Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

3.6. Автоматичне управління концентрацією розчину мінераль­них добрив

Система автоматичного управління концентрацією роз­чину мінеральних добрив (рис. 3.5) призначена для кон­тролю концентрації та стабілізації її в межах, заданих агротехнічними вимогами. Концентрований розчин міне­ральних добрив готують в спеціальному басейні Б, звідки насоси-дозатори НД подають його через регулюючий кла­пан КР\ в поливну воду. Насоси НД вмикаються періодич­но від реле пускових аналогічно вмиканню поливних на­сосів НП.

Концентрація добрив вимірюється по електропровідно­сті живильного розчину в магістральному трубопроводі за ділянкою зміщення концентрованого розчину і поливної води. В трубопроводі встановлено датчик ДД кондукто-


метричного типу з температурною компенсацією, що під­ключений через аналізатор добрив ЛД до двопозиційного регулятора РП. Регулятор управляє виконавчим механіз­мом ВМ1 за допомогою реле КУ1 «Концентрація більше»

і КУ2 «Концентрація менше». Якщо концентрація знахо­диться в межах заданої (0,02—0,035 См/см), регулятор від­ключає виконавчий механізм.

Враховуючи суттєву величину транспортного запізнен­ня, для поліпшення якості двопозиційного регулювання ви­користовується імпульсний перервник: реле КУ3 і генера­тор імпульсів БД з періодом 20 с.

Іншим, не менш важливим, завданням регулювання є стабілізація кислотно-лужної реакції розчину (рН), яку регулюють па етапі приготування концентрованого роз­чину в межах 5,4—6,4 за допомогою електродного датчика потенціометричного типу ДрН, точність якого досягає 0,1 рН. При відхиленні рН від заданого виконавчий меха­нізм ВК2 змінює ступінь відкриття регулюючого клапана КР2. Це веде до зміни подачі з бака БК спеціального роз­чину, що коригує значення рН в басейні Б. Мішалка М прискорює вирівнювання концентрації мінеральних доб­рив і рН по всьому об’єму.

Такі системи регулювання концентрації добрив вирі­шують задачу стабілізації режимних параметрів на вході в об’єкт і задовільно працюють лише при технології виро­щування рослин з циркуляцією розчину поживних речо­вин (гідропоніка, водна, тонкоплівкова культура). Грун­това або субстратна технологія, які не передбачають повернення живильного розчину в систему, потребують ура­хування буферності, водоутримуючої здатності і можли­вості засолення субстрату. В цьому випадку необхідний зворотній зв’язок по параметрах субстрату шляхом уста­новки датчиків безпосередньо в ньому. Проблема полягає у відсутності надійних датчиків.