Інші питання

Чи не втратили право на земельну частку (пай) громадяни, які не отримали державний акт на право власності на землю до 1 січня 2005 року?

Ні, не втратили, оскільки дія сертифікату на право на земельну частку (пай) у часі не обмежена. Відповідно до пункту 17 Перехідних положень ЗКУ сертифікати громадян про право на земельну частку (пай) є дійсними до ви­ділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачі їм держав­них актів на право власності на земельну ділянку. Це означає, що дійсність (чинність) сертифікатів законодавцем пов'язується з вчиненням конкретної дії (виділенням земельних часток (паїв) в натурі та видачею державних актів на право власності на землю), а не з будь-якою датою. Отже, кінцевий строк обміну сертифікатів на державний акт на право власності на землю чинним законодавством не встановлено.

Чи не втратили чинність державні акти на право приватної власності на землю (червоно-жовтого забарвлення) у зв'язку із запровадженням державних актів нового зразка — на право власності на земельну ділянку (зеленого забарвлення)?

Чи потрібно їх обмінювати на державні акти нового зразка? Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про за­твердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02.04.2002 р. № 449, раніше видані державні акти на право приватної власності на землю залишаються чинними і підлягають заміні у разі добро­вільного звернення громадян або юридичних осіб.

Чи може громадянин приватизувати земельну ділянку, якщо він нею користується протягом декількох років, а будь-які правовстановлюючі документи на таку ділянку відсутні?

Відповідно до ст. 119 ЗКУ, громадяни, які добросовісно, відкрито і безпе­рервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав цю земельну ділянку, мо­жуть звернутись до органу державної влади або органу місцевого самовряду­вання з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.

Зазначимо, що перервою у користуванні земельною ділянкою може вва­жатись не менш як річний термін протягом зазначеного вище строку.

Чи правомірною є відмова місцевої ради в наданні громадянину Російської Федерації, який проживає на території України, земельної ділянки у приватну власність для ведення городництва?

Відповідно до ч. 4 статті 22 ЗКУ землі сільськогосподарського призначен­ня не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Отже, відмова місцевої ради є правомірною.

Чи може сільськогосподарське підприємство, яке уклало договори оренди з власниками земельних часток (паїв), замовити землевпорядній організації виготовлення технічної документації для видачі таким власникам державних актів на право власності на землю та сплатити за ці послуги?

Сільськогосподарське підприємство може зробити таке замовлення зем­левпорядній організації та сплатити за надані послуги лише за таких умов:

— договори оренди з власниками земельних часток (паїв) було укладено до введення в дію ЗКУ від 25.10.2001 р.;

— власники таких часток (паїв) виявили бажання замовити землевпоряд­ній організації виконати роботи, потрібні для того, щоб виділити свої зе­мельні частки (паї) в натурі (на місцевості) та отримати державні акти на право власності на землю (див.: п. 8 Перехідних положень ЗКУ).

Що дає пересічному громадянинові приватна власність на земельну ділянку, посвідчену державним актом на землю?

Громадянин, який є власником земельної ділянки, має право самостійно розпоряджатися своєю земельною ділянкою та вирішувати, як краще її вико­ристовувати. Зокрема, власник земельної ділянки може: самостійно господа­рювати на своїй землі та отримувати прибуток від ведення товарного сільсь­когосподарського виробництва; передати свою земельну ділянку в оренду та отримувати гарантований прибуток у вигляді орендної плати; вкладати влас­ні працю та кошти у поліпшення своєї землі (наприклад, у підвищення ро­дючості ґрунтів або здійснення інших заходів, що зроблять землю придатні­шою для обробітку) та бути при цьому впевненим, що поліпшена земля буде успадкована його дітьми чи іншими спадкоємцями; укладати передбачені законом цивільно-правові угоди тощо.

Чи можуть передаватись у приватну власність землі лісового фонду?

Громадяни та юридичні особи можуть безкоштовно або за встановлену плату отримати в приватну власність замкнені земельні ділянки лісового фонду — за умови, що ухвалено відповідне рішення органів місцевого самов­рядування та органів виконавчої влади. Загальна площа земельних ділянок лісового фонду, що входять до складу селянських, фермерських та інших господарств, не повинна перевищувати 5 га (див.: ч.2 ст. 56 ЗКУ).

Чи можуть громадяни безоплатно отримувати у приватну власність частину природного водоймища (річки) та частку берегу, на яку виходять межі його присадибної ділянки?

Чинним законодавством не передбачено передачу громадянам у влас­ність природних водойм (за виключенням замкнених природних водойм за­гальною площею до 3 гектарів) та прибережних захисних смуг навколо во­дойм (їх ширина складає: для малих річок і ставків площею менш 3 га — 25 метрів; для середніх річок і ставків площею понад 3 га — 50 м; для великих рі­чок і водосховищ — 100 метрів). Ці землі водного фонду можуть передавати­ся громадянам лише на умовах оренди. Проте, власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (див.: ч.2 ст. 59, ч.2 ст. 60 ЗКУ).

Чи мають право на отримання земельної частки (паю) спадкоємці особи, яка померла під час реорганізації КСП, не отримавши особисто земельний та майновий сертифікати?

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» гро­мадяни — спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифі­катом, належать до осіб, які мають право на земельну частку (пай). Оскільки, в цьому випадку особа не встигла отримати сертифікати, то незалежно від того, були права такої особи на земельний та майновий сертифікати зазначе­ні у заповіті конкретній особі (особам) чи ні, право на сертифікати неможе бути успадковане спадкоємцями за заповітом чи за законом.

Зазначимо, що до введення в дію ЗКУ від 25.10.2001 р. та Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власни­кам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) могло бути об'єктом успадкування (див.: Укази Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарсько­го виробництва» від 10.11.1994 р. № 666/94 та «Про порядок паювання зе­мель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприєм­ствам і організаціям» від 08.08.1995 р. № 720/95).

У яких випадках може бути збільшено розмір земельних ділянок, що передаються громадянину безоплатно для ведення особистого селянського господарства?

Збільшення площі земельних ділянок, що безоплатно передаються у власність громадянину для ведення особистого селянського господарства є можливим у таких випадках:

1) одержання в натурі (на місцевості) земельної ділянки, виділеної у рахунок земельної частки (паю), яку громадянин мав у колективній власності сільсько­господарського підприємства, заснованого на праві колективної власності на землю (колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподар­ського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства);

2) виділення громадянину земельної частки (паю) із земель резерву або запасу у разі, коли його було неправомірно чи помилково позбавлено права на земельну частку (пай) при паюванні земель сільськогосподарського під­приємства (див.: ч. 2 ст. 121 ЗКУ).

Чи може громадянин, який мешкає у сільській місцевості, приватизувати земельну ділянку розміром 0,2 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку разом із земельною ділянкою розміром 0,05 га, наданою сільською радою у користування для городництва, як єдину присадибну ділянку (земельні ділянки межують між собою)?

Відповідно до пункту «г» ч. 1 ст. 121 ЗКУ 0,25 га — це граничний розмір зе­мельної ділянки, призначеної для обслуговування житлового будинку і госпо­дарських будівель (присадибна ділянка). Землю площею 0,2 га, що одержана для будівництва житлового будинку, може бути приватизовано у порядку, визначеному чинним законодавством. Що стосується земельної ділянки, на­даної у користування для городництва, то її приватизувати не можна ні окре­мо, ні у сукупності з іншими земельними ділянками, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 36 ЗКУ земельні ділянки із земель державної або колективної власності можуть надаватись громадянам лише в оренду.

Чи є правомірними дії сільської ради, яка дала дозвіл на приватиза­цію громадянином лише 0,25 га із 0,34 га земельної ділянки, отрима­ної ним у спадок разом із розміщеним на ній житловим будинком?

Сільська рада діяла в межах чинного законодавства, оскільки площа зе­мельних ділянок, призначених для обслуговування житлового будинку і гос­подарських будівель (присадибних ділянок) у сільській місцевості, не може перевищувати 0,25 га (див.: п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗКУ).

Чи може громадянин приватизувати земельну ділянку, надану йому для будівництва житлового будинку, якщо на ній будинок побудовано не було, а ділянка використовується для городництва?

Відповідно до ст. 141 ЗКУ використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. Якщо такий факт нецільового використання буде юридично закрі­плено, то такий громадянин може бути позбавлений не лише права користу­вання наданою ділянкою, але й можливості її приватизації в майбутньому.

Чи можна приватизувати земельну ділянку, яку було надано для городництва, як ділянку для будівництва гаража?

Кожну земельну ділянку в Україні належить використовувати за її цільо­вим призначенням. Це означає, що на земельній ділянці, наданій для город­ництва, не можна будувати гараж. Відповідно, таку землю не можна й прива­тизувати для цих потреб.

Зазначимо, що земельні ділянки для городництва громадяни одержують у тимчасове користування і не мають права їх приватизувати (див.: ст. 36 ЗКУ).

Чи може громадянин, який вже приватизував земельну ділянку розміром 1 га для ведення особистого селянського господарства за межами села, приватизувати ще й 0,05 га біля свого будинку теж для ведення особистого селянського господарства?

Відповідно до п. 6 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське госпо­дарство» громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну при­ватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господар­ства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, встановлених статтею 121 Земельного кодексу Украї­ни для ведення особистого селянського господарства. Однак, що стосується приватизації для ведення особистого селянського господарства зазначеної ділянки, яка знаходиться біля будинку, то її можна приватизувати виключно за її цільовим призначенням, тобто для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Чи можна додатково приватизувати земельну ділянку для садівництва, якщо для таких потреб було приватизовано лише 0,05га?

Ні, не можна. Відповідно до ч. 4 ст. 116 ЗКУ передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ст. 121 ЗКУ, про - вадиться один раз по кожному виду використання.

Зазначимо, що у разі наявності поруч із приватизованою ділянкою для садівництва земельної ділянки такого ж призначення, то за згодою її власни­ка чи користувача, заінтересована особа може таку земельну ділянку отрима­ти у користування чи в оренду.

Чи можна сьогодні збільшити шляхом безкоштовної приватизації земельну ділянку площею 0,6 га, яку було приватизовано для ведення особистого підсобного господарства до введення в дію чинного Земельного кодексу України?

Так, можна. Земельна ділянка, що була приватизована для ведення осо­бистого підсобного господарства, за площею є меншою 2 га. Це означає, що додатково можна приватизувати земельну ділянку площею, яка у сукупності з раніше приватизованою не перевищувала б 2 га (див.: ч. 1 ст. 121 ЗКУ та ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» ).

Якими є граничні розміри земельних ділянок, що можуть передаватись у приватну власність громадянам?

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗКУ громадяни України мають право на безо­платну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

— для ведення фермерського господарства — в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташо­ваних на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермер­ське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради роз­ташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсут­ності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради роз­мір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

— для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 гектара;

— для ведення садівництва — не більше 0,12 гектара;

— для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 гектара, в се­лищах — не більше 0,15 гектара, в містах — не більше 0,10 гектара;

— для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,10 гектара;

— для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 гектара.