2.3.2. Вимоги до безпечної експлуатації підіймально-транспортного устаткування і тари
На підприємствах торгівлі під час виконання навантажувально- розвантажувальних робіт використовуються крани, вантажопідйомні талі, ліфти, підйомники, транспортери, рольганги, зрівнювальні майданчики, самохідні вантажні машини, візки. Вибір підіймально-транспорпортних засобів залежить від характеру технологічного процесу, вигляду і маси переміщуваного вантажу, тари тощо.
Під час обладнання, установки і експлуатації підіймально-транспортного устаткування необхідно керуватися галузевими правилами з охорони праці, "Правилами обладнання і безпеки експлуатації ліфтів", "Правилами обладнання і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів", ГОСТ 12.2.003-91, а також вимогами безпеки, викладеними в стандартах і технічних умовах на устаткування інших видів. Підприємства торгівлі є власникамипідіймально-транспортного устаткування. Проте технічне обслуговування цього устаткування і нагляд за ним здійснюється за договором, як правило, спеціалізованими організаціями.
Вантажопідйомні машини перед запуском в роботу і періодично в процесі експлуатації підлягають технічному обстеженню (огляду і випробуванням). Під час повного технічного обстеження проводять огляд, статичні і динамічні випробування вантажопідйомних механізмів.
Результати технічного огляду вантажопідйомних машин записують в їх паспорт і спеціальний журнал. На кожному вантажопідіймальному механізмі, крім інвентарного номера, указують допустиме робоче навантаження.
Огляд підіймально-транспортного устаткування проводиться органами Держгірпромнагляду (крани, ліфти), спеціалізованою організацією, що здійснює обслуговування ліфтів, або інженерно-технічним персоналом підприємства (крани з ручним приводом, поворотні крани, тельфери, электро- і автонавантажувачі, штабелеукладники).
Знімні вантажозахоплювальні пристрої (траверси, стропи, ланцюги тощо) підлягають технічному огляду на заводі-виготовнику. Вантажозахоплювальні пристрої в процесі експлуатації періодично оглядаються їх власником в певні терміни: траверси – через кожні 6 місяців; кліщі та інші захоплювачі – через місяць; стропи – через кожні 10 днів. Результати огляду знімних вантажозахоплювальних пристроїв заносять в спеціальний журнал. Вантажозахоплювальні пристрої і тара повинні мати клеймо, табличку та напис, де вказано власну масу і граничну масу вантажу, для транспортування якого вони призначені.
Вимоги безпеки до конструкції тари мають відповідати ГОСТ 12.3.010-82 і чинним "Санітарним правилам організації технологічних процесів і гігієнічним вимогам до виробничого обладнання". Тара понад 50 кг брутто має піддаватися технічному обстеженню – періодичному огляду.
Періодичний огляд тари проводиться її власником через кожні 6 місяців і після ремонту. Тара, переміщувана вантажопідйомними кранами, на яку розповсюджуються правила Держгірпромнагляду, повинна піддаватися періодичному огляду щомісячно. Результати технічного огляду тари заносять в спеціальний журнал.
Обслуговування підіймально-транспортних машин і механізмів управління ними доручають спеціально навченим і атестованим особам.
Ліфти, що встановлюються на підприємствах, підрозділяються на пасажирські, вантажні з провідником і без провідника. На торгових підприємствах використовуються також вантажні малі ліфти вантажопідіймальностю 40, 100 або 250 кг, у яких кабіна має площу підлоги 0.36, 0.64 або 1 м2 і висоту 0,8 або 1,2 м.
Ліфт включає лебідку і підвішені на її канатах (ланцюгах) кабіну і противагу, які переміщаються по направляючих у спеціальній шахті. Шахта має огорожу з усіх боків і по всій висоті. Вхідні і вантажні отвори в шахті закриваються дверима. Передбачається огорожа кабіни ліфта на всю висоту. Кабіна пасажирських і вантажних ліфтів з провідником має бути обладнана дверима. Можна не обладнувати дверима кабіну вантажних ліфтів без провідника.
Ліфти мають пристрої безпеки: кінцеві вимикачі, обмежувачі швидкості, ловці, амортизатори, кнопки "Стоп", автоматичні замки, контакти безпеки.
Кінцевий вимикач забезпечує автоматичне зняття напруги з електродвигуна лебідки і накладання механічного гальма у випадку переходу кабіною ліфта крайніх зупинок не більше, ніж на 200 мм.
Обмежувач швидкості приводить в дію ловці, якщо швидкість руху кабіни (противаги) вниз перевищить її номінальне значення не менше, ніж на 15 %. Ловці різкого або плавного гальмування повинні зупиняти і утримувати кабіну і противагу направляючих у разі перевищення допустимої швидкості руху їх вниз, включаючи і випадок обриву канату.
Амортизатори, встановлені в нижній частині шахти (у приямку), призначені для пом'якшення удару кабіни або противаги у разі переходу ними нижнього робочого положення. У кабіні ліфта пасажирського або вантажного з провідником на кнопковій панелі встановлюється кнопка "Стоп" для екстреної зупинки з уповільненням не більше 10 м/с2.
Кожні двері шахти ліфта обладнані автоматичним замком, який замикає їх перш, ніж кабіна відійде від рівня посадочного (завантажувального)майданчика на відстань 150 мм. Двері шахти і кабіни повинні бути обладнані контактами безпеки, що запобігають пуску і руху кабіни, якщо хоч би одна із стулок дверей не зачинена. Контакти рухомої підлоги кабіни пасажирського ліфта контролюють кількість пасажирів в кабіні. Ліфти мають систему управління й освітлення.
Експлуатація ліфтів можлива тільки після їх реєстрації, технічного огляду і отримання дозволу на пуск. Всі встановлені, а також реконструйовані ліфти, окрім вантажних малих, реєструються в органах Держнаглядохоронпраці. Технічний огляд встановлених ліфтів проводить інспектор держнагляду, а ліфтів після реконструкції, капітального ремонту або закінчення терміну роботи – інспектор держнагляду або спеціалізована організація.
Під час технічного огляду ліфта статичне випробування його проводиться навантаженням, відповідним фактичній площі підлоги, яку займають пасажирами, або навантаженням, що перевищує вантажопідйомність на 50 або 100 %. Динамічне випробування ліфта проводять навантаженням, що перевищує вантажопідйомність на 10 %.
Повторний огляд ліфтів проводиться щорічно. Дозвіл на пуск ліфтів в експлуатацію видає у вказаних випадках інспектор держнагляду або спеціалізована організація.
Вантажні малі ліфти повинні бути зареєстровані власником або спеціалізованою організацією. Технічний огляд цих ліфтів проводять спеціалізовані організації.
Відповідальність за справний стан і безпечну дію ліфтів на підприємствах покладається наказом на представника спеціалізованої організації. Контроль за утриманням ліфтів цією організацією здійснюють органи Держнаглядохоронпраці.
Обслуговування пасажирських ліфтів доручають диспетчерам (операторам) або ліфтерам-обхідникам, управління вантажними ліфтами – провідникам або ліфтерам. Роботи з обслуговування таких ліфтів або управління ними можуть виконувати особи, не молодші 18 років, що пройшли медичний огляд, навчені за спеціальною програмою, які здали іспити в учбовому закладі.
Управління вантажними малими ліфтами, а також вантажними без провідника з обслуговуванням більш ніж з однією завантажувальною площадкою може бути доручене працівникам (наприклад, вантажникам). Ці працівники мають бути навчені за відповідною програмою і атестовані комісією даногопідприємства-власника за участю особи, відповідальної за справний стан і безпечне функціонування ліфтів.
Технічне обслуговування ліфтів і їх ремонт проводять електромеханіки – особи, не молодші 18 років, що пройшли медичний огляд, навчені за спеціальною програмою та атестовані комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці.
У разі виявлення несправностей в роботі підіймальної установки необхідно вимкнути її з електромережі, вивісити попереджувальний плакат "Ліфт несправний – не вмикати!" і повідомити про несправності адміністрацію спеціалізованої організації.
Підйомники, призначені тільки для переміщення вантажів без провідника, реєструють у журналі вантажопідйомних машин підприємства. Технічний огляд і обслуговування підйомників проводить спеціалізована організація. Порядок і терміни технічного огляду підйомників визначають "Правила встановлення і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів".
Підйомники не вимагають обладнання шахти і машинного приміщення. Транспортування вантажів проводиться в кабінах або на платформах, що переміщаються по направляючих на спеціальній рамі. Двері в огорожах підйомника на поверхах мають блокувальні пристрої. Для його аварійної зупинки передбачені ловці та кінцеві вимикачі.
Платформу вантажних підйомників можна захищати з трьох боків за наявності пристроїв, які запобігають сповзанню вантажу за її габарити. Висота огорожі повинна бути не менше 1 м з суцільною обшивкою внизу заввишки не менше 0,2 м. Для платформ, на які виключається вихід людей, висота огорожі може бути зменшена до 0,5 м.
До кнопкової станції управління підйомником підводиться сигналізація зі всіх поверхів, на яких виконуються навантажувально-розвантажувальніроботи. Тут повинні бути вивішені правила користування ними.
Управління підйомниками доручають навченим і атестованим працівникам підприємства, що залучаються до навантажувально-розвантажувальнихробіт.
У разі виявлення несправностей експлуатацію підйомників припиняють до їх усунення електромеханіком спеціалізованої організації.
Для переміщення вантажів використовують крани, електротали і лебідки. Технічний огляд їх проводиться перед пуском в роботу, а потім періодично в такі терміни:
· не рідше одного разу на 3 роки – повне обстеження (огляд, статичне і динамічне випробування),
· статичне і динамічне випробування вантажопідйомних машин проводяться навантаженням, що перевищує вантажопідйомність відповідно на 25 % і 10 %.
Для переміщення і укладання тарно-штучних вантажів у стелажі або штабелі на крупних складах підприємств торгівлі використовуються електричнімостові крани – штабелери опорного типу і електротали. Електротали переміщаються по монорейках – підвісних шляхах, які міцно кріпляться до перекриттів або колон.
Мінімальна відстань від підлоги до крюка електротала, що знаходиться у верхньому положенні, має бути не меншою 3 м. Кожна вантажопідйомна машина з електричним приводом забезпечена кінцевим вимикачем для автоматичної зупинки механізму підйому вантажозахватного пристрою.
Кінцевий вимикач встановлюють так, щоб після автоматичної зупинки вантажозахватного пристрою під час підйому без вантажу зазор між ним і упором був в електроталах не меншим 50 мм, у всіх інших вантажопідйомних машинах – не меншим 200 мм. Для уникнення перевантаження (як правило, не більше ніж на 25%) вантажопідйомні машини обладнані обмежувачами вантажопідіймальності.
Вантажопідйомні машини забезпечені обмежувачами нижнього положення підвіски крюка, гальмами, а деякі з них – кінцевими вимикачами автоматичної зупинки механізмів горизонтального пересування вантажув момент підходу до упорів, блокуваннями, аварійними вимикачами, засобами сигналізації, іншими пристроями і приладами безпеки.
Лебідки встановлюють і закріплюють на фундаменті або рамі, при цьому для забезпечення їх стійкості на раму укладають баласт з урахуванням подвійного робочого навантаження. Зовнішні частини лебідки, що обертаються, окрім барабана, закривають знімними кожухами. Лебідки з електричним приводом обладнуються електромагнітним гальмом, що автоматично діє з викненням електродвигуна, а лебідки з ручним приводом – храповим пристроєм і ручним стрічковим гальмом.
До експлуатації вантажопідйомних машин, керованих з підлоги, допускаються працівники, що залучаються до навантажувально-розвантажувальних робіт і транспортних операцій.