6.5. Організаційно-правові засади регулювання ринку земель

Для узгодження приватних, громадських, державних інтересів у процесі формування первинного і функціонування вторинного ринку земель здійсню­ється відповідне регулювання з боку органів державної влади та місцевого самоврядування.

Реалізацію державної політики у цій сфері здійснюють уповноважені на це центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування відповідно на загальнодержавному та місцевому рівні.

На загальнодержавному рівні передбачається прийняття нормативно- правових актів із питань:

- розмежування земель державної і колективної власності;

- реєстрації земельних ділянок несільськогосподарського призначення, ін­ших об’єктів нерухомого майна та прав на них;

- розподілу і перерозподілу земель;

- розроблення основних засад і способів приватизації земель;

- надання земельних ділянок несільськогосподарського призначення у ко­ристування державним підприємствам, установам, організаціям;

- примусового викупу земельних ділянок несільськогосподарського призна­чення для задоволення державних чи громадських потреб;

- планування територій населених пунктів і розроблення місцевих правил забудови територій населених пунктів;

- удосконалення основних засад справляння плати за землю;

- ведення державного земельного кадастру;

- організації землеустрою і землевпорядкування;

- здійснення державного контролю за використанням землі власниками та орендарями земельних ділянок несільськогосподарського призначення;

- вирішення земельних спорів.

Державне регулювання на загальнодержавному рівні передбачає засто­сування економічних важелів впливу на ефективне та екологічно безпечне функціонування ринку земель. З цією метою необхідним є опрацювання та застосування механізмів:

- уведення спеціальної плати за неосвоєні землі за прогресивною шкалою залежно від строку володіння земельною ділянкою;

- оподаткування за прогресивною шкалою операцій з перепродажу земель­них ділянок залежно від строків перебування земельної ділянки несіль- ськогосподарського призначення у власності однієї особи з метою запо­бігання спекуляціям на ринку землі;

- оподаткування за прогресивною шкалою земельних ділянок, які тривалий час не використовуються за призначенням.

На місцевому рівні небхідно здійснюється регулювання таких питань:

• перерозподілу і використання земель відповідно до планів земельно-гос­подарського устрою, проектів землеустрою щодо впорядкування терито­рій, містобудівної документації та місцевих правил забудови;

• оформлення і реєстрації прав на землю;

• справляння плати за земельні ділянки;

• спрямування коштів, отриманих від приватизації земельних ділянок, на розвиток соціальної сфери, сприяння формуванню адаптованого до вимог ринку землеустрою;

• здійснення землеустрою;

• здійснення моніторингу ринку земельних ділянок виконання інших за­вдань, спрямованих на розвиток ринку земель несільськогосподарського призначення.

Отже, системний підхід до управління земельними ресурсами на різних

рівнях вимагає узгоджених дій та правового забезпечення.