Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

10.3. Організація праці аудиторів

У загальному розумінні організація праці — це система заходів, яка забезпечує раціональне використання робочої сили:

— розстановку працівників у процесі виробництва;

— розподіл, кооперацію і методи праці;

— нормування і стимулювання праці;

— організацію робочих місць та їх обслуговування;

— створення нормальних умов праці;

— контроль за якістю праці аудиторів.

Предметом організації праці є жива праця робітників підприємств та установ. Організація праці являє собою динамічну систему, дуже тісно пов'язану з технічним та соціальним прогресом.

Організація праці потребує серйозного й наполегливого вивчення та дослідження.

Організація праці аудитора, на наш погляд, повинна передбачати таке:

— розподіл і планування праці;

— нормування і стимулювання праці;

— організація робочих місць, технічне, інформаційне обслугову­вання аудиторського процесу;

— контроль якості праці;

— облік праці аудиторів.

Уся аудиторська діяльність базується на таких принципах ауди­ту: методологічних і професійної етики.

Ці принципи мають вирішальне значення для розробки системи заходів, яка забезпечує раціональне використання праці аудиторів.

Сутність методологічних принципів і принципів професійної ети­ки викладена в шостому підрозділі першого розділу. Слід тільки нагадати, що методологічні принципи можуть мати як обов'язковий, так і рекомендаційний характери. Принципи професійної етики є обов'язковими для аудитора в усіх випадках.


Розподіл і планування праці аудиторів

Розподіл і планування праці аудиторів здійснюється на підставі нормативів аудиту:

— планування аудиту;

— контроль якості роботи аудитора;

— основні принципи, що регулюють аудит.

Розподіл і планування праці аудиторів залежить також від ви­браних варіантів проведення аудиту. Можна виділити три такі ва­ріанти:

— паралельний;

— паралельно-послідовний;

— послідовний.

Сутність цих варіантів полягає у тому, що:

— за паралельного варіанта проведення аудиту окремі аудитори перевіряють окремі об'єкти; аудиторський звіт (акт) і аудиторський висновок формується простим складанням матеріалів перевірки окремих об'єктів аудиту;

— паралельно-послідовний варіант проведення аудиту може мати дві різновидності. За першої різновидності окремий аудитор пере­віряє один або кілька логічно пов'язаних між собою об'єктів аудиту. При цьому аудиторський звіт (акт) і аудиторський висновок уза­гальнюється керівником робіт. Друга різновидність передбачає про­сте складання матеріалів перевірки кожного об'єкта.

Варіанти проведення аудиту мають свої переваги і недоліки. Се­ред переваг слід визнати те, що паралельний і паралельно-послідов­ний методи проведення аудиту сприяють спеціалізації аудиторів за окремими об'єктами аудиту, що забезпечує дуже швидке і помітне підвищення кваліфікаційного рівня аудиторів, якості перевірки окремих його об'єктів, скорочення часу на проведення, підвищення якості перевірок у цілому (в основному за умов паралельно-послідов­ного варіанта проведення аудиту).

Недоліки цих методів полягають у тому, що не завжди бездоган­но проведена перевірка окремих об'єктів забезпечує дійсну картину фінансового стану підприємства. Загальна картина фінансового ста­ну підприємства, що перевіряється, залежить значною мірою від фа­хової майстерності аудитора, який узагальнював матеріали за всіма об'єктами. Цей варіант найбільш виграшний з позицій підготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації.

Суть третього варіанта виконання аудиту — послідовного — полягає в тому, що один аудитор (кілька аудиторів) виконують увесь комплекс робіт аудиторської перевірки підприємства. Цей варіант потребує висококваліфікованих фахівців і може забезпечувати га­рантовано високу якість проведення аудиту.

Перевагою такого варіанту є також і те, що аудитор працює з підприємством індивідуально, знає його негативні та позитивні сто­рони і може кваліфікованіше надавати йому аудиторські і консуль­тативні послуги.

Недоліком цього варіанта проведення аудиту є, по-перше, не­ефективне використання висококваліфікованих працівників, по-дру­ге, тривалі строки виконання аудиту самі найдовші і, по-третє, цей варіант має обмежені можливості щодо підготовки спеціалістів та обміну досвідом.

В аудиторській практиці України можна виділити два періоди різноваріантної організації аудиторської діяльності загалом і розпо­ділу та планування праці аудиторів зокрема. Перший період тривав до 1995 р., коли діяли положення Закону України "Про аудиторську діяльність", про обов'язковість аудиту для всіх суб'єктів підприєм­ницької діяльності. Це обумовлювало великі обсяги робіт, для вико­нання яких залучалася значна кількість аудиторів і експертів.

У цей період в основному були чинними варіанти паралельного і паралельно-послідовного виконання аудиторських робіт.

Різке скорочення обсягів аудиторських послуг, зміна їх характе­ру з відміною обов'язкового аудиту спричинило значне скорочення кількості працівників в аудиторських підприємствах, більшість підприємств перейшли на використання послідовного методу вико­нання аудиторських послуг.

Планування і розподіл праці аудиторів, обсяги аудиторських по­слуг значною мірою залежать від наявності і рівня внутрішнього аудиту на підприємстві. Високий рівень внутрішнього аудиту дає можливість скоротити терміни проведення розрахункових робіт і зосередити увагу на перспективних питаннях, Планування праці аудиторів здійснюється в послідовності, визначеній у Національному нормативі аудиту "Планування аудиту".