10.1. Основні принципи і вимоги до проектування організаційних структур управління
Основні принципи побудови організаційних структур системи управління базуються на понятті елементів і зв’язків між ними (горизонтальними, вертикальними). Побудова будь-якої організаційної структури управління опирається на єдині принципи, застосування яких дає змогу уникнути великої кількості помилок. У таблиці 10.1 наведена коротка характеристика таких принципів.
|
Таблиця 10.1. Характеристика принципів проектування організаційної структури управління
|
|
1 |
2 |
|
4. Дотримання відповідності повноважень обов’язкам |
Невиконання цього принципу завдає економічної і моральної шкоди організаційній структурі управління |
|
5. Відповідність організаційної структури управління зовнішньому середовищу |
Невиконання цього принципу приводить до росту витрат часу на доведення управлінських рішень, втрат від завищення витрат на таке доведення |
Застосування названих принципів у комплексі допомагає оптимізува- ти кількість рівнів управління і зв’язків між ними. Завищення обсягу рівнів і зв’язків - це зайві витрати на виконання необхідних функцій управління і ріст некерованості організаційної системи. Прискорення росту витрат на реалізацію організаційних зв’язків і кількості рівнів управління побічно свідчить про недотримання цих принципів. Тому перевірка дотримання перелічених принципів рекомендується як один із найважливіших напрямів управлінського аналізу існуючих організаційних структур управління земельними ресурсами.
Проектна організаційна структура управління земельними ресурсами повинна відповідати ряду вимог, які характеризують раціональну структуру:
• мінімальний розмір структурних підрозділів - досягається мінімізацією кількості робочих місць у цілому, скороченням чисельності з перерозподілом функцій і зменшенням числа рівнів управління;
• мінімальна кількість рівнів управління досягається аналогічно попередній вимозі. Їх скорочення ефективне тільки при дотриманні комплексного делегування повноважень і відповідальності;
• групова організація праці. Там, де це технологічно можливо, рекомендується віддавати перевагу груповим формам організації праці;
• орієнтація поточної роботи на зовнішнє середовище. Тим самим ефективність роботи окремих блоків системи управління оцінюється через виходи системи в зовнішнє середовище за сукупними критеріями її ефективності (величина корисного ефекту, зниження витрат і т. д.);
• швидка реакція на зміни зовнішнього середовища. Вимогу можна реалізувати через розробку стандартів прийняття типових управлінських рішень, створення методичного забезпечення виконання управлінських рішень (специфікацій типових функціональних обов’язків), розробку системи контролю або моніторингу зовнішнього середовища (наприклад, табло управління);
• висока продуктивність праці і низькі прямі витрати. Вимогу можна прийняти як частку, оскільки важлива не окремо взята продуктивність праці кожного робочого місця працівника чи керівника, а сукупна продуктивність організаційної структури управління, яка вимірюється кількістю якісних управлінських рішень;
• висока якість послуг і сталість зв’язку зі споживачем послуг. Реалізація цієї вимоги допомагає скоротити прямі витрати на управління, оскільки підтримувати інформаційний канал легше, ніж створювати його заново.