8.2. Підсумкова документація

Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та додаткової документації, що передається замовникові.

За результатами аудиторської перевірки складаються аудитор­ський висновок та інша документація, що передається замовнику.

Аудиторський висновок — це офіційний документ, який скла­дається в установленому порядку за результатами проведення аудиту і містить судження-оцінку аудитора стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нор­мативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів.

Аудиторський висновок

Завершальним етапом аудиту є складання аудиторського вис­новку, який має відповідати вимогам Закону України "Про ауди­торську діяльність" (ст. 7, 21) та національних нормативів аудиту.

Основні елементи аудиторського висновку

Аудиторський висновок складається з таких розділів.

Розділ "Заголовок", де треба записати, що аудиторська перевірка проводилася незалежними аудиторами, вказати назву аудиторської фірми, а також навести повну назву підприємства, яке перевіряється, та час перевірки.

Розділ "Кому адресується аудит" потребує чіткого визначення адресата.

Розділ "Вступ" містить дані про склад звітності, яка перевіря­лась, дату, на яку була складена інформація, обов'язкове повідомлен­ня про відповідальність за складання звітності керівництва підприєм­ства та зауваження, що аудитор зобов'язаний готувати висновок на підставі інформації, яка надійшла за результатами перевірки пред­ставленої звітності.

Розділ "Масштаб перевірки" передбачає висвітлення масштабів аудиту і змісту виконаних робіт. Цей розділ має забезпечити спожи­вачам аудиторського висновку впевненість у тому, що аудит сплано­ваний і проведений відповідно до вимог українських нормативів або за вимогами міжнародних стандартів аудиту. Аудиторський висно­вок повинен містити твердження про те, що перевірка була сплано­вана і підготовлена з достатньою достовірністю виявлених найсуттє­віших помилок звітності.

Аудитор має оцінити суттєвість помилок у системі обліку і внут­рішнього контролю підприємства клієнта, виявити ступінь їх впливу на фінансову звітність.

Далі слід вказати на те, використовувався чи не використовував­ся принцип вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки аудитор звертав увагу тільки на суттєві помилки.

Аудиторський висновок має містити такі заяви:

— про те, що аудитор використав конкретні тести при перевірці інформації, яка підтверджує цифровий матеріал, покладений в основу створення звітності;

— про методологію обліку, яку використало керівництво підпри­ємства для підготовки звітності в цілому.

Розділ "Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність" потребує чіткого судження аудитора про звітність, правильність усіх її суттєвих аспектів відповідно до інструкцій про порядок складання звітності та чинних принципів обліку.

Розділ "Дата аудиторського висновку". Аудитор повинен про­ставляти дату аудиторського висновку на день завершення ауди­торської перевірки. Завершеною вважається перевірка, коли її ре­зультати доведені до керівництва підприємства, на якому проводила­ся перевірка і керівництво підписало звіти, що додаються до ауди­торського висновку та акту прийому-здачі роботи. Керівництво підприємства подає аудиторський висновок до відповідної податко­вої інспекції України не пізніше як через десять днів після закінчен­ня аудиторської перевірки.

Розділ "Адреса аудиторської фірми" містить адресу дійсного місце­знаходження аудиторської фірми, номер та термін дії ліцензії, отрима­ної від Аудиторської палати України.

Розділ "Підпис аудиторського висновку". Аудиторський висно­вок та звітність, про яку аудитор дає свій висновок, підписується незалежними особами (аудиторами) від імені аудиторської фірми.

Види аудиторських висновків

Висновок може бути:

— безумовно позитивним;

— умовно позитивним (із застереженнями);

— негативним;

— аудитор відмовляється від видання висновку про звітність і оформляє свій звіт в іншій формі.

У трьох останніх випадках висновок повинен містити короткий перелік аргументів, що обумовлюють судження аудитора.

Безумовно позитивний висновок складається у випадках, коли, на думку аудитора, виконані такі умови:

— аудитору надана вся інформація і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

— інформація цілком достатня для відображення реального ста­ну суб'єкта перевірки;

— наявні адекватні дані з усіх питань, суттєвих для достовір­ності й повноти змісту інформації;

— фінансова документація складена на основі прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, а сама система задо­вольняє існуючі законодавчі та нормативні вимоги;

— звітність складена на основі дійсних облікових даних і не є суперечливою;

— звітність складена належним чином за затвердженою формою.

Якщо під час перевірки в аудитора виникли заперечення або

сумніви щодо правильності тих чи інших використаних суб'єктами перевірки рішень, але йому представлено переконливі (обгрунтовані на законодавчому та нормативному рівні) докази цих рішень, то у своєму висновку аудитор не зобов'язаний посилатися на ці рішення і така ситуація не змінює безумовності позитивного висновку.

Аудитор не може видати безумовно позитивний висновок у разі:

— непевності, коли він не може сформулювати свою думку;

— незгоди, якщо сформульоване судження аудитора суперечить даним перевіреної фінансової інформації.

Причини непевності:

— обмежені обсяги аудиторської роботи через недостатність не­обхідної інформації і пояснень, без чого аудитор не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (незадовільний стан обліку, об­меження у часі);

— ситуаційні обставини, непевність у правильності висновку з певної ситуації.

Причини незгоди:

— неприйнятність системи або способів обліку;

— розходження у судженні відносно відповідності фактів або сум фінансової звітності даним обліку;

— незгода щодо ступеня та способу відображення фактів у об­ліку та звітності;

— невідповідність проведення або оформлення операцій нормам законодавства та іншим вимогам.

Наявність будь-якого ступеня непевності або незгоди є підставою для відмови щодо винесення безумовно позитивного висновку. По­дальший вибір виду висновку залежить від ступеня непевності або незгоди: нефундаментальний або фундаментальний.

Наявність нефундаментальних непевностей та (або) незгод дає аудитору підстави сформулювати умовно-позитивний (із застере­женнями) висновок.

Наявність фундаментальної незгоди є підставою для видання не­гативного висновку, а також для відмови щодо видання висновку.

В усіх випадках формулювання висновку, який відрізняється від безумовно позитивного, аудитор має описати всі суттєві причини сво­го судження (непевностей та незгод). Ця інформація повинна бути коротко викладена в окремому розділі висновку, який передує форму­люванню висновку або відмові від висновку. У цьому ж параграфі може бути посилання на більш детальне обговорення зазначених моментів у іншій документації, яка передається клієнтові.

Якщо аудитор видає умовно позитивний висновок і заперечення, пов'язані з наявністю нефундаментальної непевності, то він форму­лює відмову від свого висновку з конкретного питання (на підставі приведених у попередньому параграфі аргументів), а в останньому висловлює своє судження за допомогою тих самих формулювань, що й для безумовно позитивного судження.

Якщо заперечення у висновку пов'язані з наявністю нефунда- ментальної незгоди, аудитор формулює цю незгоду за конкретними моментами (висловлює своє судження на підставі раніше наведених аргументів), а за відсутності цих моментів висловлює своє позитивне судження.

Окремим випадком є ситуація, коли прорахунки й відхилення, виявлені під час перевірки, були ліквідовані до моменту складання аудиторського висновку. У цьому випадку також є підстави для ви­дання умовно позитивного висновку. Аудитор наголошує на тому, що показники фінансового стану є достовірними з урахуванням ліквідації цих відхилень станом на відповідну дату (попередню дату складання аудиторського висновку).

Якщо аудитор відмовляється від видання висновку про звітність, він аргументує неможливість сформулювати висновок про стан справ.

У різних обставинах стандартна форма аудиторського висновку може змінюватись. Будь-які зміни щодо стандартного позитивного висновку називаються "відхиленням" від нього. Такі зміни бувають трьох видів:

1) обмеження;

2) модифікація аудиторського висновку;

3) доповнення до аудиторського висновку.

Висновок з обмеженнями відображає:

— посилання на наявність відхилень від чинних в Україні прин­ципів обліку;

— обмежений масштаб аудиторських процедур;

— неможливість надання аудиторського висновку за неперевіре- ною звітністю або у зв'язку з порушенням незалежності аудитора;

— неможливість винесення аудиторського висновку, який підтвер­джував би достовірність звітності, через неадекватність достовірної інформації.

В аудиторському висновку необхідно описувати будь-яку неста­чу інформації, що спричинила до неможливості виконання процеду­ри аудиту. В основному така нестача пояснюється:

-неможливістю підтвердити дебіторську і кредиторську забор­гованість;

— незадовільними результатами інвентаризацій та інших май­нових стосунків.

У аудитора можуть виникати сумніви і щодо деяких інших пер­винних документів. Це небажання клієнта, щоб аудитор виконував дії, пов'язані з прямими стосунками зі своїми контрагентами, які необхідні аудиторові для підтвердження чи непідтвердження пер­винних та інших документів. У цьому випадку аудитор зобов'яза­ний вирішити проблеми достовірності інформації іншими можливи­ми альтернативними методами. За умови позитивного результату аудитор не вносить у свій висновок обмежень і видає позитивний висновок.

Модифікація аудиторського висновку

Модифікований аудиторський висновок — це висновок, який містить додаткові пояснення, але у сам висновок обмеження не вно­сяться.

Як правило, модифікований аудиторський висновок містить такі моменти:

— проблеми невизначеності або непевності у безперервній діяль­ності підприємства;

— зміни принципів обліку протягом періоду перевірки;

— виправлення, які необхідно внести в облік підприємства за результатами аудиту;

— опис принципів обліку, які відрізняються від чинних в Україні принципів обліку;

— роз'яснення з приводу використання висновків інших ауди­торів;

— пояснення щодо попередніх аудиторських висновків.

Доповнення до аудиторських висновків

Доповнений (розширений) аудиторський висновок — це висно­вок, додаток до стандартних розділів якого містить коментарі і відо­мості з різних питань:

— важливості інформації;

— недоліків щодо поданої звітності або аналітичного обліку;

— різні пояснення, у тому числі щодо стосунків з контрагентами, економічних ризиків, судових процесів.

Висновок з такими поясненнями буде позитивним.

Приклади стандартної форми позитивного аудиторського вис­новку

Аудиторський висновок незалежної аудиторської фірми (аудитора)

(назва фірми (прізвище аудитора))

Раді директорів та акціонерам акціонерного товариства

Ми перевірили баланс, що додається (назва підприємства) на 01. 01. 199_ р. і відповідні звіти про фінансові результати та їх ви­користання, про фінансово-майновий стан підприємства, які показу­ють зміни фінансового стану за рік, який закінчився 31 грудня 199_ року. Відповідальність за складання цієї звітності несе керівництво підприємства.

В наші обов'язки входить представлення висновку на підставі даних аудиторської перевірки цієї звітності. Ми провели перевірку відповідно до чинних українських нормативів аудиту, які вимагають, щоб ми спланували і провели аудиторську перевірку з метою збору достатньої інформації про те, що звіти не містять у собі суттєвих помилок, і сформулювати на цій підставі висновок про реальний фінансовий стан. Ми перевірили шляхом тестування інформацію, яка підтверджує цифровий матеріал, покладений в основу звітності. Під час перевірки були розглянуті бухгалтерські принципи, які ви­користовувались на підприємстві, проаналізовані принципи оцінки матеріальних статей балансу і звітності в цілому. Ми вважаємо, що під час перевірки зібрана достатня кількість даних для висновку.

Фінансова звітність підготовлена на підставі дійсних даних бух­галтерського обліку і достовірно та повно представляє фінансову інформацію про підприємство станом на 1 січня 199_ року згідно з нормативними вимогами щодо бухгалтерського обліку та звітності в Україні. Ми підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, ви­кладених у додатку № 1, фінансовий (бухгалтерський) звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фінансову інформацію про підприємство також на 1 січня 199_ року згідно з нормативни­ми вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні.

Підпис

Печатка

Адреса аудиторського підприємства, номер і серія ліцензії на аудиторську діяльність

Дата

Приклади складання варіантів аудиторського твердження у розділі "Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність”

Варіант І. Безумовно позитивний висновок

У результаті проведеного аудиту встановлено:

Ми підтверджуємо, що надана інформація дає дійсне і повне уяв­лення про реальний стан активів та пасивів суб'єкта, що перевіряється. Господарсько-фінансова діяльність здійснюється відповідно до чин­ного законодавства, прийнята система бухгалтерського обліку задо­вольняє законодавчі та нормативні вимоги. Фінансова звітність скла­дена на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку і достовірно відображає фактичний фінансовий стан на " " 199 р.

за результатами операцій за період з "________________ "_____ 199___ р.

по "_"_______ 199_ р.

Варіант II. Аудиторське твердження в умовно позитивному висновку — існує нефундаментальна невпевненість

У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються

______________________________________________________ з причин

__________________________________________________ аудитори не

можуть висловити думку відносно зазначених моментів. Але означені моменти справляють обмежений вплив на стан справ у цілому і не викривлюють достовірності загальної картини фінансового стану.

Ми підтверджуємо те, що за винятком згаданих обмежень, зазна­чених вище (або викладених у додатку № 1 до аудиторського ви­сновку), фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах достовірно і повно подає фінансову інформацію про підприємство станом на 1 січня 199... року згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні.

Варіант ІН. Аудиторське твердження в умовно позитивному висновку — існує нефундаментальна незгода

У ході проведеної перевірки встановлено, що операції з

______________________________________________________ зроблені

(оформлені) з порушенням встановленого порядку_____________________

“ ' (які саме положення порушені і в чому суть порушень)

Докладніше наведені факти розглянуті у__________________________

~ ' “ (найменування документації)

Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінан­сову звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підпри­ємства.

Ми підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладе­них у тексті (у додатку 1), фінансовий звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фінансову інформацію про підприємство станом на 1 січня 199- року згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні.

Варіант IV. Авторське твердження у разі складань негативно­го висновку

У результаті проведеного аудиту встановлено, що за звітний пе­ріод підприємством були допущені суттєві порушення і перекручен­ня (дається повний перелік порушень або подається посилання на додаток до висновку).

Допущені порушення суттєво впливають на фінансову звітність підприємства та перекручують реальний стан справ. Фінансова звітність має суттєві перекручення і недостатньо подає фінансову інфор­мацію про Підприємство станом на 1 січня 199_____________________________________________ року. Не виконані

вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в Україні (у стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги нор­мативних і законодавчих актів, або дається посилання на додаток).

Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний фінансовий стан підприєм­ства на 1 січня 199 року.

Варіант V. Відмова від подання висновку аудитора.

У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються (вка­зати факти), з причин (вказати причини) не можемо надати висно­вок стосовно вказаних моментів.

Вищеназвані моменти істотно впливають на достовірність стану справ у цілому (в основному).

У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських доказів ми не можемо видати об'єктивний аудиторський висновок про фінансову звітність, підготовлений станом на 1____________ 199_ року

Печатка

Крім передбачених національним нормативом аудиту № 26 "Аудиторський висновок" основних п'яти видів аудиторських ви­сновків, їх форми можуть бути і дещо доповнені. Ці доповнення пов'язані з необхідністю відобразити в аудиторському висновку до­даткові вимоги, що пред'являються до аудиторських перевірок окре­мими органами державного управління.

Слід також виділити особливі форми аудиторських висновків:

— висновок про фінансово-майновий стан підприємств, які при­ватизуються;

— висновок про фінансово-майновий стан юридичних осіб — акціонерів (учасників) комерційних банків щодо правильності фор­мування статутних фондів;

— висновок про аудиторську перевірку фінансово-майнового ста­ну відкритих акціонерних товариств та підприємств — емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституціональних інвесторів).

Аудиторський висновок про фінансово-майновий стан підпри­ємств, які приватизуються.

Згідно з "Методологічними роз'ясненнями стосовно здійснення аудиторських перевірок фінансового стану підприємств, що привати­зуються", затверджених наказом Фонду Державного майна України від 3 серпня 1995 р. № 998 із змінами, затвердженими наказом Фонду Державного майна України від 18 березня 1996 р. № 315:

— аудиторська перевірка підприємства, що приватизується, здійснюється до 15 числа місяця, в якому згідно з рішенням органу приватизації оцінюється майно підприємства;

— аудиторський висновок разом із передаточним балансом підприємства та документацією, необхідною для проведення оцінки вартості його майна, у визначений законодавством термін подається до комісії, що оцінює майно;

— на початку аудиторського висновку дається загальна харак­теристика підприємства: найменування, код за ЗКПО, форма влас­ності, галузь, чисельність працівників, керівник, рахунки у банках тощо.

В аудиторському висновку мають бути висвітлені такі питання:

— інвентаризація статей бухгалтерського балансу;

— аналіз даних інвентаризації, проведеної у зв'язку з приватиза­цією майна;

— інвентаризація коштів і фінансових зобов'язань;

— звірка їх даних з показниками облікових реєстрів, первинних документів аналітичного обліку відповідно до чинних нормативних документів: 1) Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. № 158; 2) Закону України від 16 липня 1999 р. № 996-ХІІ "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"; 3) Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердже­ного Постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. №250; 4) Порядку відображення у бухгалтерському обліку і звітності операцій, пов'язаних із приватизацією та орендою державних підприємств, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 грудня 1993 р. № 109, та інших нормативних документів;

— додержання вимог Положення про інвентаризацію майна та правильність відображення її результатів у бухгалтерському обліку на момент приватизації підприємства, вимог щодо обліку руху основ­них засобів, нарахування амортизаційних відрахувань окремо в орен­додавця і орендаря (у разі перевірки орендного підприємства), джере­ла придбання основних засобів орендаря, проведення індексації ос­новних засобів за станом на 01. 05. 92, 01. 08. 93, 01. 01. 95, 01. 04. 96; проведення списання основних засобів з дотриманням вимог чинно­го законодавства. Відповідність поточних зведень даним звіту про фінансово-майновий стан підприємства;

— аналіз незавершених капітальних вкладень, будівельних ма­теріалів та обладнання до їх встановлення, відображених у балансі;

— перевірка наявності нематеріальних активів, правильності на­рахування зносу;

— аналіз обліку виробничих запасів, сировини, матеріалів, тари, палива з метою їх дооцінки. Правильність віднесення придбаних фондів до малоцінних та швидкозношуваних предметів залежно від періоду їх придбання;

— підтвердження сум дебіторської і кредиторської заборгова­ності, зазначених у балансі;

— підтвердження балансового прибутку (збитків).

Аудиторський висновок має відповідати таким вимогам:

— містити підтвердження записів за статтями бухгалтерського балансу на дату проведення приватизації з посиланням на норма­тивні документи;

— відповідати вищевизначеним вимогам без залучення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства за іншими напрям­ками з ініціативи аудитора чи органу приватизації;

— підписуватися керівником підприємства, що перевіряється, і завірятися печаткою.

Аудиторський висновок про фінансово-майновий стан юридич­них осіб — акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі правильності формування статутних фондів комерційних банків.

Згідно з "Положенням про порядок створення і реєстрації ко­мерційних банків", затвердженим постановою Правління Національ­ного банку України № 281 від 21 липня 1998 р. із змінами та доповненнями, затвердженими Правлінням Національного банку України від 15 березня 1999 р. № 109 і від 31 березня 1999 р. № 155, крім загальних вимог щодо формування аудиторського виснов­ку, викладених у Законі України "Про аудиторську діяльність" та національних нормативів, затверджених Аудиторською палатою Укра­їни, повинен відображати таке:

— аудиторська перевірка юридичної особи — акціонера (учасни­ка) банку здійснена за визначений термін станом на конкретну дату згідно з правилами проведення фінансового і бухгалтерського ана­лізу та економічних методів, використання яких не суперечить чинно­му законодавству України;

— достовірність бухгалтерської і фінансової звітності юридичної особи — акціонера (учасника) банку, яка надається до Національно­го банку України, підтверджується документами первинного бухгал­терського обліку, грошовими документами, наявністю готівки, цінних паперів, основних засобів тощо;

— аудиторська організація на підставі розрахунку формулює ви­сновок про наявність або відсутність у юридичної особи — акціонера (учасника) вільних власних коштів для здійснення внеску до статут­ного фонду банку в обсягах, передбачених установчими документами;

— внесок юридичної особи — акціонера (учасника) банку до цього статутного фонду фактично здійснений у грошовій формі, що підтверджується первинними платіжними документами і виписками з розрахункового рахунку. У разі нестачі або взагалі відсутності гро­шових коштів на розрахунковому рахунку юридичної особи — акціо­нера (учасника) за балансом станом на 1 число місяця, в якому фактично здійснений внесок до статутного фонду банку, аудиторська організація зобов'язана в аудиторському висновку надати максимум інформації Національному банку України про джерела надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок юридичної особи — ак­ціонера (учасника) за період з 1 числа місяця до моменту перерахування грошових коштів до статутного фонду банку;

— на підставі розрахунків системи показників дати економічну оцінку фінансової стійкості і платоспроможності юридичної особи — акціонера (учасника) банку за станом на дату проведення аудиту.

Аудиторський висновок для відкритих акціонерних товариств та підприємств — емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституціональних інвесторів).

Згідно з "Вимогами державної комісії з цінних паперів та фондо­вого ринку щодо аудиторської перевірки відкритих акціонерних то­вариств та підприємств — емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституціональних інвесторів)", затверджених 19 березня 1997 р. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України, і "Методичними рекомендаціями з трансформації бухгалтерської звітності відкритих акціонерних товариств та підприємств емітентів облігацій у фінансову звітність за МСБО", затвердженими Держав­ною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 21 грудня

1999 р. № 69, аудиторські підприємства (аудитори) повинні підтвер­дити повноту та достовірність бухгалтерської звітності відкритих акціонерних товариств і підприємств — емітентів облігацій, сформу­вати на цій основі висновки про їх реальний фінансовий стан.

Аудиторський висновок спеціального призначення

Аудиторський висновок спеціального призначення відрізняється від інших видів і форм стандартного аудиторського висновку тим, що його оцінка стосується в основному окремих видів діяльності підприємств і окремих суб'єктів бухгалтерського обліку. Зазвичай такі висновки відрізняються від стандартних тим, що відповідно до національного нормативу аудиту № 27 "Аудиторські висновки спеці­ального призначення" [7, с. 194] встановлюється порядок складан­ня висновків за результатами аудиторських перевірок:

— деяких рахунків, елементів рахунків або розділів фінансової звітності;

— дотримання умов договорів;

— фінансових звітів, складених за довільними правилами і формою.

Висновок аудитора за результатами тематичного аудиту скла­дається за довільною формою, але повинен відповідати вимогам, на­веденим у національному нормативі аудиту № 26 "Аудиторський висновок", і містити такі розділи:

— з описом характеру тематичної перевірки, яка проводилася;

— з інформацією про методику перевірки;

— з описом роботи, проведеної аудитором.

Вимоги до складання аудиторських висновків спеціального при­значення

Аудиторський висновок про фінансову звітність виноситься відповідно до інших правил підготовки висновку про перевірку. Ауди­тор може дістати замовлення на перевірку фінансової звітності, підго­товленої за принципами, які відрізняються від критеріїв і принципів, що використовуються в Україні. В аудиторському висновку щодо такої звітності треба визначити нормативну базу, відповідно до якої складена звітність, і якою мірою вона (звітність) відповідає визначе­ним критеріям і принципам. Аудитор має так складати висновок, щоб користувачеві фінансовою звітністю підприємства та аудитор­ським висновком було зрозуміло з назви або з приміток до неї, що такі документи підготовлені за спеціальними вимогами засновника. Якщо аудитор вважає, що у тексті документів немає відповідних посилань, він повинен зробити відповідні доповнення і роз'яснення до вже підготовленого висновку.

Аудиторський висновок про окремі частини фінансової звітності. Аудитори можуть виконувати перевірки за окремими частинами фінан­сової звітності підприємства. Такі послуги можуть бути окремими роботами або частинами загальної аудиторської перевірки. У кож­ному разі дослідження окремих складових фінансової звітності ауди­тор повинен визначити їх суттєвість відносно усієї звітності, виходя­чи з цього виносити своє судження щодо окремих її частин.

Аудиторський висновок про узагальнену фінансову звітність підприємства. З метою проведення фінансових аналізів і найефек­тивнішого інформування користувачів клієнт може підготувати звітність, яка показує його діяльність за кілька років, використовую­чи звіти підприємства, на основі яких раніше проводився аудит. Аудитор при складанні аудиторського висновку за узагальнюючою звітністю повинен, крім розділів, передбачених Національним нормативом ауди­ту № 26 "Аудиторський висновок", відображати і такі відомості:

— посилання на річну звітність, перевірену аудитором, на підставі якої підготовлена узагальнююча фінансова звітність підприємства;

— дати аудиторського висновку про річну фінансову звітність і виду аудиторського висновку;

— про збіжність змістів інформації про перевірку із змістом інфор­мації узагальненої річної фінансової звітності, підтвердженої ауди­тором. У разі позитивного висновку про річну звітність і позитивно­го висновку про узагальнену фінансову звітність підприємства, в ауди­торському висновку має бути вказано, що узагальнений фінансовий звіт відповідає річному фінансовому звітові;

— заяву або посилання на відповідний розділ у примірниках до фінансової звітності, де рекомендується з метою кращого розуміння фінансових результатів, а також стану підприємства та виконаної ауди­тором роботи вивчити узагальнений фінансовий звіт разом з повною фінансовою звітністю і відповідним аудиторським висновком.

Аудиторська перевірка виконання договірних відносин. Аудитор може виконувати такі роботи тільки в тому випадку, коли вони пов'язані з обліком, фінансами, економікою, тобто належать до про­фесійної компетенції аудитора.

Додаткова підсумкова документація, що передається замовникові

Ця документація не є обов'язковою і передається замовнику тільки в тому випадку, якщо аудитор вважає це необхідним або якщо це обумовлено договором.

Додаткова підсумкова інформація оформляється як додаток до аудиторського висновку, якщо аудитор у висновку посилається на неї. В іншому випадку додаткова документація не є самостійним документом.

Форму і зміст додаткової документації визначає аудитор само­стійно, але дотримуючись таких визначених назв:

— "Аудиторський звіт";

— "Звіт про проведення аудиту";

— "Звіт про результати проведення аудиту";

— "Звіт про експрес-огляд";

— "Експрес-огляд";

— "Зауваження та рекомендації за результатами аудиторської перевірки";

— "Лист-інформування клієнта".

Після закінчення аудиту як мінімум один примірник додаткової підсумкової інформації передається замовнику. Така інформація має конфіденційний характер.

Термін збереження підсумкової інформації визначається виходя­чи з практики аудиторської діяльності, юридичних вимог та інших додаткових міркувань.