських) госпо­дарств, сільськогосподарських орендних колективів і кооперативів, а також з підвищенням вимог до своєчасності, асортименту задово­лення потреб у засобах виробництва особливого значення набува­ють питання розвитку та зміцнення виробничої інфраструктури рин­ку засобів виробництва.

Усі елементи цієї інфраструктури мають отримати такий розвиток, який дасть змогу в перспективі механізувати й автоматизувати ван­тажно-розвантажувальні та транспортні роботи, повністю звільнити споживачів усіх категорій від невластивих їм постачальницьких функцій і взяти на себе всю відповідальність за пошук і доставку по­трібних споживачеві матеріальних ресурсів, надання їм комплексу інших сервісних послуг з матеріально-технічного забезпечення.