12.1. Сутність і зміст ризиків у підприємницькій діяльності

Відповідно до Закону України «Про під­приємництво» ринкова економіка ґрунтуєть­ся на вільному підприємництві. У Законі зазначається, що підприємці мають право без обмежень ухвалювати рішення і здійс­нювати будь-яку діяльність, яка не супере­чить чинному законодавству.

Підприємництву властиві такі принципи, як вільний вибір діяльності, самостійне фор­мування програм виробництва, вільне роз­порядження прибутком, що залишився після внесення платежів, установлених законо­давством, залучення до підприємницької ді­яльності на добровільних засадах майна і коштів юридичних і фізичних осіб.

Підприємництво здійснюється в умовах значної невизначеності ситуації, на яку впливає внутрішнє і зовнішнє середовище фірми.

Внутрішнє середовище характеризується організаційною і виробничою структурою підприємства, кількісним і якісним складом працівників, обсягом і структурою виробни­чих фондів, технологією виробництва проду­кції та іншими чинниками.

Зовнішнє середовище включає:

► середовище прямого впливу (постачаль­ники сировинних ресурсів, матеріалів і капі­талу, споживачі, конкуренти, державні ор­гани, профспілки);

► середовище непрямого впливу (стан економіки, міжнародні події, науково-техніч­ний прогрес, політичні, соціально-культурні чинники тощо).

Крім цього, внутрішнє середовище не є самоізольованим. Воно тіс­но залежить від зовнішнього середовища, яке значною мірою схиль­не до змін.

У цих умовах будь-який результат виробничо-господарської діяль­ності очікується з певною ймовірністю. Він зумовлюється якістю прийнятих рішень і наявністю достатньої кількості інформаційного матеріалу, причому кількість можливих рішень і результатів від їх прийняття може бути різною.

Це твердження переконливо доводить так звана «матриця рі­шень» (табл. 12.1). У таблиці наведено символи, які означають таке: Sl, ..., Б_т — можливі варіанти стану навколишнього середовища (дії конкурентів, споживачів, постачальників та ін.); Р\, ..., Р_т — імові­рності можливого конкретного стану навколишнього середовища; аі,..., а_п— можливі дії на підприємстві; Лі, ..., Л_пт — можливі ре­зультати, одержані від дії а при стані навколишнього середовища Б.

Отже, в умовах можливості багатоваріантного стану навколиш­нього середовища та різних дій є ймовірність появи різних резуль­татів виробничо-господарської діяльності фірм як позитивних, так і негативних.

Економічна свобода і певна невизначеність ситуації, в яку по­трапляє фірма, зумовлюють можливість несення нею втрат або одер­жання надприбутків. Інакше кажучи, підприємства ризикують. Оскільки ризик властивий підприємницькій діяльності, то його на­зивають підприємницьким ризиком. В економічній літературі під­приємницький ризик трактується по-різному. Так Б. Райзберг під підприємницьким ризиком розуміє ризик, який виникає при будь- яких видах діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, това­рів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими і фінансовими опе­раціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково- технічних проектів. Це визначення ризику не дає відповіді на його сутність, а лише вказує на види діяльності, в яких він може виник­нути.

Більш точне і водночас лаконічне визначення ризику наводять американські економісти. На їхню думку, ризик — це шанси на по- несення втрат або збитків унаслідок здійснення будь-якої справи. Однак таке трактування ризику є однобічним. Воно характеризує його лише як імовірність певних втрат (прибутку, доходу, майна), тобто додаткових витрат виробничих ресурсів підприємництва порів­няно із заздалегідь установленими розмірами їх. Отже, підприєм­ницький ризик у цьому трактуванні розглядається як категорія, що призводить лише до негативних наслідків. Тоді виникає запитання: чому підприємці ризикують? Вони йдуть на ризик тому, що він мо­же дати як негативні, так і позитивні результати. Відомо чимало прикладів, коли підприємці, ризикуючи, одержують надприбутки. Тому, даючи визначення сутності ризику, слід мати це на увазі.

Отже, підприємницький ризик — це ймовірність понесення фірмою у процесі здійснення господарських операцій втрат або одержання додаткового прибутку, зумовлених багатоваріант- ністю прийняття можливих рішень чи невизначеністю вироб­ничих ситуацій.

Із цього визначення сутності підприємницького ризику випли­вають три важливі його риси:

► ризик — це категорія ймовірнісна. Він або може бути, або ні. Ця характеристика підприємницького ризику є принциповою. Гос­подарські ситуації, заздалегідь визначені й кількісно оцінені, не вважаються на певний момент ризикованими. Інша справа, коли внаслідок впливу непередбачених чинників можуть бути відхилен­ня реальних результатів від очікуваних. Саме в цьому і виявляється ризик;

► ризик може спричинити як негативні, так і позитивні наслідки;

► ризик може бути лише в процесі здійснення господарських операцій.

Ризик як необхідність успіху в підприємницькій діяльності. Ри­зик тісно пов’язаний з ринком. Ринок нормально функціонуватиме як мінімум за двох умов:

► бажання іти на ризик;

► бути готовим до будь-яких можливостей, які надає ринок.

Підприємницький ризик є елементом, властивим ринковій еко­номіці. Практично жоден підприємець, який хоче мати зиск, не мо- же не враховувати цього. Підприємницька активність і готовність іти на ризик настільки тісно переплітаються, що їх часто розгляда­ють як синоніми. Спроби уникнути ризику можуть призводити під­приємців до великих невдач і навіть до краху.

Неминучість ризику зумовлюється такими чинниками:

► свободою дій підприємця;

► орієнтацією підприємницької діяльності на одержання високо­го прибутку;

► діяльністю фірм у конкурентному середовищі.

Неминучість ризику змушує підприємців виробляти певну стра­тегію поведінки в ринковій економіці. Вона полягає не в пошуку справи із заздалегідь відомим результатом, без ризику, а в умінні своєчасно його відчути, правильно оцінити, розробити заходи щодо зменшення рівня ризику або навіть підвищення результативності діяльності фірми. Процвітання і крах, підйом і банкрутство — це наслідки ефективного чи неефективного управління ризиком.

В умовах командно-планової економіки ризик теж був. Однак порівняно з ринковою економікою він характеризувався такими особливостями:

1) об’єктом ризику виступала держава. Вона встановлювала і до­водила до первинних ланок народного господарства планові за­вдання, визначала правила і норми, в межах яких відбувалася ви­робничо-господарська діяльність підприємств. Якщо навіть вико­нання доведених директив і було ризикованою справою, ніхто за це не ніс індивідуальної відповідальності. Збитки списувались за ра­хунок держави. Тому в колишньому СРСР було чимало ризикова­них об’єктів, за спорудження яких не взявся б жоден серйозний під­приємець. Автор книги «Предринимательство и деньги» С. Жизнін зауважує, що він побував у різних районах СРСР, проте найбільш негативне враження справила на нього ТЕЦ в Анадирі, що на Чу­котці. Вона споруджена на тому березі Анадирської затоки, де є ма­ло промислових підприємств. Усі виробничі потужності та вугільні шахти були на другому боці. Прокладення ліній електропередач уздовж затоки, враховуючи характер місцевості, було неможливим, а підводного кабелю по її дну могло спричинити значні негативні екологічні наслідки. Отже, ризик проекту, пов’язаний із викорис­танням підводного кабелю, великий. Зарубіжний підприємець не наважився б здійснювати такий варіант спорудження ТЕЦ.

Оскільки держава виступала об’єктом ризику, то вона проводила політику дотування збиткових підприємств. У ринковій економіці об’єктами ризику є підприємства, об’єднання і фірми. У разі банк­рутства вони підлягають ліквідації або реорганізації;

2) ризик здебільшого набував негативної форми. Про це свідчить той факт, що показники державного плану рік у рік недовиконува­лись (за обсягом виготовленої продукції, зростанням продуктивності праці, прибутком тощо);

3) керувати ризиком було неможливо. Примусове формування економічної поведінки підприємств і об’єднань виключало можли­вість вибору постачальників, покупців, своєчасне реагування на зміну господарської ситуації. Командно-планова економіка навіть не користувалась термінами, які характеризують ризик. Він повніс­тю належав до явищ капіталістичного господарства. До 1990 р. не було опубліковано жодної серйозної праці з питань оцінювання і управління ризиком;

4) виявлення наслідків ризику в таких негативних формах, як дефіцит певних виробів, низька їх якість, затовареність неякісною продукцією. Нині кожна фірма діє у межах законів за своїми пра­вилами і змушена враховувати нестабільність економічної ситуації, передбачати результати конкурентної боротьби, можливі зміни за­конодавчих актів. Це зумовлює підвищений рівень підприємниць­кого ризику. Він властивий будь-яким господарським операціям, зокрема поставкам продукції, сировини, матеріалів, напрямам ви­користання фінансових ресурсів, робочої сили тощо. Завдання фір­ми полягає не в уникненні ризику взагалі, а в передбаченні, оціню­ванні й зведенні його негативних наслідків до мінімального рівня.

Вихідні поняття, що використовуються для характеристики ри­зику. Вивчення підприємницького ризику потребує чіткого розме­жування таких понять, як «планові витрати», «планові збитки» і «втрати».

Планові витрати— це передбачувані витрати живої та уречевленої праці, пов’язаної з виробництвом продукції, її реалізацією або фінансовою діяльністю.

До таких витрат належать витрати виробничих ресурсів, які є неминучими, раціональними, необхідними і зараховуються до собі­вартості продукції. Вони можуть бути плановими і фактичними. Розмір планових витрат встановлюється завчасно, наперед. Фактич­ні витрати ресурсів можуть бути більшими або меншими, ніж їхній плановий розмір.

Планові збитки — це запланований негативний результат виробничо-господарської діяльності фірми.

Наприклад, у період панування командно-планової економіки збитковими було чимало підприємств промисловості будівельних матеріалів, підприємств з виробництва дитячих виробів та ін. Так само як і витрати, збитки можуть бути плановими і фактичними.

В умовах ринкової економіки планово-збиткових підприємств стало значно менше. Вони, як правило, збанкрутували. Проте у державному секторі, в окремих структурних підрозділах великих компаній тимчасово можуть бути збиткові ланки.

Втрати— це додаткові непередбачувані витрати виробничих І ресурсів, які призводять до зниження прибутку, доходу, зрос- II тання збитків порівняно з очікуваними розмірами. ||

Слід зазначити, що є певні види втрат, які систематично повто­рюються. їх можна завчасно передбачити і віднести до витрат. Вони не повинні вважатися втратами.

Як саме співвідносяться наведені категорії та ризик?

Розмір планових витрат, так само як і планових збитків, не може характеризувати рівень ризику. Лише порівнюючи їхні фактичні показники з плановими, можна встановити абсолютний розмір пе­ревищення витрат чи збитків, який і є нічим іншим, як втрати.

Отже, ризик характеризується розміром втрат виробничих ресурсів. Планові показники витрат і збитків є вихідною базою, порівняно з якою і визначається розмір втрат (ризику).

Втрати від ризику складаються з трьох основних частин:

► випадкові втрати, які є результатом перевищення фактичних витрат ресурсів над їх передбачуваним розміром. До них належать втрати від пожежі, втрати, пов’язані з хворобою працівників, пору­шенням умов матеріально-технічного постачання тощо. Окрему групу становлять втрати, зумовлені причинно-наслідковими залеж­ностями між певними подіями — носіями втрат;

► втрати, що виникають унаслідок змін технічного рівня вироб­ництва (впровадження нових технологій, реконструкції цехів), іс­нуючого законодавства, курсів валют, акцій тощо;

► втрати від допущених прорахунків окремими службовими осо­бами. Причинами їх можуть бути:

а) відсутність належного досвіду роботи працівника;

б) недостатній рівень його теоретичної підготовки;

в) відсутність, нестача або неточність інформації;

г) суб’єктивні помилки.

Втрати, а отже, і ризик можуть вираховуватись як в абсолютному (різниця між фактичними і плановими показниками), так і у віднос­ному виразі (зіставлення абсолютного розміру втрат з відповідними плановими показниками).