6.3. Організаційно-фінансові механізми
Стимулювання інтенсивного та економічно ефективного використання земельних ресурсів у сільському господарстві автоматично не вирішує екологічних проблем галузі. Потрібне застосування спеціальної групи методів, які за допомогою фінансово-економічних засобів змогли б господарюючі суб’єкти зацікавити у проведенні заходів щодо захисту й відтворення продуктивної сили землі, збереження екологічних функцій Грунтового покриву, оздоровлення природного середовища сільської місцевості. Тобто мова йде про методи економічного стимулювання охорони земель та агроландшафтів.
Ці методи хоч і визначені законодавчо, але порядок їх застосування поки що не встановлено, тому на практиці механізм економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель не задіяний. Одночасно, вважати цей перелік вичерпним не слід, оскільки його потрібно конкретизувати та доповнити новими методами.
Проблема раціонального використання та охорони, особливо земель сільськогосподарського призначення нині набула надзвичайної ваги. Здійснення земельної реформи, розвиток ринкових відносин супроводжуються розшаруванням економічних інтересів землевласників і землекористувачів щодо характеру та інтенсивності використання землі як засобу сільськогоподарського виробництва. Значно зростає кількість суб’єктів землекористування та управління земельними ресурсами, урізноманітнюються форми господарювання на землі. Передача землі у приватну власність здавалося б посилить зацікавленість господаря у раціональному бережливому використанні землі. Проте тут у дію вступають інші чинники землекористування, що носять інколи відверто деструктивний характер.
Прийняття нової редакції ЗК України, Законів України “Про землеустрій”, “Про охорону земель” зумовлює необхідність обгрунтування нових організаційно-економічних механізмів регіональної агроекологічної політики управління раціональним використанням та охороною сільськогосподарських угідь, збереженням і відтворенням родючості Грунтів.
У зв’язку з цим, структурні моделі організаційно-економічних механізмів управління в галузі використання і охорони земель, будуть мати такий вигляд (рис. б.2, б.З). Для забезпечення реалізації зазначених моделей організаційно-економічних механізмів відповідно до ст. 27 Закону України “Про охорону земель” Кабінет Міністрів України повинен прийняти Порядок економічного стимулювання заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості Грунтів, а також коли необхідно розробити відповідні методики. У зв’язку з відсутністю такого порядку та методик оцінки ефективності заходів ці механізми повністю не можуть бути застосовані в практиці управління земельними ресурсами.
Так, наприклад, за 2000-2001 роки на виконання землеохоронних заходів (рекультивація порушених земель) у Київській області було використано 200 тис. грн бюджетних та коштів які надійшли від втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництв. Водночас, на стимулювання землеохоронних заходів не використано жодної гривні.
|
|
Відсутній і конкретний перелік заходів з поліпшення продуктивності земель та їх охорони, тоді як суб’єкти аграрного земле- і природокористування повинні економічно стимулюватись за конкретні, зрозумілі їм і суспільству заходи, що проводяться за їх кошти й піддаються простому визначенню та прямо або опосередковано будуть забезпечувати стійкість агроландшафтів та суміжно розташованих земельних об’єктів. До таких заходів на регіональному рівні слід віднести:
- здійснення консервації орних земель та інших сільськогосподарських угідь;
- будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд;
- створення полезахисних лісосмуг, лісових насаджень у водоохоронних зонах річок та навколо водойм, у ярах та балках;
- окультурення природних кормових угідь;
- проведення хімічної та гідротехнічної меліорації ґрунтів;
- протиерозійний обробіток ґрунту.
Всі вони увійшли до переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. і повинні фінансуватися за рахунок державного бюджету.