18.3.2. Оцінка виробничого потенціалу

Фінансове становище підприємства значною мірою обумовлюєть­ся його виробничою діяльністю. Тому аналізуючи фінансове стано­вище підприємства (особливо за попередній період), слід оцінити його виробничий потенціал.

Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:

— наявність, динаміка та питома вага усіх виробничих активів у загальній вартості майна;

— наявність, динаміка та питома вага основних засобів у за­гальній вартості майна;

— коефіцієнт зносу основних засобів (амортизації);

— середня норма амортизації;

— наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень та їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.

Виробничі активи визначають додаванням: основних засобів, ви­робничих запасів та незавершеного виробництва. На промислових підприємствах цей показник, як правило, не повинен бути нижчим 50%. Однак за основу порівняння треба брати галузеві стандартні показники.

Показник питомої ваги вартості основних фондів: у загальній вартості коштів підприємства розраховують як відношення залиш­кової вартості основних фондів до суми балансу. Розрахункові по­казники порівнюють зі стандартними значеннями підприємств га­лузі, а також із показниками високорентабельних виробників.

Коефіцієнт зносу (амортизації) розраховують із співвідношення суми зносу основних засобів та нематеріальних активів до їх первіс­ної вартості. Зменшення цього показника не слід оцінювати нега­тивно, якщо воно відбулося в результаті надходження нового облад­нання.

Для оцінки інтенсивності накопичення зносу (амортизації) ос­новних засобів слід використовувати, крім того, показник середньої норми амортизації, розраховуваний з відношення суми амортизацій­них відрахувань за звітний період до первісної вартості основних засобів на початок періоду.

Розрахований показник середньої амортизації порівнюють з по­казниками інших підприємств та стандартними значеннями цього показника.

Певні висновки про виробничу та фінансову політику підприєм­ства можна зробити за співвідношенням капітальних вкладень і авансів та довгострокових фінансових вкладень. Вищі темпи зро­стання фінансових вкладень можуть суттєво знизити виробничі мож­ливості підприємства.

Важливим показником фінансового стану підприємства є на­явність власних обігових коштів. Розраховуючи його, слід мати на увазі, що частина основних засобів та капітальних вкладень, відоб­ражених у розділі І активу балансу, може бути відтворена за раху­нок довгострокових та середньострокових кредитів та інших довго­строкових позичених коштів. Тому при розрахунку власних обігових коштів до підсумку розділу І пасиву балансу додають довгострокові та середньострокові кредити і довгострокові позичені кошти, а з одер­жаної суми віднімають підсумок розділу І активу балансу. Зменшен­ня власних обігових коштів оцінюють звичайно негативно, особливо, якщо вони не покривають матеріальних обігових коштів.

Дані про структуру джерел господарських коштів використову­ють також для оцінки фінансової стабільності підприємства та його платоспроможності.