Інвестиції завжди орієнтовані на майбутнє і тому пов'язані зі значною невизначеністю економічної ситуації та поведінки людей. Від цього походить високий рівень ймовірності невиконання інвестиційних планів з об'єктивних чи суб'єктивних причин. Під інвестиційним ризиком будемо розуміти можливість нездійснення запланованих цілей інвестування (прибуток або соціальний ефект) і отримання грошових збитків. Його треба заздалегідь оцінювати, розраховувати, описувати, планувати під час розробки інвестиційного проекту.

Ризик може походити від несприятливих умов, загальних для всіх сфер економіки; тоді він має назву загальноекономічний ризик. Якщо ризик пов'язаний з умовами саме цього проекту, то це індивідуальний ризик.

Інвестиційні ризики класифікують наступним чином:

1. За сферами прояву: (рис. 1).

Рис. 1. Форми інвестиційного ризику

Політичний, правовий та загальноекономічний ризики - це зовнішні умови реалізації інвестицій. Оскільки інвестиційна діяльність здійснюється в економічній сфері, то вона в найбільшому ступеню підпадає під вплив економічного ризику. Політичні та правові ризики характеризуються виникненням різних видів адміністративних обмежень ІД, що пов’язані із зміною політичного курсу уряду. Інші форми ризику пов'язані, передусім, з помилками планування та організації конкретних проектів.

Технічний ризик об'єднує велику кількість хиб та помилок інвестування: якість проектування, технічна база, технологія, управління проектом, перевищення кошторису тощо.

Фінансовий ризик пов'язаний з проблемами фінансового забезпечення проекту: джерела та обсяги фінансування, фінансовий стан партнерів, ненадходження коштів від реалізації, неплатоспроможність покупців продукції та власні підвищені витрати.

Маркетинговий ризик - прорахунки в оцінці ринкових умов під час дії проекту: ринок збуту та постачання сировини і матеріалів, організація реклами та збутової мережі, обсяг ринку, час виходу на ринок, цінова політика, низька якість продукції.

Екологічний ризик - оцінка впливу на довкілля, можливу аварійність, стосунки з місцевою владою та населенням.

Ризик учасників проекту пов'язаний з усіма неочікуваними подіями в управлінні та фінансовому стані підприємств-партнерів.

2. За формами інвестування:

Ризики реального інвестування, які виникають через невдалий вибір місце розташування будівництва об'єкту інвестування, перебої в постачанні матеріально-технічних ресурсів, невдалий вибір постачальника інвестиційних товарів, зростання їх цін, фактори, що впливають на економічні характеристики експлуатації реальних інвестицій;

Ризики фінансового інвестування, що виникають через невдалий вибір фінансових інструментів, фінансові проблеми емітентів ЦП, непередбачені зміни умов інвестування, недобросовісність відносно інвесторів як торговців так і емітентів ЦП.

3. За джерелами виникнення:

Систематичні (ринкові) ризики, які обумовлені загальними змінами, що відбуваються в економіці – циклом розвитку економіки країни, кон'юнктури інвестиційного ринку.

Несистематичні (специфічні або корпоративні) ризики, які притаманні конкретному об'єкту інвестування через некваліфіковане управління підприємством – реципієнтом, посилення конкуренції в окремому сегменті інвестиційного ринку, неоптимальну структуру активів і капіталу підприємства тощо.

Ризики завжди виникають при формуванні будь-якого управлінського рішення, коли результат неможливо точно передбачити. Тобто ризики за економічною сутністю розглядаються як можливість втрати або отримання певних вигід, що мають випадкову природу внаслідок певних рішень.

Теорія прийняття рішення формулює три можливих ситуації вибору:

1. вибір за умов визначеності, коли результат рішення обумовлений чинниками, що можуть бути кількісно оцінені, і результат передбачений заздалегідь;

2. вибір в умовах ризику, коли результат точно не можна передбачити, але відомо про можливий розподіл вірогідностей настання того або іншого результату;

3. вибір в умовах невизначеності, коли результат рішення є випадковим і відсутня інформація про вірогідність настання наслідку рішення.

Ризики не є синонімом невизначеності, але вони виникають саме в умовах невизначеності, і саме через необхідність суб'єкта господарювання зробити вибір при формуванні управлінського рішення, виходячи з певних прогностичних параметрів вибору.

Виходячи з практики здійснення управлінської діяльності в умовах невизначеності і ризику важливими є не тільки знання можливих наслідків будь-якого рішення, але й інформація про вірогідність їх настання.

Концепція врахування фактора ризику в інвестиційних розрахунках полягає в об'єктивній оцінці його рівня з метою досягнення необхідної дохідності інвестиційних операцій і мінімізації його негативних фінансових наслідків для ІД підприємства.

Рівень інвестиційного ризику визначається як відхилення очікуваних доходів від інвестування від середньої або розрахункової величини. Оцінка інвестиційних ризиків завжди пов’язана з оцінкою очікуваних доходів і вірогідністю їх втрати.

В процесі такої оцінки використовуються абсолютні і відносні їх показники. Абсолютний розмір фінансових втрат - сума збитків, яких зазнав інвестор у зв’язку з настанням несприятливих умов, які притаманні для даного ризику. Відносний розмір фінансових втрат - відношення суми збитків до вибраного базового показника (наприклад, до суми очікуваного доходу від інвестицій, до суми інвестованого капіталу і т.п.)

Для кількісного оцінювання рівня ризику використовується визначають можливі зміни показників ефективності проекту в умовах тих чи інших несприятливих для інвестицій подій. Таким показником може бути середньоквадратичне відхилення (σ), коефіцієнт варіації (CV), ß-коефіцієнт (“бета”), або експертні оцінки. Ризики оцінюються по кожному інвестиційному проекту (фінансовому інструменту).

Середньоквадратичне відхилення є найбільш розповсюдженим показником оцінки рівня інвестиційних ризиків. Розрахунок цього показника дозволяє врахувати коливання очікуваних доходів від різних інвестицій. Розглянемо механізм оцінки ризиків на основі визначення середньоквадратичного відхилення по заданим даним, що наведені у таблиці 1.

Приклад 19. Порівнюючи дані по окремих інвестиційних проектах, можна побачити, що розрахункові величини доходів по проекту "А" коливаються в межах від 200 до 600 млн. грн. при сумі очікуваних доходів у цілому 450 млн. грн. По проекту "Б" сума очікуваних доходів у цілому також складає 450 млн. грн., однак їх змінність здійснюється в діапазоні від 100 до 800 млн. грн. Навіть таке просте зіставлення дозволяє зробити висновок про те, що ризик реалізації інвестиційного проекту "А" значно менший, ніж проекту "Б", деколивання розрахункового доходу вище.

Таблиця 1.Розподіл імовірності очікуваних доходів по двох інвестиційних проектах

Чисельне значення цієї змінності характеризує показник середньоквадратичного відхилення (σ), що розраховується по формулі:

(24)

t - число періодів;

n - число спостережень;

ε - розрахунковий доход по проекту при різних значеннях кон'юнктури;

ε_R - середній очікуваний доход по проекту;

P_I - значення імовірності, що відповідає розрахунковому доходу.

Розрахунок цього показника по розглянутим даним приведений у таблиці 2.

Таблиця 2. Розрахунок середньоквадратичного відхилення за двома інвестиційними проектами

Результати розрахунку показують, що середньоквадратичне відхилення по інвестиційному проекту "А" складає 150, у той час як по інвестиційному проекту "Б" - 221, що свідчить про більший рівень його ризику.

Коефіцієнт варіації дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середніх очікуваних доходів відрізняються між собою (у попередньому прикладі вони були однаковими - 450 млн. грн.). Розрахунок коефіцієнта варіації (СV) здійснюється по формулі:

СV = σ / ε_R (25)

Для ілюстрації механізму оцінки ризику на основі коефіцієнта варіації дані попереднього розрахунку доповнимо аналогічними показниками по проекту "В" (таблиця 3).

Таблиця 3. Розрахунок коефіцієнта варіації в трьом інвестиційним проектам

Результати розрахунку показують, що найменше значення коефіцієнта варіації - по проекту "А", а найбільше - по проекту "В". Таким чином, хоча очікуваний доход по проекту "В" на 33% вище, ніж по проекті "А" ((600-450)/450 *100), рівень ризику по ньому, обумовлений коефіцієнтом варіації, вище на 61% ((0,53-0,33)/0,33 *100).

Отже, при порівнянні рівнів ризиків по окремих інвестиційних проектах перевага варто віддавати тому з них, по якому значення коефіцієнтів варіації найнижче (що свідчить про найкраще співвідношення ризику і доходу).

ß-коефіцієнт (бета-коефіцієнт або "бета") дозволяє оцінити ризик індивідуального інвестиційного проекту щодо рівня ризику інвестиційного ринку в цілому. Використовується для аналізу ризикованості вкладень в окремі ЦП (у порівнянні із систематичним ризиком усього фондового ринку). Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

ß = ρσ_ц / σ_ф , де (26)

ρ – кореляція між доходом від окремого виду ЦП і середнім рівнем прибутковості

фондових інструментів у цілому;

σ_ц – середньоквадратичне відхилення прибутковості по індивідуальному виду ЦП;

σ_ф – середньоквадратичне відхилення прибутковості по фондовому ринку в цілому.

Рівень ризику окремих цінних паперів визначається на основі наступних значень ß-коефіцієнта:

Таким чином, із ростом значення ß-коефіцієнта зростає ризик інвестицій.

Експертний метод оцінки ризиків здійснюється в тому випадку, якщо у інвестора відсутні необхідні інформативні або статистичні дані для розрахунків вищезазначених показників або якщо намічуваний інвестиційний проект не має аналогів. Цей метод базується на опитуванні кваліфікованих фахівців (інвестиційних, страхових, фінансових менеджерів) і відповідній математичній обробці результатів цього опитування. З метою одержання більш розгорнутої характеристики рівня інвестиційного ризику по проекту опитування варто орієнтувати на окремі види ризиків, характерні для даного інвестиційного проекту.

Аналогові методи оцінки рівня інвестиційного ризику дозволяють визначити рівень ризику по окремих найчастіше повторюваних інвестиційних операціях підприємства. При цьому для порівняння можуть бути використані як особистий, так і зовнішній досвід здійснення таких інвестиційних операцій.

Інвестиційний менеджер визначається чи дохідність проекту є достатньою для компенсації його відмови від поточного споживання (згідно з індивідуальною нормою надання переваги в часі) і для винагороди за підприємницький ризик у зв'язку з реалізацією проекту. Останній визначається як премія за ризик і визначається за формулою:

RP_n = (R_n - A_n) х ß , де (27)

RP_n – рівень премії за ризик по конкретному інвестиційному інструменту;

R_n – середня норма дохідності на інвестиційному ринку;

А_n – норма дохідності по безризикових операціях на інвестиційному ринку;

ß – коефіцієнт, який характеризує рівень систематичного ризику по кожному інвестиційному інструменту.

Приклад 20: Розрахувати рівень премії за ризик по трьох видах акцій.

Вихідні данні та результати розрахунку за формулою (27) наведені у таблиці 4.

Таблиця 4. Розрахунок необхідного рівня премії за ризик по акціях

Результати розрахунку свідчать, що рівень премії за ризик зростає пропорційно зростанню ß-коефіцієнта, тобто рівня систематичного ризику.

При визначенні необхідної суми премії за ризик використовується формула:

RP_S=S_I * RP_n ,де (28)

RP_S - сума премії по конкретному інвестиційному інструменті з урахуванням фактора ризику;

S_I – вартість (ціна котирування) конкретного інвестиційного інструменту;

RP_n – рівень премії за ризик по конкретному інвестиційному інструменту.

Приклад 21: Виходячи із ціни котирування на фондовому ринку трьох акцій і результатів розрахунку премії за ризик по них (див. попередній приклад), визначити суму цієї премії по кожній акції на основі формули 28. У таблиці 5 є вихідні дані і результати розрахунків.

Таблиця 5 Розрахунок необхідної суми премії за ризик по акціях

Методичний інструментарій оцінки вартості грошових коштів з урахуванням фактора ризику дає можливість здійснювати розрахунки як майбутньої, так і теперішньої їх вартості із забезпеченням необхідного рівня премії за ризик.

1. При оцінці майбутньої вартості грошових коштів з урахуванням фактора ризику використовується формула:

F_R = P * [(1 + A_n) х(1 + RP_n) ]ⁿ , де (29)

F_R – майбутня вартість вкладу (грошових коштів), яка враховує фактор ризику;

Р – початкова сума вкладу;

A_n – норма дохідності безризикових операцій на інвест. ринку( десятковий дріб);

RP_n –премія за ризик по інвестиційному інструменту (операції) (десятковий дріб);

n – кількість інтервалів, за якими здійснюються платежі у загальному періоді часу.

Приклад 22: Необхідно визначити майбутню вартість вкладу з урахуванням фактора ризику за таких умов: початкова сума вкладу становить 1000 грн., норма дохідності по безризикових операціях на інвестиційному ринку - 5%. Рівень премії за ризик визначений в розмірі 7%, а загальний період розміщення вкладу становить 3 роки при нарахуванні відсотків один раз нарік. Підставляючи показники у формулу (29), отримаємо:

F_R = 1000 х [(1 + 0,05)- (1 + 0,07 )]³ = 1418 грн.

2. Для оцінки теперішньої вартості грошових коштів з урахування фактора ризику використовується формула:

P_R = F_R / [(1 + A_n) х (1 + RP_n) ]ⁿ ,де (30)

P_R – теперішня вартість вкладень (грошових коштів), яка враховує фактори ризику;

F_R – очікувана майбутня вартість вкладення (грошових коштів);

A_n, RP_n, n – ті самі параметри, що і у формулі (29).

Приклад 23: Необхідно визначити теперішню вартість грошових коштів з урахуванням фактора ризику за таких умов:

- очікувана майбутня вартість грошових коштів - 1000 грн.;

- норма дохідності по безризикових операціях на фінансовому ринку 5%; • рівень премії за ризик визначений у розмірі 7%;

- період дисконтування становить 3 роки, а його інтервал - 1 рік.

Підставляючи ці данні у вищенаведену формулу (30), отримаємо значення теперішньої вартості вкладень (грошових коштів), враховуючи фактори ризику:

P_R = 1000 / [(1 + 0,05)- (1 + 0,07 )]³ = 705 грн.

Результати оцінки ризиків по окремих інвестиційних проектах дозволяють кількісно оцінити їхні рівні. У цих цілях використовують наступні критерії оцінки:

1. Безризикові інвестиції. У закордонній практиці до таких інвестицій відносять, як правило, короткострокові державні облігації. В умовах нашого інвестиційного ринку аналогічні фондові інструменти (яких поки що немає) можуть вважатися без ризиковими з великою часткою ймовірності. При емісії таких фондових інструментів їх скоріше можна буде назвати об'єктами інвестування з найменшим рівнем ризику (тобто прийняти за мінімальну точку відліку ризику інвестицій).

2. Інвестиції з рівнем допустимого ризику. Критерієм рівня припустимого ризику виступає можливість утрати всієї суми розрахункового чистого прибутку по розглянутому інвестиційному проекту.

3. Інвестиції з рівнем критичного ризику. У цьому випадку критерієм рівня ризику виступає можливість утрати не тільки прибутку, але і всієї суми розрахункового валового доходу по розглянутому інвестиційному проекту.

4. Інвестиції з рівнем катастрофічного ризику. Критерієм цього рівня ризику виступає можливість утрати всіх активів інвестора в результаті банкрутства.