9.1. Загальні відомості

Для сільськогосподарського водопостачання використо­вують відкриті (поверхневі) джерела — річки, озера, водо­сховища тощо, а також підземні води. Використовувати від­криті водойми допускається у виняткових випадках.

Підйом води здійснюється лопатевими насосами, основ­ним робочим органом яких є колесо з лопатями. Залежно- від форми робочого колеса і характера руху рідини лопа­теві насоси поділяють на відцентрові, діагональні та осьо­ві (пропелерні).

Для споживачів з витратою води понад 65 м³/год насос підключається безпосередньо до мережі (зрошувальної сис­теми). Якщо витрата становить ЗО—65 м³/год рекоменду­ються двоагрегатні насосні станції з водонапірним котлом. Для споживачів з витратою менше ЗО м³/год економічно доцільніше використовувати баштові водокачки.

Заглиблені і плаваючі відцентрові насоси широко вико­ристовуються для підйому води з поверхневих джерел, шахтних і трубчастих колодязів. Для окремих споживачів і побутових потреб використовують вібраційні насоси (НЕБ 1/20, «Мальїш») з подачею до 1 м³/год.

Для споживачів, віддалених від централізованої елект­ромережі (наприклад, пасовища), вібронасосц агрегатують з різними автономними електроустановками. Найперспек- тивнішими є водопідйомні установки з відновлюваними дже­релами енергії: вітрові («Вітерець» ВНВ-4) або сонячні (СВ-1) установки з термоелектричними генераторами і аку-. муляторами сонячної енергії. Потужність таких установок не перевищує 1 м³/год при висоті підйому 10—12 м.