Спадкування земельної частки (паю) або земельної ділянки

Що таке спадкування та які його види передбачені чинним зако­нодавством?

Спадкування — це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Чинний ЦКУ передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом (див.: ст. 1216, 1217 ЦКУ).

Що таке заповіт, у чому полягає його значення та хто має пра­во його складати?

Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи (громадянина) своїм майном (у т. ч. й земельною ділянкою) на випадок смерті, зроблене у встановлених законом порядку і формі. Значення заповіту полягає у тому, що ним визначається порядок переходу після смерті заповідача усього майна чи його частки, майнових прав та обов'язків до певних осіб.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Під цивільною дієздатністю фізичної особи необхідно розуміти її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, само­стійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (див.: ст. 30, 1233, 1234 ЦКУ).

Яким чином можна передати земельну ділянку в спадщину?

Передачу земельної ділянки в спадщину можна здійснити шляхом скла­дення заповіту. Заповіт має бути укладений у письмовій формі із зазначен­ням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і по­свідчений нотаріусом. Разом з тим, у певних випадках Цивільний кодекс дозволяє посвідчувати заповіти громадян іншими посадовими особами (див.: ст. 1247 ЦКУ).

Що таке секретний заповіт та чим він відрізняється від зви­чайного? Чи можна заповісти свою земельну ділянку за секрет­ним заповітом?

Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його нотаріусу в за­клеєному конверті, на якому має бути підпис заповідача.

Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює пе­чаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.

Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.

В присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст.

Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотарі­ус та свідки. У протоколі записується весь зміст заповіту.

Земельну ділянку, як і будь-яке інше майно, спадкодавець може передати у спадщину за секретним заповітом (див.: ст. 1249, 1250 ЦКУ).

В яких випадках потрібні свідки при посвідченні заповіту на зе­мельну ділянку?

Посвідчення заповітів здійснюється обов'язково у присутності не менш як двох свідків за бажанням заповідача або у таких випадках:

— якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт;

— якщо заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, ін­шому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка про­живає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, посвідчується го­ловним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів;

— якщо заповіт особи, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, посвідчується начальником відповідного закладу виконання покарань;

— якщо заповіт особи, яка тримається під вартою, посвідчується началь­ником слідчого ізолятора;

— в інших випадках, передбачених цивільним законодавством (див.: ст. 1248, 1252 ЦКУ).

Хто може бути свідком, а хто — ні, при посвідченні заповіту на земельну ділянку?

Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути:

— нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;

— спадкоємці за заповітом;

— члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

— особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свід­ків (див.: ст. 1253 ЦКУ).

Чи має право спадкодавець встановити у заповіті сервітут що­до земельної ділянки?

Відповідно до ст. 1246 ЦКУ спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут не лише щодо земельної ділянки, але й щодо інших природних ре­сурсів чи іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб.

В якому розмірі стягується державне мито за посвідчення запо­віту щодо земельної ділянки?

Відповідно до підпункту «є» п. 3 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» за посвідчення заповітів державне мито стягується у розмірі 0,05 неоподатко­вуваного мінімуму доходів громадян, тобто ця сума на сьогоднішній день складає 85 копійок.

Якої послідовності дій необхідно дотримуватися, щоб успадкува­ти земельну частку (пай) або земельну ділянку?

Для успадкування земельної частки (паю) або земельної ділянки необхід­но вчинити низку послідовних та взаємодоповнюючих дій, зокрема:

— протягом 6 місяців від дня смерті спадкодавця подати письмову заяву до державної нотаріальної контори за місцем проживання спадкодав­ця, а якщо воно невідоме — за місцем знаходження земельної частки (паю) або земельної ділянки про прийняття їх у спадщину;

— зібрати і додати до заяви такі документи:

а) сертифікат на право на земельну частку (пай) або державний акт на право власності на земельну ділянку;

б) свідоцтво про смерть спадкодавця;

в) документ, що підтверджує наявність родинних зв'язків між спадкоєм­цем та спадкодавцем (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо);

г) пенсійне посвідчення спадкодавця, якщо він був пенсіонером;

ґ) довідку з місцевої ради про останнє постійне місце проживання по­мерлого;

— отримати у державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, сплативши за його видачу державне мито (0,1% вартості зе­мельної частки (паю) — при спадкуванні родичами по крові або одним із подружжя чи 0,5% вартості земельної частки (паю) — при спадкуван­ні за заповітом неродичами по крові; 0,5% вартості земельної ділянки для будь-яких спадкоємців — при спадкуванні земельної ділянки);

— залежно від місця знаходження земельної частки (паю) чи земельної ді­лянки, подати відповідно до місцевої ради чи держадміністрації заяву про видачу на ім'я спадкоємця державного акта на право власності на земельну ділянку.

Чи потрібно вносити зміни до заповіту після заміни сертифіка­та на державний акт на право власності на земельну ділянку, якщо до складу спадщини було включено право на земельну част­ку (пай)?

Так, статтею 1218 ЦКУ передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спад­щини (день смерті або день оголошення померлим). Оскільки після виділен­ня в натурі земельної ділянки право на земельну частку (пай) зникає, воно не може буди успадковане. Тому після отримання державного акту власнику зе­мельної ділянки необхідно скористатися встановленим ст. 1254 ЦКУ правом на внесення змін до заповіту. В протилежному випадку спадкування земель­ної ділянки буде здійснено за законом.

Чи буде вважатися законним заповіт, який був посвідчений секре­тарем виконкому сільської ради?Якщо так, то які тоді підстави передбачає чинне законодавство для визнання заповіту недійсним?

Так, буде вважатись законним, оскільки, відповідно до ст. 1251 ЦКУ по­свідчення заповіту, крім секретного, може бути здійснено посадовою або службовою особою органу місцевого самоврядування, за умови, що у населе­ному пункті немає нотаріуса.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчем­ним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відпові­дало його волі (див.: ч. 1, 2 ст. 1257 ЦКУ).

Спадкодавець склав заповіт про передачу в спадок належної йому земельної ділянки на праві власності. Згодом він склав ще один заповіт, яким заповів частину тієї ж земельної ділянки іншій особі. Чи є дійсним заповіт, який було складено раніше?

Відповідно до ст. 1254 ЦКУ заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Причому, заповіт, який було складено пізніше, скасовує по­передній заповіт повністю або у тій частині, що йому суперечить. Якщо но­вий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність по­переднього заповіту не відновлюється, окрім випадків, встановлених законом (див. також ст. 225, 231 ЦКУ).

Що таке спадкування за законом та у чому полягає його відмін­ність від спадкування за заповітом?

Спадкування за законом — це перехід усього майна чи його частки, май­нових прав та обов'язків до певних осіб, коло яких та порядок такого перехо­ду визначається відповідно до чинного ЦКУ. Іншими словами, спадкування за законом має тоді місце, коли відсутній заповіт або заповітом передбачено перехід не усього майна, прав та обов'язків спадкодавця.

Основна відмінність розглядуваних видів спадкування полягає у тому, що при спадкуванні за заповітом коло спадкоємців є чітко визначеним, а при спад­куванні за законом — визначається відповідно до черговості, визначеної ЦКУ.

Скільки існує черг спадкоємців при спадкуванні земельної ділянки за законом та хто входить до цих черг?

При спадкуванні за законом встановлено п'ять черг спадкоємців:

— перша черга — діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадко­давця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пере­жив, та батьки;

— друга черга — рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (не успадковують один після одного зве­дені брати і сестри, якщо вони не мають спільних батьків);

— третя черга — рідні дядько та тітка спадкодавця;

— четверта черга — особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;

— п'ята черга — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Чи можна отримати свідоцтво про право на спадщину земельної частки (паю) або земельної ділянки у приватного нотаріуса?

Ні, не можна. Згідно з чинним законодавством свідоцтво про право на спадщину видається тільки нотаріусом державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Чи має право громадянин, який у дитинстві був усиновлений чо­ловіком, за якого його мати вийшла заміж, на спадкування за законом земельних ділянок після смерті вітчима та матері?

У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного бо­ку, та усиновлювач і його родичі — з другого боку, прирівнюються до родичів за походженням. Це означає, що такий громадянин має першочергове право на спадкування за законом земельних ділянок (чи їх частин, якщо є інші спад­коємці першої черги) померлих вітчима та матері (див.: ст. 1260, 1261 ЦКУ).

В якому місці відкривається спадщина, якщо громадянин Украї­ни виїхав на тимчасові роботи за кордон і там помер?

У випадку, коли громадянин України тимчасово проживав за кордоном і там помер, місцем відкриття спадщини буде його останнє місце проживання (реєстрації) в Україні до виїзду за кордон.

Чи має право спадкоємець земельної ділянки вимагати від її орендаря сплатити заборговану орендну плату, якщо така за­боргованість виникла ще за життя спадкодавця?

Так, спадкоємець вправі вимагати від орендаря виплати заборгованої орендної плати не зважаючи на ту обставину, що така заборгованість вини­кла ще за життя спадкодавця.

Відповідно до ст. 1218 ЦКУ до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тобто спадкоємець успадковує і право вимагати від третіх осіб виконання ними зобов'язань по договорах, які були укладені із спадкодавцем та не були виконані до його смерті.

Чи має право громадянин на спадкування за законом земельних ділянок своїх померлих батьків за походженням, якщо вони були позбавлені батьківських прав відносно нього і такий громадянин у дитинстві був усиновлений іншою сім'ю?

Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті його батьків, інших родичів за походженням по висхідній лінії. Це означає, що та­кий громадянин не має права спадкувати за законом земельні ділянки своїх померлих батьків за походженням (див. ч. 2 ст. 1260 ЦКУ).

Для яких осіб та в якому розмірі законом передбачена обов 'язко- ва частка у спадщині?

Незалежно від змісту заповіту право на обов'язкову частку у спадщині мають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти спадкодавця (в т.ч. усиновлені), а також непрацездатні вдова (вдівець), непрацездатні батьки у розмірі половини частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом.

Якщо заповідачем для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку, в заповіті встановлені обмеження та обтяження, зокрема виплата боргу, то вони є дійсними лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку (див.: ст. 1241 ЦКУ).

Чи має право громадянин на спадкування за законом земельної ділянки свого діда, якщо єдиний син цього діда і батько такого громадянина помер ще до відкриття спадщини, а на земельну ді­лянку претендують вдова та двоє рідних братів померлого діда?

Відповідно до ст. 1258 ЦКУ спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Це означає, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців по­передньої черги.

Відповідно до ст. 1261 ЦКУ в першу чергу право на спадкування за зако­ном мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та на­роджені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1262 ЦКУ рідні брати спадкодавця віднесені до другої черги при спадкуванні за законом.

Частиною першою ст. 1266 ЦКУ встановлено, що внуки, правнуки спадко­давця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Отже, громадянин, як онук спадкодавця, та його баба, як вдова спадко­давця, мають однакові права на спадкування за законом земельної ділянки, що належала діду до його смерті. Таким чином, зазначена земельна ділянка підлягає успадкуванню обома спадкоємцями у рівних частинах.

Чи можуть троє рідних братів, які мешкають у місті і мають право на спадкування за законом земельної ділянки свого помер­лого батька, відмовитися від своїх часток у спадщині на ко­ристь четвертого рідного брата, який також є спадкоємцем за законом і живе в селі у батьковій хаті?

Чинний ЦКУ передбачає, що спадкоємець за законом має право відмо­витися від прийняття спадщини на користь будь-кого зі спадкоємців за зако­ном незалежно від черги.

Отже, троє братів-спадкоємців за законом вправі відмовитися від прий­няття у спадщину земельної ділянки батька-спадкодавця на користь четвер­того брата, який також є спадкоємцем за законом (див.: ч. 2 ст. 1274 ЦКУ).

Чи може громадянка відмовитися на користь свого рідного сина від прийняття у спадщину частки земельної ділянки, яку батько заповів їй та ще її двом рідним сестрам?

Згідно частини першої ст. 1274 ЦКУ спадкоємець за заповітом має пра­во відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

Враховуючи, що син такої громадянки не є спадкоємцем за заповітом, то і громадянка, відповідно не має права відмовитись від прийняття спадщини на користь свого сина. Для того, щоб передати сину свою частину, вона по­винна прийняти спадщину та належним чином оформити її прийняття. Пі­сля цього у неї виникає право розпоряджатись успадкованим майном в будь- який спосіб, в тому числі — й заповісти його синові.

Чи може громадянин вимагати від сільської ради повернення зе­мельних ділянок своїх померлих батьків, якщо земля нещодавно за рішенням суду перейшла до сільської ради?

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 1277 ЦКУ).

У випадку, якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини (6 місяців), перейшло як відумерле до тери­торіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його пере- дання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову ком­пенсацію (ст. 1280 ЦКУ).

Таким чином, якщо такого громадянина не було усунуто від права на спадкування (згідно заповіту чи закону), як спадкоємець за законом він має право вимагати від сільської ради передати йому земельні ділянки, які ко­лись належали на праві власності його батькам.

Чи може спадкоємець отримати спадщину, у т.ч. земельну частку (пай), у разі пропуску ним строку, встановленого зако­ном для прийняття спадщини? Якщо так, то яким чином?

Так, може. Після закінчення встановленого строку, спадкоємець, який пропустив його, може звернутися до спадкоємців, які отримали спадщину (до спадкоємців однієї черги з ним), з проханням надати йому письмову згоду на включення його до кола спадкоємців, що отримають спадщину. Якщо всі вка­зані спадкоємці дають на це згоду (вона повинна бути оформлена у вигляді письмової заяви та направлена до нотаріуса за місцем відкриття спадщини), то спадкоємець, який не отримав спадщину, може звернутися до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, то він має право звернутися до суду з позовом про додатковий строк для прийняття спадщини. Якщо суд визнає причини пропуску строку поважними (відрядження, хвороба, стихійне лихо тощо), то це буде підста­вою для винесення рішення про подовження строку прийняття спадщини тому спадкоємцю, який звернувся до суду. Строк, який визначає суд, не мо­же бути більше 6 місяців. Його перебіг починається з моменту вступу в за­конну силу рішення суду (див. ст. 1272 ЦКУ).

Тітка заповіла належну їй на праві власності земельну ділянку матері свого племінника. Однак, мати померла раніше від тіт­ки, а заповіт змінено не було. Чи може племінник успадкувати цю земельну ділянку замість матері?

Якщо після смерті матері тітка не змінила заповіт на належне їй майно, спадкування буде здійснюватися за законом. Відповідно до ч.3 ст. 1266 ЦКУ, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Таке спадкування називається спадку­ванням за правом представлення.

Що таке спадковий договір та у чому полягає його сутність?

Спадковий договір — це договір, відповідно до якого одна сторона (набу­вач — одержувач спадкового майна) зобов'язується виконати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває права власності на майно відчужувача.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріально­му посвідченню.

Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового, або немайнового характеру до відкриття спадщини, або після її відкриття. Набувач повинен вчинити дії у точній відповідності до волі від­чужувача. У спадковому договорі мають бути чітко і конкретно застережені всі необхідні дії, які зобов'язаний виконати набувач. В договорі може бути зазначена особа, яка здійснює контроль за виконанням такого договору. У разі відсутності такої особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини (див.: ст. 1302, 1304, 1305, 1307 ЦКУ).