3.3. Тести систем контролю

Аудиторські докази одержуються в процесі перевірок належним поєднанням тестів систем контролю і процедур перевірки на суттєвість.

Тести системи контролю — застосовують для одержання ауди­торських доказів відносно відповідності структури та ефективності функціонування систем обліку та внутрішнього аудиту. Це перелік методів та порядок їх застосування аудитором для оцінки ефектив­ності функціонування системи обліку і внутрішнього контролю.

Аудиторські тести класифікуються за процедурою їх здійснення і розрізняються як ротаційні, глибинні, тести слабких місць, ціле­спрямовані, наскрізні.

Ротаційні тести являють собою порядок, відповідно до якого об'єк­ти, що підлягають аудиторській перевірці, вибираються аудитором по черзі, на принципах ротації.

Глибинні тести є певною вибіркою операцій, що перевіряються на усіх стадіях облікового процесу.

Тести слабких місць призначені для перевірки конкретного ас­пекту обліково-аналітичної роботи, де аудитор припускає наявність помилок. При встановленні помилок базу перевірки розширюють.

Спрямовані тести використовують з метою наступного контролю здійснюваних операцій.

Наскрізні тести — це форма поглибленого тесту, яка викорис­товується для вивчення системи в цілому. Крім тестів системи кон­тролю, в аудиторських перевірках може також використовуватися система незалежних тестів.

Незалежні тести призначені для перевірки операцій і залишків, а також здійснення інших процедур з метою отримання доказів про повноту, правильність і законність операцій, відображених у бухгал­терських записах і фінансовій звітності.

Поняття "суттєвість" аудиту є дуже важливим. Аудитори не по­винні звертати увагу на несуттєві моменти — це один із принципів аудиту.

Інформація вважається суттєвою, якщо її відсутність або ви­кривлення може істотно вплинути на достовірність фінансової звітності, на прийнятті рішення. Аудитор має самостійно вирішувати, з якого моменту помилка, викривлення, порушення законів стали суттєвими для фінансової звітності. Це рішення приймається аудитором на дослідницькій стадії аудиту. Встановлений плановий рівень суттє- вості аудитор використовує як для суцільних, так і для вибіркових досліджень. Аудитор повинен аналізувати суттєвість відповідно до національного нормативу аудиту "Суттєвість та її зв'язок з ризи­ком аудиторської перевірки" №11, розглядаючи при цьому такі пи­тання.

1. Взаємозв'язок між суттєвістю і ризиком аудиторської пере­вірки. Залежно від стану обліково-аналітичної роботи системи внут­рішнього контролю аудитор зобов'язаний вибрати такі процедури аудиторської перевірки, від яких можна очікувати скорочення роз­міру ризику аудиту до сприятливого рівня. Існує взаємозв'язок між суттєвістю і ризиком аудиторської перевірки: чим суттєвіше здійснюється перевірка, тим нижчим є ступінь ризику аудиту, і нав­паки.

2. Суттєвість і ризик аудиторської перевірки за оцінки ауди­торських доказів. Оцінка аудитором суттєвості і ризику на різних стадіях аудиту можуть відрізнятися через зміну обставин або відо­мостей аудитора під час проведення перевірки. У зв'язку із цим оцінка суттєвості і ризику аудиторської перевірки може перегляда­тися з метою зниження ймовірності непомічених помилок під час аудиту.

3. Оцінювання впливу помилок. Аудитор зобов'язаний визначи­ти суттєвість помилок фінансової звітності. Якщо він вважає їх сут­тєвими, то повинен продовжити процедури перевірки з метою зни­ження аудиторського ризику. Аудитор може також запропонувати клієнтові внести виправлення до фінансової звітності підприємств. Залежно від суттєвості помилок, їх впливу на адекватність фінансо­вої звітності підприємства аудитор приймає рішення про складання того чи іншого аудиторського висновку.