2.1. Організаційно-методологічні засади інвестиційного менеджменту

Організаційно-методологічні засади ІМ включають таких п’ять систем:

1. Організаційне забезпечення ІМ;

2. Інформаційне забезпечення ІМ;

3. Інвестиційний аналіз;

4. Інвестиційне планування;

5. Інвестиційний контролінг.

Система організаційного забезпечення ІМ - це сукупність внутрішніх структурних служб та підрозділів підприємства, які забезпечують розробку та прийняття управлінських рішень з різних аспектів інвестиційної діяльності(ІД) і несуть відповідальність за результати цих рішень..

Функціональна побудова центрів управління ІД істотно відрізняється на підприємствах різних за розмірами і використовуваними загальними організаційними структурами управління.

На підприємствах, що використовують просту лінійну організаційну структуру управління (характерна для малих підприємств) функціональні центри управління ІД, якправило, не створюються у зв'язку з незначним обсягом ІД. Функції такого управління покладаються, зазвичай, на власника малого підприємства або його директора (якщо власниквикористовує для загального управління підприємством найманого менеджера).

На підприємствах, що використовують лінійно-функціональну організаційну структуру управління (характерна для середніх підприємств) функції інвестиційного управління покладаються на спеціального інвестиційного менеджера або на загальний центр управління ІД, що знаходиться в складі фінансової служби підприємства. Такий інвестиційний центр здійснює управління всіма основними аспектами ІД підприємства, координуючи свої дії з центрами управління операційною і фінансовою діяльністю підприємства.

На підприємствах, що використовують дивізіональну організаційну структуру управління, в основі якої лежить децентралізація управління за окремими ознаками – регіональній, товарній і т.п. (характерна для великих підприємств із широко диверсифікованою виробничою або регіональною діяльністю), функції управління інвестиціями покладаються на центри управління ІД, які сформовані у складі кожного дивізіону (відділення компанії). Тут система управління ІД дезінтегрована і ключову роль відіграють неменеджери центрального апарату, а керівники дивізіонів.

На підприємствах, що використовують проектну організаційну структуру управління (характерна, як правило, для середніх і великих підприємств) функції інвестиційного управління диференціюються в розрізі окремих підрозділів - проектної групи, що має комплексні повноваження щодо рішення поставлених завдань. У системі ІМ такі підрозділи створюються для реалізації окремих реальних інвестиційних проектів, а також для управління портфелем фінансових інструментів інвестування. Керівники таких проектних підрозділів безпосередньо підпорядковані генеральному директору або його заступнику з фінансових питань. Проектні підрозділи, що забезпечують управління ІД в межах конкретних завдань, створюються, як правило, на тимчасовій основі.

На підприємствах, що використовують матричну організаційну структуру управління (характерна для великих підприємств) проектний принцип доповнюється функціональним принципом управління. У цьому випадку на підприємстві організується подвійне підпорядкування інвестиційних менеджерів: з одного боку вони підпорядковані безпосереднім керівникам відповідних функціональних служб центрального апарату управління (з визначеного кола питань), з іншого - безпосередньому керівнику відповідного проекту.

"Центр відповідальності" - структурний підрозділ підприємства, що цілком контролює ті або інші аспекти господарської діяльності, а його керівник самостійно приймає управлінські рішення в рамках цих аспектів і несе повну відповідальність за виконання доведених йому планових (нормативних) показників. Згідно з цією концепцією права керівника підрозділу - "центру відповідальності", які пов'язані з окремими аспектами управління господарською діяльністю в рамках цього підрозділу, паритетно кореспондують з мірою його відповідальності перед контролюючою структурою (органом управління вищого рівня) на підприємстві.

Однією з форм "центру відповідальності", утворюваною для управління ІД підприємства, є "центр інвестицій", що є структурним підрозділом підприємства, керівник якого відповідає за використання виділених йому інвестиційних ресурсів і одержання необхідного прибутку від ІД. Основним контрольованим показником при цьому є звичайно рівень прибутку на інвестований капітал. Прикладом "центру інвестицій" є дочірня фірма підприємства або виділений в його складі спеціальний структурний підрозділ, що здійснює винятково ІД.

При формування “центрів інвестицій” підприємства виділяють такі основні етапи:

- визначення потреби у формуванні таких структурних підрозділів підприємства;

- визначення прав та обов’язків керівників структурних підрозділів;

- розробка системи стимулювання керівників структурних підрозділів;

- встановлення відповідальності керівників підрозділів за невиконання завдань;

- розробка та доведення “центрам інвестицій” планових (нормативних) завдань щодо ІД;

- забезпечення контролю виконання “центрами інвестицій” постановлених завдань.

Система інформаційного забезпечення ІМ - це система цілеспрямовано сформованих показників, які використовуються в процесі прийняття і реалізації управлінських рішень за всіма аспектами ІД підприємства. Є складовою інформаційної бази управління підприємством.

Побудова системи інформаційного забезпечення ІМ передбачає формування необхідних показників завдяки зовнішнім та внутрішнім джерелам інформації.

Із зовнішніх джерел інформації формуються показники, що:

- характеризують “інвестиційний клімат” держави в цілому;

- відображають кон’юнктуру ІР;

- регламентують ІД підприємства. (нормативно-правові).

Показники, що формуються із внутрішніх джерел інформації складаються із:

- планових (нормативних) показників розвитку підприємства;

- показників фінансового обліку та звітності підприємства;

- показників управлінського обліку підприємства.

Інвестиційний аналіз на підприємстві має такі основні сфери:

1. Аналіз ІД підприємства в цілому і окремих “центрів інвестицій”.

2. Аналіз інвестиційної привабливості реальних проектів і фінансових інструментів інвестування.

Система інвестиційного аналізу – це процес дослідження основних результатів ІД підприємства (“центра інвестицій”) з метою виявлення резервів підвищення її ефективності. Вона є складовою системи аналізу господарської діяльності підприємства.

Залежно від методів, що використовуються, розрізняють наступні системи аналізу ІД підприємства (“центра інвестицій”):

1. Система Горизонтального (трендового) інвестиційного аналізу - досліджує динаміку окремих показників ІД підприємства у часі і визначає загальні тенденції їх зміни (або тренд). Найбільшого поширення набули такі його основні напрямки:

- аналіз динаміки обсягу валових і чистих реальних інвестицій за ряд періодів;

- аналіз динаміки вартості портфелю фінансових інвестицій за ряд періодів;

- аналіз динаміки загальної суми інвестиційних доходів за ряд періодів.

2. Система Вертикального (структурного) інвестиційного аналізу досліджує внутрішню структуру окремих узагальнюючих показників ІД. Найбільш поширені такі його напрямки:

- аналіз окремих видів інвестицій підприємства;

- аналіз реальних інвестицій підприємства;

- аналіз портфелю фінансових інвестицій підприємства;

- аналіз інвестиційних ресурсів підприємства за джерелами їх формування.

3. Система Порівняльного Інвестиційного Аналізу –базується на порівнянні між собою окремих груп аналогічних показників ІД. Найбільшого поширені такі порівняння:

- темпів та результатів реального інвестування підприємства та середньогалузевих;

- основних показників ІД окремих “центрів інвестицій” підприємства;

- планових(нормативних) і звітних показників ІД підприємства (“центрів інвестицій”);

- основних показників, що визначають умови ІД підприємства (“центрів інвестицій”).

4. Аналіз Інвестиційних коефіцієнтів – досліджує співвідношення різних абсолютних показників, які характеризують обсяги та результати ІД підприємства (“центрів інвестицій”). У ІМ найбільшого розповсюдження набули такі аналітичні коефіцієнти:

1. Коефіцієнт рентабельності інвестицій КР = ЧП_І / ІК, де

ЧП_І - середньорічна сума чистого прибутку від ІД;

ІК - сума інвестованого капіталу.

2. Коефіцієнт самофінансування ІД: КС = ВІР / ІР, де

ВІР - сума власних інвестиційних ресурсів, сформованих із внутрішніх джерел;

ІР - загальна сума сформованих інвестиційних ресурсів.

3. Коефіцієнт реінвестування прибутку: КРІ_П = ЧП_І / ЧП, де

ЧП_І – сума чистого прибутку підприємства, яка спрямована на інвестування;

ЧП – загальна сума чистого прибутку підприємства.

Інвестиційна привабливість реальних проектів і фінансових інструментів – це комплексна характеристика окремих реальних проектів або фінансових інструментів інвестування, яка проводиться інвестором відповідно до розроблених ним критеріїв та показників.

Аналіз інвестиційної привабливості окремих реальних проектів і фінансових інструментів – це процес дослідження і оцінки за критеріями інвестора системи показників за окремими об’єктами інвестування з метою обґрунтування інвестиційних рішень.

У процесі аналізу інвестиційної привабливості окремих реальних проектів і фінансових інструментів досліджуються такі основні групи показників:

1. доходності (ефективності) інвестицій;

2. інвестиційного ризику;

3. ліквідності інвестицій.

Інвестиційне планування (ІП)– це процес розробки основних показників ІД підприємства та її забезпечення відповідними ресурсами у визначеному майбутньому періоді. Інвестиційне планування є складовою частиною системи загального планування господарської діяльності підприємства.

Інвестиційне планування на підприємстві складається з таких систем:

1. Система прогнозування ІД підприємства;

2. Система поточного планування ІД підприємства;

3. Система оперативного планування ІД підприємства.

Кожній із систем інвестиційного планування відповідають певні форми представлення його результатів (планові документи):

Інвестиційний контролінг - це система внутрішнього контролю, що забезпечує концентрацію контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямках і показниках ІД підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних її результатів від передбачених та прийняття оперативних управлінських рішень щодо виконання поставлених завдань. Інвестиційний контролінг є складовою частиною загального внутрішнього контролю господарської діяльності підприємства.

На підприємстві система інвестиційного контролінгу будується за такими етапами:

- визначення об’єктів інвестиційного контролінгу;

- визначення видів інвестиційного контролінгу окремих об’єктів;

- формування системи пріоритетів показників ІД, що контролюються;

- розробка системи кількісних стандартів контролю;

- побудова системи моніторингу показників ІД, що контролюються;

- формування системи дій інвестиційних менеджерів з усуненню відхилень фактичних показників від встановлених стандартів.

Розрізняються такі основні види інвестиційного контролінгу:

1. стратегічний - контроль цільових показників ІД підприємства (квартал, рік);

2. поточний - контроль показників поточних планів ІД підприємства (місяць, квартал);

3. оперативний – контроль показників календарних планів, капітальних бюджетів окремих проектів (тиждень, декада, місяць).

Основу системи інвестиційного контролінгу становить система моніторингу показників ІД підприємства, що контролюються. Ця система передбачає:

- систему інформативних звітних даних для кожного виду інвестиційного контролінгу;

- систему узагальнюючих показників про фактичні результати діяльності;

- стандартну структуру форм контрольних звітів виконавців (керівників “центрів інвестицій”);

- визначення контрольних періодів за кожним видом інвестиційного контролінгу і кожній групі показників, що охоплюються ними;

- визначення розмірів відхилень фактичних результатів контрольованих показників ІД від встановлених стандартів;

- виявлення основних причин відхилень фактичних результатів від стандартів.

Система дій інвестиційних менеджерів щодо усунення відхилень фактичних показників ІД від встановлених стандартів складається з трьох основних алгоритмів:

1. “Не реагувати” – у випадках, коли розмір відхилень значно нижчий критерію;

2. “Усунути відхилення” – пошук та реалізація резервів щодо забезпечення виконання цільових, планових або нормативних показників у наступному звітному періоді;

3. “Скоригувати значення відповідних стандартів” – коригування певних цільових, планових або нормативних показників проводиться, коли нормалізація окремих аспектів ІД обмежена або неможлива.