Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Моделювання - це метод дослідження різних явищ і процесів, вироблен­ня варіантів управлінських рішень. Моделювання Грунтується на заміщенні реальних об’єктів їх умовними зразками, аналогами. Методом моделювання описуються структура об’єкта (статична модель), процес його функціону­вання і розвитку (динамічна модель). У моделі відтворюються властивості, зв’язки, тенденції досліджуваних систем і процесів, що дає змогу оцінити їх стан, зробити прогноз, прийняти обгрунтоване рішення. Форми моделювання різноманітні і залежать від видів структурних моделей та сфери застосування. Виділяють предметне і знакове моделювання. Предметне припускає створен­ня моделей, що відтворюють просторово-тимчасові, функціональні, структур­ні й інші властивості оригіналу (конкретно-наукові моделі). Знакове полягає в репрезентації параметрів об’єкта за допомогою символів, схем, формул, пропозицій мови (логіко-математичні моделі). Гносеологічний зміст моделю­вання утворює основу для переносу результатів, одержаних у ході вивчення моделей, на оригінал.

Моделювання систем управління земельними ресурсами є одним з най­важливіших напрямів процесу пізнання управлінської діяльності й управлін­ських відносин і тому виступає як найважливіша функція управління поряд з нормативно-ціннісним регулюванням й інформаційним забезпеченням.

Під управлінським моделюванням розуміється процес побудови і дослі­дження аналогів реальних явищ, об’єктів, процесів, у яких відображені най­важливіші, з погляду мети управління або дослідження, властивості й опущені другорядні, малоістотні. Наприклад, нормативна модель системи управління дає можливість уявити в основних рисах удосконалену систему управління, взаємозалежну за всіма її підсистемами і елементами.

На особливу увагу сьогодні заслуговує імітаційне моделювання, що по­вторює функції або розвиток соціального явища. Види імітаційних моделей можуть бути різними. Серед них виділяються ігрові (люди виконують ігрові ролі); машинні (комп’ютерні аналоги) і людино-машинні моделі. Останні яв­ляють собою діалогові комп’ютерні системи, що імітують реальні соціальні процеси з активним використанням евристичних даних, які одержують у про­цесі взаємодії з людиною, що є експертом у галузі знання або практики.

У комп’ютерному імітаційному моделюванні (машинне і людино-машин- не) об’єкт вивчення і його соціологічна теорія первинні стосовно методів, екс­пертних оцінок і т. д.

Тут ставиться питання про те, яка з математичних теорій, який матема­тичний апарат можуть найбільше адекватно описати об’єкт, що моделюється.

Створення комп’ютерних імітаційних моделей починається з початкової ідеалізації представлення про об’єкт і створення на його основі першого варі­анта моделі. Робота з моделлю дає можливість з’ясувати, якої інформації про об’єкт бракує, а яка вимагає уточнення. На основі отриманих даних будується програма наступних емпіричних досліджень об’єкта, результати яких допома­гають побудувати інший, уточнений варіант його моделі. За необхідності інте­граційні цикли можуть повторюватися кілька разів. Перевага комп’ютерного моделювання полягає в наявності такої імітаційної моделі, що заміщає при­родний експеримент над самим об’єктом, дає можливість замінити його мо­дельним експериментом, у якому модель імітує поводження об’єкта при різних початкових даних, вихідних параметрах і обмеженнях. Однієї з перших сфер використання імітаційних моделей були військові ігри, у яких, як відомо, по­трібна висока точність імітації. У силу специфічності найоб’єктивніших зако­нів розвитку суспільства, питання адекватності управління земельними ресур­сами є більш складним, ніж у природничих науках, і розробляється особливо.

В. А. Отрут, характеризуючи програму теоретико-прикладного дослі­дження, формалізує принципи й етапи побудови соціальної моделі:

1) формулювання проблеми, визначення об’єкта і предмета дослідження;

2) визначення мети і постановка завдань дослідження;

3) уточнення й інтерпретація основних понять;

4) попередній системний аналіз об’єкта дослідження;

5) розгортання робочих гіпотез.

Попередній системний аналіз прояснює образ предмета, робить його ясно вираженим, більш чітким і визначеним. Попередній системний аналіз - це, власне кажучи, моделювання дослідницької проблеми. У результаті об’єкт ви­вчення може бути представлений як розчленований на якісно різні елементи, пов’язані воєдино в деяку гіпотетичну систему. Результат попереднього аналі­зу може бути представлений у вигляді графічної схеми.

Моделювання забезпечує цілісність підходу до вивчення предмета або явища, що, у свою чергу, дає можливість вибудувати систему цілісного управ­лінського впливу.

У відомих межах проектування систем управління завжди здійснювало­ся фахівцями управління на основі власного досвіду і професійної інтуїції. Однак, зростання масштабів перетворень і ускладнення суб’єктів керування гостро порушують питання про корінну зміну методології і методики проекту­вання систем керування, що виділяється в самостійну галузь знань. Сьогодні проектувальник систем управління повинен досконало володіти засобами і методами проектування.

Моделювання - це один з ефективних інструментів земельної політики. Ефективність моделей з управління земельними ресурсами, як правило, ви­значається за величиною приросту валової доданої вартості, чистого доходу чи земельної ренти.