2.3.1. Вимоги техніки безпеки до навантажувально-розвантажувальних робіт

Навантажувально-розвантажувальні роботи слід виконувати відповідно до вимог ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.010-82, ГОСТ 12.3.020-80 і нормативно-технічної документації, затвердженої органами державного нагляду. Безпеку навантажувально-розвантажувальних робіт і транспортних операцій на підприємствах забезпечують інженерно-технічні працівники, відповідальні за безпечне виконання робіт з переміщення вантажу,безпечну експлуатацію і утримання в справному стані підіймально-транспортного устаткування.

До навантажувально-розвантажувальних робіт (обв'язування, зачеплення, переміщення вантажів) допускаються робітники, не молодші 18 років, навчені за відповідною програмою і атестовані комісією підприємства. Повторна перевірка знань цих робітників проводиться не рідше одного разу на рік.

Робітники, допущені до виконання навантажувально-розвантажувальних і транспортних операцій, підлягають особі, відповідальній за безпеку робіт з переміщення вантажів.

Маса робочих вантажів, що переміщаються вручну працівниками, не має перевищувати встановлених норм.

Ручне укладання товару в штабель допускається на висоту не більше 2 м. Піднімати або опускати вручну вантажі масою 60...80 кг мають два абобільше вантажників. Для полегшення укладання вантажів на майданчик товарних ваг для зважування використовують похилі містки.

Переміщення в технологічному процесі вантажів масою понад 20 кг, а також вантажів будь-якої маси на відстань більше 25 м здійснюєтьсямеханізованим способом.

Для переміщення вантажів на підприємстві мають бути розроблені транспортно-технологічні схеми.

На майданчиках для укладання вантажів необхідно позначити межі штабелів, проходів і проїздів між ними. Висота штабелю має бути визначена відношенням максимальної його висоти до меншої сторони основи тари: для нерозбірної тари – не більше 6 м, для складної тари – не більше 4,5 м.

Мішки укладають у штабель трійниками або п'ятериками у вигляді усіченої піраміди. Висота укладання бочок з соліннями в горизонтальному положенні – не більше трьох рядів. При цьому між рядами штабелю розміщують прокладки, а з боків його встановлюють стійки з відкосами для попередження розкочування бочок. У разі укладання бочок між двома стінами складу впритул висота штабелю може бути збільшена до чотирьох рядів. Розбирання штабелів проводиться тільки зверху вниз.

Відстані між рядами штабелів мають бути визначені з урахуванням можливості застосування засобів механізації і створення необхіднихпротипожежних розривів. Проходи між штабелями у складах встановлюють не менше 1 м.

З метою забезпечення безпеки і полегшення навантажувально-розвантажувальних робіт під час доставки вантажів на склади транспортними засобами влаштовують платформи, рампи, естакади, майданчик яких має бути на одному рівні з підлогою вагону, машини. Рампи з боку під'їзду транспортних засобів мають бути шириною не менше 1,5 м з ухилом не більше 5°. Не допускається зберігання на рамах товарів і тари. Ширина естакади, призначеної для переміщення по ній транспортних засобів, має бути не менше 3 м. За наявності великого зазору між естакадою і вантажним майданчиком транспортних засобів застосовують містки з рифленого заліза завтовшки не менше 5 мм. Містки і сходні мають ширину не менше 0,8 м – для одностороннього руху і не менше 1,5 м – для двостороннього руху з вантажем.

Сходні, містки і трапи мають мати поручні і закраїни. У разі довжини трапів і містків більше 3 м під ними встановлюють проміжні опори. Прогинання настилу за максимального розрахункового навантаження має не перевищувати 20 мм. Для перекриття зазору між рампою складського приміщення, або приймальним майданчиком і платформою транспортного засобу використовують стаціонарні зрівнювальні майданчики, наприклад, ПУС-3000.

Для попередження нещасних випадків під час руху автомобіля заднім ходом до місця розвантаження, не обладнаного естакадою, встановлюють обмежувачі ходу у вигляді дерев'яних брусів. За відсутності рамп для спуску з транспортних засобів бочок та інших вантажів, здатних перекочуватися, слід використовувати бочкопідіймачі. Під час навантажувально-розвантажувальних робіт транспортний засіб має знаходитися не ближче 0,8 м від будівлі.

Підлоги, по яких переміщають вантажі, мають бути рівними, без вибоїн, порогів, набитих планок і гострих виступів.

Місця для навантажувально-розвантажувальних робіт, включаючи проходи і проїзди, повинні мати достатнє природне і штучне освітлення відповідно до СНіП ІІ-4-79. У випадку навантажувально-розвантажувальних робіт в закритих приміщеннях мають бути передбачені санітарно-технічні пристрої, які виключають вміст в повітрі пилу і шкідливих речовин в концентраціях, що перевищують гранично допустимі за ГОСТ 12.1.005-88. У місцях виконання цих робіт повинні бути знаки безпеки за ГОСТ 12.4.026-76.

Машини і механізми з електричним приводом, використовувані для транспортування вантажів, мають бути заземлені (занулені).

Працюючі, зайняті на навантажувально-розвантажувальних роботах, забезпечуються спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту, санітарно-побутовими приміщеннями і доброякісною питною водою.

Особа, відповідальна за безпечне виконання робіт з переміщення вантажів, зобов'язана перевіряти до початку і під час роботи справність механізмів і тари. Використовувати несправні механізми і тару заборонено.