12.2. Можливі збитки від ризиків

Можливість ризикувати зафіксована в Законі України «Про під­приємництво». У цьому документі зазначається, що підприємницт­во — це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик ді­яльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Отже, підприємницький ризик може забезпечити фірмі зрос­тання чи зменшення прибутку або доходу.

Збільшення прибутку підприємств завжди асоціюється з більш високим ризиком «прогоріти». Перед підприємцями постають два основних можливих варіанти:

1) або ризикувати і одержувати високі прибутки;

2) або вкладати кошти в менш ризиковані справи з відносно меншим прибутком і, відповідно, доходом. У цьому разі, втрачаючи певну його частину, фірма забезпечує собі більш стійкі фінансові позиції.

Звичайно, сказане не заперечує того факту, що у разі здійснення невдалих ризикованих справ підприємство несе втрати, причому негативний вплив ризику на доходність підприємств може бути значним.

Виникає питання, чому і коли зростання ризику приводить до збільшення доходів? При здійсненні ризикованих операцій доходи можуть зростати тому, що, ризикуючи, підприємець при цьому діє. У цьому разі результат таких дій може бути позитивним (фірма одержує прибутки) або негативним (фірма несе втрати). Не ризику­вати — це означає не братися за справу. Результат неризикування один — недоодержання прибутків.

Отже, чим частіше підприємець ризикує, тим вища ймовір­ність одержання вищих прибутків.

Проте, щоб ризик не призводив до негативних наслідків, підпри­ємці мають налагодити ефективну систему управління ним, дета­льно аналізувати виробничо-господарські процеси, прораховувати варіанти виробничих ресурсів, здійснювати заходи щодо попере­дження втрат тощо.

У цьому разі ризик, на який іде фірма, є обґрунтованим і може забезпечити фірмі високий прибуток.

Точка Еі показує розмір прибутку, який може бути, якщо ризик встановлено точно. Він є вихідним моментом при розгляді можли­вих варіантів залежності прибутку від розміру підприємницького ризику.

Зона IV характеризується невеликим ризиком і високим прибут­ком. При цьому ризик є наслідком здійснення фірмою заходів щодо його попередження. Однак тут витрати на проведення превентив­них заходів є меншими, ніж можливі втрати. Тому і прибуток Е2 у зоні IV буде максимальним, тобто Е2 > Еі.

Для зони II характерним є високий ризик і низький прибуток. У цьому разі вкладені ресурси, що мають на меті попередження ризи­ку та зменшення втрат від нього, не дають бажаного результату. Тому і розмір прибутку Е5 буде меншим від аналогічного вихідного показника: Е5 < Е\.

У зоні І і прибуток Ез, і ризик малі. Для цього варіанту характер­ним є проведення попереджувальних заходів щодо зниження неви­сокого рівня ризику, які потребують великих втрат. Тут Е3 < Еі. Та­кий варіант для фірми невигідний.

У зоні III і прибуток Е, і ризик високі, тобто Е4 > Еі. Така ситуа­ція можлива, наприклад, унаслідок зміни дій ринкових чинників.

Прямі І\ і І3 характеризують стиль поведінки підприємців щодо ри­зику. Зокрема, пряма I відображує нерішучі дії, що призводять у зоні І до зменшення прибутку. І навпаки, пряма I показує, що дії підпри­ємця є агресивними, тому і прибуток у цьому разі вищий від Е₃.

Отже, залежність між розміром прибутку і ризиком може вияв­лятися у таких варіантах:

а) невеликий ризик і високий прибуток;

б) великий ризик і високий прибуток;

в) великий ризик і низький прибуток;

г) невеликий ризик і низький прибуток.

Можливість виникнення того чи іншого варіанта співвідношення прибутку і ризику зумовлюється ефективністю дій фірми щодо по­передження негативних впливів, які призводять до втрат.