Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1.3. Управління земельними ресурсами на території України в період входження до царської Росії

Особливу епоху в розвитку російської теорії управління складають Петровскі реформи з удосконалювання управління економікою. Коло управ­лінських дій Петра І дуже широке - від зміни літочислення до створення ново­го державного управлінського апарату. Деталізуючи та конкретизуючи управ­лінські аспекти періоду правління Петра І, можна виділити такі перетворення в центральному та місцевому управлінні: розвиток великої промисловості і державна підтримка ремісничих виробництв; сприяння розвитку сільського господарства; зміцнення фінансової системи; активізація розвитку зовнішньої і внутрішньої торгівлі.

Законодавчі акти Петра І - укази, регламенти, інструкції і контроль за їхнім виконанням - регулювали різні сфери діяльності держави, але, по суті, це було державним управлінням.

Заслуговують на увагу й управлінські ідеї І. Т. Посошкова (1652-1726). До його оригінальних ідей варто віднести поділ багатства на речове і немате­ріальне. Під першим він мав на увазі багатство держави (скарбниці) і народу, під другим - ефективне управління країною і наявність справедливих законів. Принципи І. Т. Посошкова про поліпшення управління економікою Грунтува­лися на вирішальній ролі держави в керівництві господарськими процесами.

Перша чверть XVIII ст. була періодом петровського реформування управ­ління економікою як на макро-, так і мікрорівні.

Ідеї державного управління знайшли своє відображення в працях

A. П. Волинського (1689-1740). Послідовним ідеологом кріпосництва був

B. Н. Татіщев (1686-1750). В галузі управління господарськими справами Росії він особливого значення надавав управлінню фінансовою політикою - держава зо­бов’язана не спостерігати за господарськими процесами, а активно регулювати їх.

У другій половині XVIII ст. управлінська думка розвивалася в дусі реформ Катерини II. З метою удосконалювання управління економікою Росії за вказів­кою цариці була видана “Установа для управління губерній Російської Імперії”.

Основні перетворення в управлінні економікою на початку XIX ст. від­булися в період царювання Олександра I. У 1801 р. був виданий маніфест про заснування міністерств, що були побудовані на засадах особистої влади і від­повідальності.

Особливу роль у розвитку управління в Росії відіграв М. М. Сперанський (1772-1839). Метод перетворень він вбачав у наданні самодержавству зовніш­ньої форми конституційної монархії, що спирається на силу закону. Систему влади він запропонував розділити на три частини: законодавчу, виконавчу і судову. Законодавчі питання, на його думку, повинні перебувати у віданні Державної думи, суду - у віданні Сенату, управління державою - у віданні міністерств, відповідальних перед Думою.

Потреба в докорінних землевпорядних роботах назрівала повсюди і після бурхливих зіткнень на аграрному ґрунті знайшла своє вирішення у широких землевпорядних заходах, які розгорнулись у наступні десятиріччя.

На початку XX ст. управлінські перетворення здійснювалися під керів­ництвом таких особистостей, як С. Ю. Вітте (1849-1915) та А. С. Столипін (1862-1911).

Поворотним моментом реформування земельних відносин, а відповідно, і управління земельними ресурсами у новому руслі слід вважати 4 березня 1906 р., коли було видано Указ про організацію землеустрою і утворення Комітету по землевпорядних справах, а також губернських і повітових землевпорядних комісій.

Цим Указом, а також низкою наступних урядових розпоряджень було встановлено систему землевпорядних робіт згідно з реформою, які провадили в життя протягом 1907-1912 рр.

У цей період за короткий проміжок часу землевпорядними роботами було охоплено землекористування широких верств сільського населення на всій те­риторії України. У багатьох губерніях майже неможливо було знайти село, де

б не проводили землевпорядкування, шляхом якого впроваджувалась земель­на політика держави.