Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.2.1. Оцінка земельних ресурсів

Економічна оцінка земель - це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняль­ного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення.

Законодавче закріплення економічної оцінки земель вказує на те, що правові норми спрямовані на регулювання суспільних відносин, що вини­кають у процесі одержання, обробки, збереження, поширення і використан­ня даних оцінки у встановленому законодавством України порядку за ви­значеними показниками інформації про землю як природний ресурс, засіб виробництва у сільському і лісовому господарстві, а також як просторового базису в суспільному виробництві. Основними показниками, за якими про­водиться економічна оцінка земель, є продуктивність земель, ефективність їх використання та доходність з одиниці площі. Економічна оцінка земель як вид земельно-кадастрової діяльності має спільні ознаки з бонітуванням Грунтів у частині визначення продуктивності сільськогосподарських угідь. Водночас аналіз показує, що економічна оцінка містить відомості не лише про при­родні властивості землі, а й дані економічного характеру щодо ефективності використання земель, рівня доходу з певної площі, які в свою чергу залежать від місця розміщення земельної ділянки, ринків збуту продукції, екологіч­ного стану території чи регіону, транспортних сполучень тощо. Кадастрова інформація про продуктивність земель, ефективність їх використання та до- ходність з одиниці площі визначається в умовних кадастрових гектарах або грошовому вираженні.

Значення економічної оцінки полягає в тому, що проведення такої оцін­ки поширюється на всі категорії земель. При цьому проведення економічної оцінки не змінює правового режиму земельних ділянок, не тягне за собою виникнення, зміну чи припинення земельних правовідносин. Дані економіч­ної оцінки земель є основою грошової оцінки, земельних ділянок різного ці­льового призначення, а також основною інформацією в порівняльному аналізі цінності природних ресурсів, класифікації придатності земель тощо.

Таким чином, економічна оцінка є одним із інструментів регуляторної по­літики держави в галузі раціонального використання та охорони земель.

Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі.

Залежно від призначення та порядку проведення грошової оцінки земель­них ділянок, може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісо­господарського виробництва, економічного стимулювання раціонального ви­користання та охорони земель тощо.

Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно- правових угод щодо земельних ділянок.

Грошова оцінка земельних ділянок є складовою частиною державного земельного кадастру. Тобто грошову оцінку земельних ділянок слід розгля­дати, як врегульований нормами чинного законодавства окремий вид земель­но-кадастрової діяльності відповідних суб’єктів, спрямованої на одержання, поширення, використання інформації, необхідної для визначення розміру зе­мельного податку, ринкової вартості земельних ділянок при укладенні цивіль­но-правових угод, а також для інших потреб.

Суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення грошової оцін­ки, регулюються нормами земельного, екологічного, інформаційного, цивіль­ного, фінансового законодавства. Об’єктом правовідносин у сфері грошової оцінки земельних відносин є інформація щодо господарської і ринкової цін­ності земель окремих категорій та земельної ділянки за її місцем знаходження. Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогос­подарського призначення є матеріали державного земельного кадастру про кількісну і якісну характеристику земель, бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель, матеріали внутрішньогосподарського землевпорядкування, проекти формування територій і встановлення меж сільських, селищних рад, встановлення меж населених пунктів тощо. Вихідними даними для експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення є: відомості Державного земельного кадастру (місцезнаходження, кількісна і якісна характеристика земельної ділянки, її правовий режим, функціональ­не використання, дані економічної та грошової оцінки); проект відведення земельної ділянки; відомості про природні, економічні, історико-культурні, екологічні та містобудівні особливості місцезнаходження земельної ділянки; дані про її інженерне облаштування та об’єкти нерухомого майна; дані про ціни продажу (оренди) подібних земельних ділянок, що склалися на ринку на момент оцінки.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок є базою плати за землю.

Визначені у Земельному кодексі України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних зе­мель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому госпо­дарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов’язаних із сільсько­господарським і лісогосподарським виробництвом.

Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршен­ням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю гро­мадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв’язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітар­них та інших захисних зон.

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва ком­пенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та земле­користувачам.

Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають вна­слідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призна­чення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як особливого національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави. Об’єктом суспіль­них відносин, що виникають у зв’язку з відшкодуванням зазначених втрат, є не всі землі сільськогосподарського призначення, а лише сільськогосподар­ські угіддя, визначені у ЗК України, а саме: рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища. Об’єктом таких відносин є лісові землі та зе­мельні ділянки під чагарниками. При цьому ЗК України не дає визначення по­няття «лісові землі». Тому при вирішенні питання щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва слід керуватися нормами ст. 55 ЗК України, а також нормами Лісового кодексу України.

Відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського вироб­ництва здійснюється незалежно від того, у якій власності перебувають зазна­чені угіддя. Важливим є те, що рілля, багаторічні насадження, перелоги, сіно­коси, пасовища, лісові землі й землі під чагарниками втрачають свою функцію головного засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві та вибу­вають з господарського обігу, або ж погіршується їхня якість чи встановлю­ється обмежений режим їх використання за цільовим призначенням. Втрати відшкодовуються громадянами і юридичними особами, яким надаються чи продаються передбачені у цій статті ЗК України сільськогосподарські та лісові угіддя або ж на користь яких встановлюються обмеження землекористування, охоронні та захисні зони.

Підставою для відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогоспо­дарського виробництва є також погіршення якості угідь унаслідок негатив­ного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави. Зазначені втрати відшкодовуються у разі виключення сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу. Втрати відшкодовуються також унаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. При цьому втрати сільськогос­подарського і лісогосподарського виробництва слід відрізняти від збитків, що відшкодовуються власникам землі й землекористувачам при вилученні земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб. Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського вироб­ництва регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського вироб­ництва, які підлягають відшкодуванню» від 17 листопада 1997 р. Відповідно до цієї постанови розміри втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва визначаються на основі затверджених нормативів.