3.3. Програмно-цільовий метод

Програмно-цільовий метод полягає у застосуванні системного аналізу в програмах, спрямованих на вирішення визначеної проблеми, і є його логічним продовженням.

Комплексно-цільова програма — це документ, що відображає комплекс взаємозалежних заходів науково-технічного, організаційного, соціально-еко­номічного, екологічного, технологічного характеру, необхідних для досягнен­ня конкретно поставленої мети.

Така програма відображає мету, необхідні для її досягнення ресурси, дже­рела ресурсів, етапи і терміни виконання, склад відповідальних осіб, виконав­ців, співпідпорядкованість останніх і види механізмів розв’язання проблеми.

Розрізняють такі види комплексно-цільових програм:

• за цільовою спрямованістю (організаційні, науково-технічні, екологічні, економічні, соціальні та ін.). Дедалі частіше розробляються багатоаспек- тні програми. Наприклад, інвестиційний проект або бізнес-план освоєння інновації, будучи різновидом комплексно-цільових програм, охоплює біль­шість з названих напрямів. Скажімо, Законом України “Про охорону зе­мель” визначено необхідність розробки двох програм: Загальнодержавної програми використання та охорони земель і Національної програми охоро­ни родючості Грунтів;

• за масштабами рівнів управління, що торкаються внутрішніх і зовнішніх проблем щодо об’єкта управління. (Наприклад, регіональні, місцеві, міські програми і внутрішньогалузеві стосовно конкретної галузі);

• за тривалістю дії (довгострокові - більше 10 років, середньострокові - 3-9 років, короткострокові - до 2 років). Посилення турбулентності зо­внішнього середовища вносить корективи в тривалість програм виділених типів. У рамках зазначених інтервалів нині спостерігається тяжіння до скорочення їхньої тривалості на 40-50 %. Наприклад, Указом Президента України в 2001 р. була схвалена програма “Основні напрями земельної ре­форми в Україні на 2001-2005 роки”;

• за цілями системи управління або характером (цільові і ресурсні). Комплексно-цільовий метод являє собою комплексну регламентацію до­сягнення поставленої мети і складається з розробки однієї цільової і будь- якої кількості ресурсних програм, взаємно пов’язаних загальною кінцевою метою.

Варіантів представлення програм існує безліч. Вибір форми представ­лення комплексно-цільової програми - це прерогатива постановника за­вдання (замовника, керівника та ін.). Він визначається метою програми, зруч­ністю контролю її виконання, наочністю надання інформації.

При цьому треба пам’ятати, що зайва деталізація форми є чинником, що гальмує її впровадження, дублюванням розподільних, координаційних і контрольних функцій.

Основними етапами формування програм є:

1) попередній аналіз стану програмної системи або об’єкта методом систем­ного аналізу чи логіко-смислового моделювання;

2) складання прогнозу її подальшого розвитку. На цьому етапі з’ясовуються сформовані тенденції в розвитку системи, склад і наявність ресурсів для її виконання, структура діючих факторів (зовнішніх і внутрішніх). Тут же попередньо формуються проблеми, всі наступні завдання програми, коло учасників;

3) розробка ресурсних програм. Комплексно-цільова програма може мати одну і більше ресурсних програм, що мають потребу в узгодженні термі­нів, розподілу за виконавцями та ін.

Серед заходів щодо раціоналізації управлінської праці важливе місце за­ймає впровадження і широке використання в управлінні графічних методів і сіткового планування.

Сітковий графік являє собою графічну модель того чи іншого процесу, даючи можливість з необхідним ступенем деталізації відобразити цей про­цесу часі, зберігши логічний зв’язок його окремих частин.