16.1. Особливості аудиторських перевірок на підприємствах транспорту

До підприємств, які здійснюють транспортні послуги, відносяться підприємства залізничного, автомобільного та інших видів транспор­ту. Особливості бухгалтерського обліку на підприємствах, які здійсню­ють транспортні перевезення, випливають із специфіки таких госпо­дарських операцій.

Підприємства залізничного транспорту в Україні належать до Укрзалізниці. Державна адміністрація залізничного транспорту України є органом управління залізничним транспортом. Укрзаліз­ниця здійснює централізоване управління процесом перевезень внут­рішнього та міжнародного сполучення та регулює виробничо-госпо­дарську діяльність структурних підрозділів галузі.

Для організації перевезення задіяно багато відокремлених струк­турних підрозділів, які мають самостійний баланс, є юридичними осо­бами, а також таких, що не є юридичними особами. У процесі вико­нання вантажних і пасажирських перевезень структурні підрозділи, підприємства, що входять до складу залізничної галузі, вступають у господарські зв'язки між собою, які є необхідною умовою виконання перевезень.

Як правило, перевезення вантажу, пасажирів розпочинається на одній із залізниць, а закінчується на іншій. Плата за перевезення надходить на залізниці відправлення за тарифами. Ця плата нале­жить усім залізницям, які брали участь у перевезенні. Для визна­чення доходу окремої залізниці плату за перевезення необхідно роз­поділити між учасниками перевезень пропорційно виконаній ними роботі.

На методологію обліку на залізницях впливає також централіза­ція деяких функцій управління. Так, служби управлінь залізниць централізовано придбавають матеріальні ресурси, паливо, електро­енергію, ведуть розрахунки з бюджетом з податку на прибуток та податку на додану вартість і т. д. Особливості організації перевезень, централізації деяких функцій управління обумовлюють створення внутрішніх розрахункових відносин між структурними підрозділами Укрзалізниці, які підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Об'єктивною причиною використання в обліку внутрішніх роз­рахунків є технологічні й організаційні особливості залізниць. Кож­ний структурний підрозділ (депо, дистанції тощо), виконуючи окремі технологічні функції процесу перевезень, не надає закінченої транс­портної послуги, а тому його продукція може бути реалізована тільки через систему Укрзалізниці.

Оплачують виконану структурними підрозділами роботу вище­стоящі організації за внутрішніми розрахунковими цінами або кош­торисом витрат, а кінцевий продукт — перевезення вантажів і паса­жирів — є результатом взаємодії всіх підрозділів залізниці і опла­чується за тарифами.

Виходячи з вищевикладеного, внутрішні розрахунки залізниці за перевезення, які виникають у процесі роботи між залізницею та підроз­ділами і відділками залізниць, виключаються з балансу залізниці.

Для відображення внутрішніх розрахунків використовуються спеціальні внутрішні рахунки. На залізницях відповідно до діючого Плану рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської діяльності підприємств, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 28 березня 1985 р. № 40, для проведення внутрішньовідомчих розрахунків використовуються такі рахунки:

— 78 "Внутрішньовідомчі розрахунки за поточними операціями";

— 79 "Внутрішньогосподарські розрахунки".

Відповідно до Нового Плану рахунків:

— 682 "Внутрішні розрахунки";

— 683 "Внутрішньогосподарські розрахунки".

На рахунку 78 (682) відображаються розрахункові відносини

між Укрзалізницею і підрозділами, що входять до його складу. На рахунку 79 (683) відбиваються розрахункові відносини між струк­турними підрозділами і відділками залізниць, відділками і управлін­ням залізниці, підприємствами колійного господарства і службою колії, відділом бухгалтерії фінансової служби, відділками і паливно- розрахунковою конторою тощо.

Тотожність записів в обліку внутрішніх розрахунків забезпечується використанням повідомлень (авізо), в яких зазначено номер і дату, найменування підприємства, з яким проводяться розрахунки, зміст операції і суму за дебетом чи кредитом рахунків 78, 79.

Особливості перевірки залізниці полягають також у тому, що на підприємствах Укрзалізниці застосовується одночасно загальноприй­нята форма обліку — журнально-ордерна, а також таблично-перфо- карткова з веденням оборотно-сальдового балансу (без складання Головної книги). На відміну від інших існуючих форм бухгалтер­ського обліку, таблично-перфокарткова форма обліку неможлива без шифрів, які охоплюють усю сукупність облікових робіт у їх взаємо­зв'язку. При цій формі шифрами позначаються усі реквізити обліко­вих документів. На кожній дільниці бухгалтерського обліку бухгал­тери заповнюють бухгалтерські довідки, де фіксують кореспонденцію рахунків з шифрами і суми за операціями, які записуються однора­зово протягом місяця хронологічним порядком згідно з проведени­ми господарськими операціями за первинними документами (рахун­ками постачальників, повідомленнями (авізо), виписками банку, роз­рахунками відрахувань, розподілом загальногосподарських та за- гальновиробничих витрат тощо).

На обчислювальному центрі зводяться дані за бухгалтерськими довідками і таким чином складається оборотна відомість за рахун­ками аналітичного обліку та сальдово-оборотна відомість. Ці уза­гальнені регістри передаються у структурний підрозділ для складан­ня місячної, квартальної та річної бухгалтерської звітності.

Така форма бухгалтерського обліку дуже проста за умови веден­ня облікових регістрів, але не дає достовірної, наявної та повної інфор­мації про фінансово-господарську діяльність підприємства, не вико­нує основних завдань обліку і ускладнює аудиторські перевірки.

На підприємствах залізничного транспорту законодавче встанов­лений особливий порядок сплати податку на прибуток. Перевіряю­чи його, необхідно керуватися пунктом 2. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР, який передбачає, що платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт (послуг), що належать до госпо­дарської діяльності залізничного транспорту, затверджено Постано­вою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. № 173.

Доходи залізниць, одержані від господарської діяльності заліз­ничного транспорту, визначаються у межах прибуткових надходжень, перерозподілених між залізницями у порядку, затвердженому назва­ною постановою Уряду.

Платниками податку на прибуток, одержаний не від господар­ської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізнично­го транспорту та їх структурні підрозділи.

При перевірці цієї норми Закону аудитору необхідно з'ясувати, чи відображаються відокремлено бухгалтерські операції, пов'язані з переліком робіт (послуг), що належать до господарської діяльності залізничного транспорту (основна діяльність) від інших, за якими необхідно сплачувати податок на прибуток безпосередньо кожному структурному підрозділові. Вивчення цього питання потребує особ­ливої уваги за дотриманням підприємствами Укрзалізниці нового порядку розрахунків з бюджетами, правильним визначенням об'єк­та оподаткування.

Під час перевірки правильності відображення в обліку податку на додану вартість, необхідно керуватися нормами законодавства, які були чинними до 1 жовтня 1997 р. та після цієї дати.

Згідно з доповненням до ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів Украї­ни від 26 грудня 1992 р. № 14-92 "Про податок на добавлену вартість" платниками податку на добавлену вартість з реалізованих товарів (робіт, послуг) підприємствами та структурними підрозділами, що входять до складу залізниць і виконують роботи (надають послуги), пов'язані з основною діяльністю залізничного транспорту, є управління залізниць. Здійснення інших видів господарської діяльності плат­никами податку на добавлену вартість з реалізованих товарів (робіт, послуг) є безпосередньо підприємства, що входять до складу Укрзал­ізниці.

Перевіряючи правильність визначення оподатковуваного оборо­ту та особливості порядку сплати ПДВ, необхідно керуватися ст. 4 та 7 вказаного Декрету: підприємства та структурні підрозділи, що входять до складу залізниць, обчислюють оподатковуваний оборот з реалізованих товарів (робіт, послуг), пов'язаних з основною діяльні­стю залізничного транспорту, виходячи з вартості наданих ними по­слуг з перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу, по­шти (за місцем надходження платежів за надані послуги — дохід­них надходжень — незалежно від пункту їх кінцевого призначен­ня) та інших послуг і виконаних робіт, а також реалізованих то­варів, що включає податок на добавлену вартість за встановленою ставкою. Розрахунок податку щодо основної діяльності залізнич­ного транспорту та його сплата до бюджету здійснюються централ­ізовано управліннями залізниць.

Відповідно до Закону України від 6 травня 1996 р. № 173/96-ВР "Про внесення доповнень до Декрету Кабінету Міністрів України "Про податок на добавлену вартість", який введено в дію з 18 червня 1996 р., платниками податку на добавлену вартість з реалізованих товарів (робіт, послуг) підприємствами та структурними підрозділа­ми, що входять до складу залізниць і виконують роботи (надають послуги), пов'язані з основною діяльністю залізничного транспорту (включаючи роботи та послуги, надані підсобними структурними підрозділами), є управління залізниць (Донецька, Львівська, Одеська, Придніпровська, Південно-Західна, Південна).

Централізований порядок розрахунків поширюється на ті під­приємства та структурні підрозділи, які входять до складу заліз­ниць і виконують роботи (надають послуги, включаючи послуги підсобно-допоміжної діяльності), пов'язані з основною діяльністю залізничного транспорту, ведуть бухгалтерський облік та подають статистичну звітність окремо з такої основної діяльності із зазна­ченням виду діяльності "Основна діяльність підприємств залізнич­ного транспорту".

Перевіряючи правильність нарахування та сплати ПДВ при здійсненні інших видів господарської діяльності (наприклад, ремонтні, будівельні, торгівля, громадське харчування та інші роботи, послуги, що надаються стороннім замовникам та підприємствам і структур­ним підрозділам Укрзалізниці не за основною діяльністю), аудитор має впевнитися в тому, що нарахування і сплата проводиться безпо­середньо підприємствами, які входять до складу Укрзалізниці за їх місцезнаходженням.

За основною діяльністю оподатковуваний оборот обчислюється залізницями, виходячи з вартості наданих послуг з перевезення па­сажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу, пошти за місцем надх­одження платежів за надані послуги (доходні надходження), що за­раховуються на доходно-розподільчі рахунки незалежно від пункту їх кінцевого призначення та інших послуг, включаючи послуги підсоб­но-допоміжної діяльності, безпосередньо пов'язані з перевезеннями, виконаними роботами, а також реалізованими товарами, що включає податок на добавлену вартість за встановленою ставкою.

Перевіряючи правильність складеної звітності, необхідно керува­тися тим, що підприємства та структурні підрозділи, які входять до складу залізниць, складають декларації з податку на добавлену вартість за основною діяльністю і подають їх не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним, управлінню залізниць для складання зведеного розрахунку та його сплати і довідково копію такої декла­рації державній податковій адміністрації за місцем свого знаходження не пізніше 25-го числа місяця наступного за звітним.

Аудитору необхідно перевірити правильність віднесення розра­хунків податку щодо основної діяльності за іншими видами діяль­ності (постачальницько-збутової, яка не стосується основної діяль­ності, капітального будівництва, торгівлі, громадського харчування тощо). Важливість такої операції пов'язана з тим, що декларації з податку на добавлену вартість з інших господарських операцій скла­даються окремо і подаються податковій адміністрації за місцем роз­ташування підприємства або структурного підрозділу, і сплачується податок відповідно до загальновстановленого порядку, тобто не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним.

Особлива увага при проведенні аудиту на підприємствах залізнич­ного транспорту приділяється перевірці операцій, що відображають проведений капітальний ремонт. При цьому слід враховувати існуючі відмінності в обліку таких операцій, що обумовлені особливостями нормативного та законодавчого регулювання цього питання.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР, введеним в дію з 1 січня 1995 р., п. 9. 4. 1 було перед­бачено, що на собівартість продукції (робіт, послуг) відносяться ви­трати на повне відтворення основних фондів у вигляді амортизацій­них відрахувань від вартості основних фондів на реконструкцію, мо­дернізацію та капітальний ремонт фондів, які належать підприєм­ству. Але до 16 травня 1996 р. у законодавстві не було прийнято жодних регламентуючих документів щодо визначення розмірів та порядку нарахування амортизаційних відрахувань на покриття ви­трат з капітального ремонту.

16 травня 1996 р. була прийнята Постанова КМУ № 523 "Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та ви­значення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх віднов­лення у 1996-1997 роках", якою встановлено, що на суму витрат, пов'язаних із закінченим капітальним ремонтом основних фондів станом на 1 січня 1996 р. збільшується балансова вартість основ­них фондів після індексації, яка проводилася станом на 1 квітня

1996 р. Починаючи з 1996 р., витрати, пов'язані із закінченим ка­пітальним ремонтом основних фондів, відносяться на збільшення балансової вартості відповідних основних фондів з подальшою їх амортизацією за встановленими нормами на їх відновлення.

Таким чином, згідно з "Порядком відображення у бухгалтер­ському обліку і звітності збільшення балансової вартості основних фондів на суму витрат, пов'язаних із закінченим капітальним ре­монтом" від 26 червня 1996 р. № 120 підприємства державної форми власності повинні були всі витрати щодо закінченого капі­тального ремонту, які обліковувалися до моменту його застосування (до 14 червня 1996 р. ) на рахунку 86/3 "Амортизаційний фонд на капітальний ремонт" списати таким чином:

Д-т 88/ "Фонд поповнення власних коштів і дооцінки товарно- матеріальних цінностей";

К-т 86/3 "Амортизаційний фонд на капітальний ремонт" з одно­часним відображенням збільшення балансової вартості основних фондів проводкою:

Д-т 01 "Основні фонди" К-т 85 "Статутний фонд".

У подальшому витрати з капітального ремонту основних фондів повинні заноситися на рахунок 03 "Ремонт основних засобів" субра­хунок 2 "Капітальний ремонт" і на підставі акту приймання-здачі відображатися у бухгалтерському обліку таким чином:

Д-т 88 "Фонд поповнення власних коштів і дооцінки товарне» матеріальних цінностей";

К-т 03/2 "Капітальний ремонт" і одночасно;

Д-т 01 "Основні фонди" К-т 85 "Статутний фонд".

Однак Постановою КМУ від 22 вересня 1995 р. № 752 "Про заходи державної підтримки залізниць у 1995-1996 р. " п. 8 було введено особливе нарахування амортизації для відшкодування ви­трат на капітальний ремонт основних засобів для підприємств, які належать до сфери управління Укрзалізниці. При цьому розрахунок загальної суми амортизаційних відрахувань проводився таким чи­ном: нараховувалися амортизаційні відрахування на повне віднов­лення балансової вартості основних фондів за нормами амортиза­ційних відрахувань, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 жовтня 1990 р. № 1072, і доненараховували амортизаційні відрахування на капітальний ремонт шляхом збільшення норми амортизаційних відрахувань на коефіцієнт 5, 3.

Таким чином, підприємства (структурні підрозділи) Укрзалізниці, на відміну від інших підприємств, нараховували амортизаційні відра­хування, збільшуючи норми амортизації у 6, 3 раза.

Такий порядок визначення амортизації для відшкодування ви­трат на капітальний ремонт згідно з Постановою КМУ "Про заходи щодо поліпшення діяльності залізниць України у 1997 р. " від 28 червня 1997 р. № 605 був чинним і в 1997 р. до введення Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР.

Введення порядку нарахування амортизації на капітальний ре­монт основних фондів з 1 січня 1995 р. по 1 липня 1997 р. вносило неузгодженість у бухгалтерський облік структурних підрозділів Укр­залізниці під час відображення операцій капітального ремонту ос­новних фондів.

У результаті аудиторських перевірок структурних підрозділів за­лізниці було встановлено, що у бухгалтерському обліку витрати на капітальний ремонт відображалися такими проводками: на дебеті рахунку 03 "Капітальний ремонт основних фондів" збиралися про­тягом місяця усі витрати, пов'язані з капітальним ремонтом основ­них фондів, виконаних як підрядним, так і господарським способами у кореспонденції з рахунками 60, 76, 79, 70, 69, 68, 05, 06, 07.

Наприкінці місяця усі витрати закривалися проводкою: Д-т 86/3 "Амортизаційний фонд на капітальний ремонт" і К-т 03/2 "Капі­тальний ремонт".

Нарахування амортизаційних відрахувань на капітальний ре­монт відображалося на кредиті рахунка 86/3 у кореспонденції з витратними рахунками 20, 22, 29 та ін.

Особливу увагу аудитор має звернути на правильність відобра­ження податку на додану вартість, який сплачено або необхідно сплатити за роботи із закінченого капітального ремонту основних виробничих фондів.

Аудиторська практика показує, що після повальних стягнень фінансових санкцій та сум недоїмки з податку на додану вартість протягом 1995 і 1996 р., коли структурні підрозділи відносили на розрахунки з бюджетом суми ПДВ щодо закінченого капітального ремонту основних фондів, до введення порядку, який встановив збільшення на суму витрат з капітального ремонту балансової вар­тості основних фондів, більшість структурних підрозділів залізниці на розрахунки з бюджетом не відносили суму ПДВ за закінчений капітальний ремонт, а відображали у бухгалтерському обліку витра­ти, пов'язані з капітальним ремонтом основних фондів разом з податком на додану вартість. Але деякі структурні підприємства розрізняли ці витрати і відносили суму ПДВ за рахунок власних коштів записом Д-т 87 — К-т 03/2. Навіть за капітального ремон­ту господарським способом відновлювали суми ПДВ з вартості ви­користаних матеріалів, який при надходженні був відшкодований з бюджету записом Д-т 03/2 — К-т 68.

За Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" за період з 01.01. 95 р. по 01. 07. 97 р. з метою оподаткування ба­лансовий прибуток платника податку збільшується на суму коштів фондів, створених за рахунок собівартості продукції і використаних не за цільовим призначенням. У цьому випадку типовою помилкою для структурних підрозділів "Укрзалізниці" є нецільове використан­ня амортизаційного фонду на капітальний ремонт, створений за ра­хунок витрат виробництва, на суму ПДВ, який був покритий за ра­хунок означеного фонду, незважаючи на те, що у листі ДПАУ № 16­1101/10-385 роз'яснюється, що на підставі акту приймання-здачі та зміни балансової вартості основних виробничих фондів в інвентар­них картках або інших регістрах аналітичного обліку основних за­собів сума ПДВ відноситься на розрахунки з бюджетом.

Враховуючи чинне законодавство у конкретний період часу, аудитор повинен перевірити відображення у бухгалтерському обліку витрат з капітального ремонту основних фондів.

Правильним вважається відображення цих витрат такими запи­сами:

— нарахування амортизаційних відрахувань з капітального ре­монту основних виробничих фондів — Д-т 20, 22, 29 — К-т 86/3;

— відображення витрат, пов'язаних з капітальним ремонтом — Д-т 03/2 — К-т 05, 06, 07, 60, 76, 79, 70, 69, 68;

— списання матеріалів, використаних на капітальний ремонт основних фондів, з відновленням суми ПДВ, яка раніше була відшко­дована з бюджету — Д-т 03 — К-т 68;

— у разі закінчення капітального ремонту основних виробничих фондів на підставі акту приймання-здачі сума ПДВ відноситься на розрахунки з бюджетом записом: Д-т 68 — К-т 03/2;

— за рахунок створеного амортизаційного фонду списуються ви­трати на закінчений капітальний ремонт записом: Д-т 86/3 — К-т 03/2;

— за нестачі покриття витрат на закінчений капітальний ре­монт основних виробничих фондів створеного амортизаційного фон­ду сума різниці відображається записом: Д-т 88 — К-т 03/2;

— одночасно збільшується балансова вартість основних фондів записом: Д-т 01 — К-т 85.

Невикористаний амортизаційний фонд на покриття витрат з ка­пітального ремонту, створений за рахунок собівартості, за Вказівка­ми про організацію бухгалтерського обліку № 25 з моменту ухва­лення Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня

1997 р. № 283/97-ВР, має списуватися на збільшення балансового прибутку підприємств. Постановою від 28 червня 1997 р. № 605 п. 6 передбачено визначити правомірною позицію Укрзалізниці щодо спрямування нею залишків невикористаного у 1996 р. амортизацій­ного фонду на капітальний ремонт для фінансування програм цент­ралізованих капіталовкладень, придбання рухомого складу, капіталь­но-відновного ремонту колії.

Аудиторська перевірка фінансово-господарської діяльності авто­транспортних підприємств зобов'язана враховувати особливості бух­галтерського обліку деяких господарських операцій.

Віднесення витрат до складу валових витрат за Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22. 05. 97 р. № 283/97-ВР має особливості в частині експлуатації легкового автотранспорту. Необхідно врахувати обмеження, які сформульовані в п. 54. 10 нової редакції Закону: до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання та експлуатацію легкових автомобілів, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних транспортних та туристичних послуг сторонніми громадя­нами та організаціями.

Не зараховуються до валових витрати платника податку (крім оплати праці), на утримання та експлуатацію легкового автотранс­порту, витрати на паливно-мастильні матеріали, витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням та паркуванням легкових автомобілів. Таким чином, дозволяється відносити вищезазначені витрати до скла­ду валових підприємств, які надають транспортні послуги.

Перевірку реалізації автотранспортної техніки необхідно зосе­реджувати на з'ясуванні правильності відображення в обліку спи­сання балансової вартості, зносу, фінансових результатів від реалі­зації, нарахування і сплати ПДВ. При цьому згідно з п. 4. 1. ст. 4 Закону України "Про ПДВ" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з їх договірної вар­тості. Тому сума ПДВ (починаючи з 01. 10. 97 р. ) не залежить від того, за якою ціною продається транспортний засіб, за балансовою вартістю, нижчою чи вищою за останню.

Перевірка придбаних транспортних засобів передбачає встанов­лення правильності визначення балансової вартості. Відповідно до п. 43 "Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні", затвердженого Постановою КМУ від 3 квітня 1993 р. № 250 основні засоби підприємств відображаються у бухгалтерсько­му обліку і звітності за фактичними витратами-на придбання, до­ставку, установку, державну реєстрацію, а споруджені і виготовлені

— з урахуванням страхових внесків під час транспортування і спору­дження, що становить їх первісну вартість.

Згідно з п. 8. 4. 1 та п. 8. 4 ст. 8 Закону України "Про оподатку­вання прибутку підприємств" відповідно до витрат на придбання основних засобів балансова вартість певної групи збільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних та страхо­вих внесків, інших витрат, віднесених у зв'язку з таким придбанням, без сплаченого ПДВ (якщо платник зареєстрований платником ПДВ).

Перевіряючи автотранспортні підприємства, слід мати на увазі, що у складі їхніх витрат основне місце займають витрати на палив­но-мастильні матеріали. Аудитору необхідно встановити, чи застосо­вуються на підприємстві норми витрат палива і мастильних матері­алів, затверджені наказом Державного департаменту автомобільного транспорту України № 43 від 10. 02. 98 р. та "Норми витрат пально­го і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті", затвер­джені Інструкцією департаменту автомобільного транспорту Міністер­ства транспорту України від 03. 05. 95 р. № 179.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільно­му транспорті призначені для планування потреби підприємств у паливно-мастильних матеріалах, контролю за їх витратами та ве­дення звітності.

Норми витрат пального — це встановлена допустима міра його споживання за певних умов експлуатації автомобілів. Для цього застосовуються базові лінійні норми, встановлені за моделями авто­мобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозво­ляють враховувати обсяг виконаної транспортної роботи, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації. Таким чином, аудитору слід визначити, чи правильно підприємство застосовує необхідні базові лінійні норми для певних видів автомобілів, а крім того:

— норми на виконання транспортної роботи (додаткові витрати палива за умов руху з вантажем);

— норми на 1 т спорядженої маси (додаткові витрати палива за зміни спорядженої маси автомобіля, причепа або напівпричепа);

— норми на їзду з вантажем (збільшення витрат палива, пов'я­зане з маневруванням та виконанням операцій завантаження і роз­вантаження);

— норми на пробіг за виконання спеціальної роботи;

— норми на роботу спеціального обладнання;

— норми на роботу незалежного обігрівача;

— коефіцієнти використання.

Від правильності застосування норм витрат та коригуючих ко­ефіцієнтів залежить правильність визначення прибутку підприємств, тому що паливно-мастильні матеріали на певний транспорт є одним із елементів витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату.

Автотранспортні підприємства займаються перевезенням вантажів, тому, аби підтвердити правомірність формування витрат і доходів щодо вказаних перевезень аудитору необхідно перевірити правильність оформлення первинних стверджувальних документів. При цьому слід регламентуватися "Інструкцією про порядок виготовлення, зберіган­ня, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом роботи", затвер­дженою наказом Мінстату України від 07. 08. 96 р. № 228/253, якою передбачено, що для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для спи­сання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та ван­тажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізни­ками і замовниками автомобільного транспорту застосовуються такі типові форми єдиної первинної транспортної документації:

— подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному спо­лученні (форма № 1);

— подорожній лист вантажного автомобіля — (типова форма № 1);

— товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН);

— талон замовника (форма № 1-ТЗ).