3.2. Значимість аудиторських доказів

Відповідно до вимог нормативу аудиту "Аудиторські докази" № 14 аудитор повинен прийняти рішення про надійність, корисність і до­статність отриманих ним аудиторських доказів. Значимість доказів залежить від їх надійності й корисності. Лише за такої умови дока­зи можуть впливати на формування висновку аудитора щодо фінансо­вої документації клієнта.

Щоб бути корисними аудиторові, докази повинні бути надійни­ми. Надійність — це якість інформації, яка забезпечує обгрунтовану відсутність у ній помилок і виправлень, відображає належну інфор­мацію. На надійність доказів впливає велика кількість факторів, ос­новні з них такі:

1. Незалежність джерела інформації. Докази, отримані ауди­тором із незалежних відносно суб'єкта перевірки джерел надійніші, ніж свідчення, надані підприємством. Але високий рівень надійності таких свідчень ще не гарантує, що вони не можуть бути помилко­вими.

2. Компетентність джерела інформації. Докази можна вважа­ти надійними, якщо вони отримані від компетентних джерел і вида­ють інформацію без помилок.

3. Система внутрішнього контролю. Якщо аудитор планує розглядати систему внутрішнього контролю як джерело інфор­мації, він повинен ознайомитись із діяльністю підприємства і пе­ревірити заходи та процедури, що становлять систему внутрішньо­го контролю, впевнитись, що вони розроблені без помилок і діють ефективно.

4. Об'єктивність доказів. Свідчення вважаються об'єктивними, якщо не виникає сумнівів, щодо їх надійності.

При проведенні перевірки аудитор керується двома основними цілями:

1. Домогтися отримання необхідного ступеня впевненості на підтримку думки, що склалася в ході аудиторської перевірки. Дос­татність обсягів доказів є складною проблемою. Визначаючи обсяг доказів, що належить отримати при проведенні перевірки, аудитор повинен прийняти рішення про те, який їх обсяг є достатнім для того, щоб бути впевненим у правильності зробленого висновку. Дос­татність обсягів доказів залежить від багатьох умов, у тому числі від кваліфікації і досвіду аудитора. У ряді випадків аудитор не може перевірити всю сукупність інформації, що є на підприємстві, тому він вдається до вибіркового дослідження.

2. Проведення перевірки з максимальною ефективністю. Одно­часно з обгрунтованістю і надійністю свідчень аудитор повинен ви­значити їх придатність, своєчасність і вартість отриманих свідчень. Різні типи інформації мають різну вартість, і аудитору треба знайти компроміс між їх вартістю і отриманими перевагами. Аудитор пови­нен з мінімальними витратами вибирати типи свідчень, які забезпе­чують досягнення мети перевірки (інформаційні докази аудитор має використовувати щонайменше із двох джерел). Тип свідчень, їх об­сяг, процедури, що використовуються для їх отримання, залежать від конкретних обставин і умов проведення перевірок і визначаються аудитором.