Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.3.3. Оцінювання ризику невиявлення викривлень у фінансових документах

Ризик невиявлення безпосередньо пов'язаний з проведенням не­залежних процедур перевірки. Ризик невиявлення, встановлений шляхом проведення перевірок на суттєвість, дозволяє заручитися необхідним рівнем упевненості стосовно різноманітної інформації, яка міститься у фінансових документах.

Результати оцінювання властивого ризику і внутрішнього конт­ролю перебувають у зворотній залежності від прийнятого рівня не­виявлення викривлень. Це означає, що чим нижчий ризик викрив­лення матеріалів, тим вищим є прийнятий рівень невиявлення вик­ривлень при плануванні аудитором перевірок на суттєвість, які спря­мовані на обмеження обсягу аудиту, і навпаки.

Вибір стратегії аудиту для кожного класу господарських опе­рацій або бухгалтерських розрахунків залежить від бачення аудито­ром ефективності побудови відповідних процедур контролю і від того, що він вважає ефективнішим: перевірки процедур контролю або самих бухгалтерських розрахунків. Аудитор може отримати необхідні йому докази шляхом проведення перевірок бухгалтерських рахунків на суттєвість, але не може повністю вилучити проведення перевірок на суттєвість стосовно усіх цілей, які ставляться при проведенні аудиту, і таких, що мають відношення до важливих бухгалтерських

документів або класів господарських операцій. Результати перевірок на суттєвість або підтвердять правильність висновків аудитора, зроб­лених за оцінки властивого ризику і ризику контролю, або не підтвер­дять його.

Як зазначалося у розділі б. З, єдиних науково обгрунтованих ме­тодів визначення як сумарного аудиторського ризику, так і його компонентів не існує. Немає однакового простого, математично виві­реного підходу до об'єднання окремих рівнів ризику. Аудитори роз­ходяться в питаннях щодо розмірів достатньо низького або високо­го ризику. Тому на сьогоднішній день розробка науково обгрунтова­них підходів для оцінки аудиторського ризику та його компонентів, а також нормативних моделей визначення важливості і об'єднання значень ризику для фінансових звітів є дуже важливим питанням.

Аналізуючи моделі визначення аудиторського ризику, слід зазна­чити таке.

1. Ці моделі не розрізняють пріоритетів у компонентах ауди­торського ризику. Справа в тому, що складові аудиторського ризику впливають на загальний аудиторський ризик по-різному. Викорис­товуючи згадану модель, загальний рівень аудиторського ризику може бути однаковим за різних обсягів його компонентів. Проте фактич­ний рівень ризику буде неоднаковий. Наприклад:

Як бачимо, загальний аудиторський ризик дорівнює у двох випад­ках 0, 16, проте фактичний аудиторський ризик неоднаковий. У пер­шому випадку встановлений високий рівень внутрішнього ризику за умови повної недовіри до систем внутрішнього контролю підприєм­ства. Ризик невиявлення викривлень встановлено на низькому рівні, що передбачає високий рівень відповідальності аудитора за роботу, яка виконується. В іншому випадку ризик невиявлення помилок встановлено на високому рівні. Це означає, що аудитор допускає можливість невиявлення суттєвих помилок у фінансовій звітності.

2. Згадана модель не дає опису методів оцінки складових ауди­торського ризику. Тому не зрозуміло, яким чином оцінювати кількісно компоненти аудиторського ризику. За цією моделлю ауди­тор оцінює і визначає ризик окремо у кожному випадку проведення аудиторської перевірки. Але визначення її в кількісному вираженні не відбувається.