5.1. Економічна сутність інновацій та інноваційного процесу
Основною формою реальних інвестицій є інноваційні інвестиції, які реалізуються в процесі інноваційної діяльності підприємства. Згідно закону України „Про інноваційну діяльність” під інновації – це новостворені (застосовані) і (або) удосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.
В цілому, у відношенні змісту цього поняття у фахівців існують два підходи: широкий та вузький. Класичною позицією широкого підходу вважають викладене австрійським економістом І. Шумпетером ще у 1913 р. в роботі «Теорія економічного розвитку» розуміння цього процесу як такого, що складається з п'яти основних варіантів:
1) введення нового товару (товару, з яким не знайомий споживач, або товару нового виду);
2) впровадження нового методу виробництва продукції (раніше не використовувався в даній галузі промисловості);
3) відкриття нового ринку, на якому дана галузь промисловості даної країни не була представлена;
4) завоювання нового джерела сировини та напівфабрикатів;
5) впровадження нової організаційної структури в будь-якій галузі.
Серед сучасних вчених-економістів має місце більш вужчий підхід. Інновації ними зводяться до науково-технічних і технологічних питань. При цьому інновація вважається процесом застосування нових технологій, виробів, або результатом у вигляді нових методів, продукції, технологічних процесів.
В Законі України „Про інноваційну діяльність” розрізняються наступні категорії:
- інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери;
- інноваційний продукт - результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам цього Закону;
- інноваційна продукція – нові конкурентноздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
- інноваційний проект - комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення та реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції;
- пріоритетний інноваційний проект – інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України;
- інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) – підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг;
- інноваційна інфраструктура – сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).
Термін „інновація” почав застосовуватись у вітчизняній літературі пізніше, ніж за кордоном. У 1990 році цього терміну ще не було. За кордоном це поняття виникло на початкуXX століття і отримало подальший розвиток та аналіз у 30-х роках. Найбільш інтенсивно проблема інновацій та їх оцінки почала розвиватися у 60-х роках минулого століття у зв’язку із різким зростанням масштабу та складності виконуваних НДР та ДКР, особливо у авіакосмічній, атомній та радіоелектронній промисловості, при розвитку біотехнологій.
Значення терміну „інновація” залежить від конкретної цілі дослідження, вимірювання або аналізу об’єкту. У зв’язку з цим розрізняють такі основні типи інновацій:
1. товарна – введення нового продукту;
2. технологічна – введення нового методу виробництва;
3. ринкова – це створення нового ринку товарів або послуг;
4. маркетингова – освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів;
5. управлінська – реорганізація структури управління;
6. соціальна – впровадження заходів щодо покращення життя населення;
7. екологічна – впровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища.
Інновації класифікуються за:
1. результатами (наукові, технічні, конструкторські, виробничі, інформаційні);
2. темпами впровадження (стрибкоподібні, швидкі, зростаючі, уповільнені, затухаючі);
3. масштабами (глобальні, транснаціональні, регіональні, місцеві);
4. результативністю (зростаючі, високі, низькі, стабільні);
5. характером ефективності (фінансові, бюджетні, економічні , соціальні);
6. розповсюдженням (одиничні, дифузійні);
7. охопленням ринку (локальні, системні, стратегічні);
8. глибиною внесених змін (радикальні, базові, покращуючи, модифікаційні);
9. місцем у виробничому процесі (сировинні, технологічні, продуктові).
Інновації можна також розглядати і як вкладення інвестиційного капіталу в нововведення, які приводять до кількісних або якісних змін в підприємницькій діяльності. Інноваціям передує науково-виробнича діяльність, пов'язана з появою нововведення. Ідея нововведення може бути зароджена у вигляді:
1. Інтенції - ідеї, пропозиції або проекту, які після опрацювання перетворюються в інновацію.
2. Ініціації - рекомендації щодо удосконалення науково-технічної, організаційної, виробничої або комерційної діяльності, метою яких є початок інноваційного процесу або його розвиток.
Дифузія - процес передачі нововведення по комунікаційним каналам між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть виступати ідеї, технології тощо, які є новими для суб'єкта господарювання. Це означає, що дифузія інновації - це розповсюдження вже одного разу освоєної й впровадженої інновації у нових умовах.
У реальних інноваційних процесах швидкість дифузії нововведення залежить від таких факторів:
- спосіб передачі інформації;
- форма прийняття рішення;
- властивості соціальної системи;
- властивості самого нововведення.
Підготовка, обґрунтування, освоєння й контроль за впровадженням нововведення є інноваційною діяльністю.
Інноваційна діяльність - це діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів та послуг. Вона включає в себе:
- випуск та розповсюдження нових видів техніки та технологій,
- прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;
- реалізацію довгострокових науково-технічних програм із тривалими термінами окупності витрат;
- фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у виробничих силах країни,
- розробку й впровадження нових ресурсозберігаючих, технологій, спрямованих на покращення соціального стану населення, екологічної ситуації тощо.
Інноваційна діяльність складається з інноваційного процесу, який охоплює весь комплекс відносин виробництва га споживання та представляє собою період від зародження ідеї до її конкретної реалізації (тобто, фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, розробка і проектування, освоєння, промислове виробництво, маркетинг, збут).
Інноваційний процес у різних сферах діяльності внаслідок розвитку науково-технічного прогресу може проходити різні щодо тривалості й витратам етапи. У виробничому (інвестиційному) середовищі цей процес проходить такі стадії:
1) сертифікація (патентування) ідеї:
2) наукове й техніко-економічне обґрунтування нового продукту або технології;
3) експериментальне освоєння зразків:
4) доведення до промислового виробництва;
5) одержання нового продукту у необхідному обсязі для його комерціалізації.
Вищезазначене дозволяє розрізнити три форми інноваційного процесу:
- простий внутрішньоорганізаційний (натуральний);
- простий між організаційний (товарний);
- розширений.
Простий внутрішньоорганізаційний забезпечує створення й використання нововведення у межах однієї організації.
Простий міжорганізаційний - передбачає відокремлення функцій створення й виробництва нововведення від функції його споживання. Це означає, що воно стає предметом купівлі-продажу.
Розширений - знаходить свій вираз у появі нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника-початківця, що сприяє через взаємну конкуренцію удосконаленню споживчих якостей товару.
Сьогодні в Україні головними цілями науково-технічного та інноваційного розвитку є:
- підвищення ролі наукових та технологічних факторів у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку України;
- створення ефективних механізмів збереження, розвитку та ефективного використання національного науково-технологічного потенціалу;
- енергозбереження;
- технологічне переобладнання і структурна перебудова виробництва з метою нарощування випуску товарів, конкурентоспроможних на світовому та внутрішньому ринках;
- збільшення експортного потенціалу за рахунок наукоємних галузей виробництва, зменшення залежності економіки від імпорту;
- організаційне включення інноваційних факторів до соціально-економічного розвитку держави;
- відродження творчої діяльності винахідників та раціоналізаторів виробництва;
- розвиток людини як особистості, збереження та захист її здоров'я.