13.4.5. Оцінювання капіталу

На третьому етапі аналізу оцінюють джерела формування госпо­дарських засобів підприємства. Спочатку аналізують загальний об­сяг капіталу підприємства і особливо детально власний капітал за формою табл. 13.13.

На цьому етапі оцінюють також розмір статутного та додаткового капіталу, що особливо важливо у нових умовах господарювання (починаючи з 2000 р.). При вагомих змінах розміру та структури власного капіталу потрібно виявити причини таких змін за допомо­гою форми № 4 «Звіт про власний капітал».

Надалі вивчають склад і структуру довготермінових зобов’язань підприємства за формою табл. 13.14. Тут звертають увагу на такі зобов’язання, як відстрочена податкова заборгованість. За потреби з’ясовують умови, термін і причини відстрочки сплати податкової заборгованості тощо.

Якщо є потреба, то встановлюють умови надання довготерміно­вих кредитів, розміри плати за користування кредитними ресурса­ми й терміни їх погашення. Проте наявність довготермінових кре­дитів банків може визначатись як позитивна тенденція, адже вона свідчить про можливість підприємства отримувати банківський ка­пітал на довготермінових умовах. Важливими можуть стати відомо­сті про ефективність їх використання.

В аналізі фінансового стану сільськогосподарських підприємств найважливіше місце належить оцінюванню структури і руху корот­котермінової заборгованості. Аналізуючи кредиторську заборгова­ність, слід виявити тенденції її зміни, при цьому зростання може оцінюватися негативно за умови стабільності цієї тенденції, а також при збільшенні термінів і обсягів простроченої заборгованості.

Аналіз здійснюють за формами табл. 13.15 — 13.17. З’ясовують, якій заборгованості (внутрішній чи зовнішній) належить найбільша частка, вивчають причини виникнення і термін заборгованості з опла­ти праці (якщо оплата праці виплачується невчасно тривалий час).

Слід виявити частку кредиторської заборгованості у майні під­приємства. Нижчий рівень цього показника характеризує кращий фінансовий стан підприємства. Важливим є співвідношення креди­торської і дебіторської заборгованості. Якщо він більший за одини­цю, то стан підприємства є відносно стабільним, хоча може свідчити про недосконалість відносин із партнерами по бізнесу.

Важливо також виявити, чи користується підприємство коротко­терміновими кредитами банків і короткотерміновими позиковими коштами, та їхню частку у загальній вартості майна підприємства. Оскільки сільське господарство є кредитомісткою галуззю, наявність банківських кредитів може розцінюватись позитивно, проте слід урахувати умови надання та повернення кредитів.

Одночасно потрібно звернути увагу на наявність короткотермі­нових кредитів і позик, не погашених вчасно, а також виявити їхню частку у вартості майна підприємства. Наявність їх і особливо висо­ка частка у вартості господарських засобів підприємства є негатив­ним явищем і може потребувати детальнішого вивчення стану, що склався.

За формами табл. 13.16 та 13.17 продовжують оцінювання кре­диторської заборгованості підприємства. З’ясовують склад основних кредиторів і терміни заборгованості. Якщо підприємство перебуває у скрутному фінансовому стані, то результати такого аналізу дадуть уявлення про можливий розвиток подій у майбутньому.

Найбільшу увагу слід приділяти старінню кредиторської заборго­ваності більше ніж на 90 днів, оскільки після закінчення терміну мо­раторію на визнання сільськогосподарських підприємств банкрутами й відкриття ліквідаційних процедур у процесі провадження справи про банкрутство (з 1 січня 2004 р.) таке старіння рахунків може стати підставою для відкриття справи про банкрутство підприємства.

Дані попереднього аналізу й особливо третього етапу дають де­тальну картину щодо складу господарських засобів підприємства, рівня і тенденцій зміни його заборгованості складу кредиторів, тер­мінів прострочення заборгованості тощо.Після такого аналізу пере­ходять до основного етапу оцінювання стану сільськогосподарського товаровиробника.