3.2.2. Захист від виробничих випромінювань
Вимоги до засобів колективного захисту від інфрачервоного випромінювання викладено в ГОСТ 12.4.123-83. «ССБП. Засоби колективного захисту від інфрачервоного випромінювання. Загальні технічні вимоги».
Захист від цих випромінювань забезпечують пристрої :
Ø огороджувальні;
Ø герметизувальні;
Ø теплоізолювальні;
Ø для вентиляції повітря;
Ø автоматичного контролю і сигналізації;
Ø дистанційного керування;
Ø знаки безпеки.
Засоби захисту повинні забезпечувати теплове опромінення на робочих місцях, яке не перевищує вказаних в ГОСТ 12.1.005-88 значень: 35, 70 та 100 Вт/м2 – залежно від частки (у %) опромінення поверхні тіла.
На практиці зниження інтенсивності теплового випромінювання на робочих місцях досягається застосуванням:
§ різноманітних екранів (водяних завіс, скла із спеціальним покриттям, сітки, ланцюжка тощо);
§ теплоізолювальних матеріалів (азбесту, скловати, комбінованих екранів та ін.);
§ водо-повітряного душування за інтенсивності випромінювання вище 0,36 кВт/м3;
§ індивідуальні засоби захисту (окуляри, костюми з відбіленої тканини тощо).
За постійної температури нагрітого тіла ослабити дію теплового випромінювання на робітника можна шляхом зменшення площі випромінювальної поверхні і (або) збільшенням віддалі між джерелом випромінювання та робочим місцем.
У гарячих цехах підприємств громадського харчування проблеми захисту робітників від інфрачервоного випромінювання надзвичайно актуальні у зв’язку з використанням в технологічних процесах плит з відкритою поверхнею для смаження. З метою зниження тепловтрат і обмеження інтенсивності інфрачервоного випромінювання в робочій зоні поверхня для смаження плит повинна бути максимально завантажена наплитним посудом.
Для забезпечення доброго теплового самопочуття робітників слід передбачати повітряне душування в межах робочої зони.
Добрим засобом індивідуального захисту від теплового випромінювання є халат з відбіленої тканини. Але кисті рук і обличчя робітника знаходяться часом в зоні інтенсивного тепловипромінювання.
Згідно з Кодексом законів про працю України, робітники гарячих цехів і виробничих дільниць мають забезпечуватися безкоштовно газованою солоною водою.
Захист від електромагнітних полів радіочастот забезпечується:
Ø екрануванням джерела випромінювання,
Ø екрануванням робочих місць,
Ø безпечною віддаллю,
Ø обмеженням часу перебування людини в електромагнітному полі,
Ø застосуванням засобів індивідуального захисту.
В машинах і апаратах для захисту обслуговуючого персоналу від електромагнітних полів застосовуються :
o екрани (суцільні металеві, сітчасті, еластичні та ін.);
o екрановані камери і блокування (для припинення роботи устаткування у разі знятого огородження, для автоматичного розряду конденсаторів під час відкривання дверцят блоку і автоматичного відключення водоохолодження при подачі напруги).
В НВЧ-печах, які використовуються в торгівлі для теплової обробки харчової продукції, передбачено камерне огородження генератора електромагнітної енергії. Завдяки наявності блокування виключається можливість включення його в роботу при відкритих дверцятах робочої камери, знята задня панель і знятий зовнішній кожух.
Під час передпродажної перевірки і налагодження телевізійних апаратів захист від інфрачервоного випромінювання і побічних шкідливих ефектів досягається дотриманням безпечної віддалі, обмеженням часу перебування поблизу джерела випромінювання, а також обмеженням кількості одночасно працюючих апаратів.
Під час роботи на персональній ЕОМ необхідно встановлювати в полі зору додатковий екран з прозорого матеріалу.
Вимоги до гігієнічної оцінки і контролю електромагнітних полів радіочастот на робочих місцях викладено в ГОСТ 12.1.006-84. «ССБП. Електромагнітні поля радіочастот. Допустимі рівні на робочих місцях і вимоги до здійснення контролю».