9.6. Перевірка і юстирування теодолітів

Перевірку і юстирування теодолітів виконують при температурі (+20+5°С). При проведенні перевірки виконують операції і використову­ють засоби перевірки згідно з табл. 9.2. Для контролю дотримання основ­них геометричних умов, які обумовлюють принципову схему теодоліта, виконують такі основні дії.

1. Перевірка і юстирування рівня біля алідади горизонтального кру­га. Вісь циліндричного рівня ии_і, поміщеного на алідаді, має бути пара­лельною площині лімба або перпендикулярною до вертикальної (основної) осі ІІ₁ теодоліта (рис. 9.11).

Для перевірки цієї умови необхідно алідаду повернути так (рис. 9.11), щоб вісь рівня ии₁ розмістилась паралельно лінії, що з’єднує піднімальні гвинти. Обертаючи ці гвинти в протилежних напрямах, буль­башку рівня переміщують на середину. Потім алідаду повертають на 90° і третім піднімальним гвинтом бульбашку рівня виводять на середину. Піс­ля чого алідаду повертають на 180° і оцінюють зміщення бульбашки від середини.

Якщо бульбашка рівня змістилася від середини більше ніж на одну поділку через нерівність підставок рівня, то при повороті лімба або алідади вісь приладуі площина лімба збережуть своє похиле положення. Щоб виправити помилку виправними гвинтами рівня, виводять бульбашку на половину відхилення від середини. Вісь рівнярозміститься паралель­но площині лімба (рис. 9.11). Проте лімб не буде в горизонтальному поло­женні. На другу половину відхилення бульбашку встановлюють двома піднімальними гвинтами, обертаючи їх у різні сторони. Лімб при цьому набуде горизонтального положення.

Для контролю перевірку повторюють доти, поки бульбашка рівня, пове­рнутого на 180°, не сходитиме з середини більше як на одну поділку. Результа­ти пер евірки рівня біля алідади горизонтального круга наведені в табл. 9.3.

2. Визначення колімаційної похибки. Візирна вісь трубимає бу­

ти перпендикулярною до горизонтальної осі обертання труби

(рис. 9.12), тобто колімаційна похибка мусить дорівнювати нулю або не перевищувати подвійну точність приладу:

де- відлік по лімбу горизонтального круга при крузі “ліворуч” і “праворуч”;

- точність теодоліта.

Неперпендикулярність візирної осі зорової труби до горизонтальної осі обертання визначають у такій послідовності: теодоліт приводять у ро­боче положення, закріплюють алідаду, вибирають віддалену й добре видну точку М , що знаходиться на рівні осі обертання (рис. 9.12). Візують на неї трубу при крузі “праворуч”. Закріпивши затискні гвинти й орудуючи наві­дними гвинтами алідади й труби, суміщають центр сітки з точкою, яку спостерігають. Беруть відлік по горизонтальному кругу. Відкріпивши алі­даду і перевівши трубу через зеніт, візують на ту саму точку М при крузі "ліворуч". Знову роблять відлік по лімбу горизонтального круга .

За формулою (9.5) обчислюють колімаційну похибку. Якщо вона не перевищує подвійну точність теодоліта - умову виконано. В протилежному випадку виконують юстирування. Щоб позбутися похибки, з обох відліків обчислюють середнє 'Значення-

Навідними гвинтами алідади встановлюють на лімбі відлік N. Центр сітки ниток зорової труби зійде зі спостережуваної точки М. Послабивши виправні гвинти сітки ниток, переміщують її до суміщення з зображенням точки М . Після цього сітку ниток закріплюють.

Для контролю перевірку повторюють доти, поки колімаційна похиб­ка не перевищуватиме подвійну точність теодоліта. Результати визначення колімаційної похибки наведено у табл. 9.4.

Після закінчення перевірки захисний ковпачок юстирувальних гвин­тів сітки ниток ставлять на місце.

3. Визначення нахилу горизонтальної осі обертання зорової труби. Горизонтальна вісь обертання зорової труби НН₁ має бути перпендикуляр­ною до вертикальної осі обертання теодоліта ІІ₁ (див. рис. 9.11).

Теодоліт встановлюють за 20...30 м від стіни високої будівлі й приво­дять його у робочий стан. Вибирають і відмічають на стіні точку А (рис. 9.13).

Кут нахилу на точку А не повинен перевищувати 25...35°. Зорову трубу візують на точку А й закріплюють алідаду. Опускають трубу до го­ризонтального положення, і проекціюють на стіну центр сітки ниток. По­значають на стіні точку а\. Переводять трубу через зеніт, і при іншому положенні вертикального круга знову візують трубу на точку А. Закріпивши алідаду, опускають трубу до горизонтального положення і по­значають на стіні точку а₂. Якщо точки аі і а₂ не сумістяться - умову не виконано. Відстань між а₁ і а₂ для технічних теодолітів не повинна перевищувати 1:5000 висоти точки А над горизонтом приладу (відрізок аА). Результати визначення нахилу горизонтальної осі обертання зорової

У сучасних теодолітах це виправлення потребує розбирання теодолі­та, а тому виконується в оптико-механічних майстернях.

4. Одна з ниток сітки має бути горизонтальною, а інша вертикаль­ною. Приводять теодоліт у робочий стан. Горизонтальність нитки сітки пе­ревіряють у такій послідовності. Наводять центр сітки ниток на точку, від­далену від теодоліта на 5...10 м, що перебуває на висоті приладу. Навідним гвинтом лімба переміщують сітку ниток уздовж точки (рис. 9.14) і стежать за положенням горизонтальної сітки ниток відносно точки. Якщо зобра­ження центра сітки ниток зміщується відносно точки більше ніж на три штрихи, - умову не виконано.

Вертикальну сітку ниток можна перевірити за допомогою виска, під­вішеного на відстані 20...30 м (рис. 9.15). Якщо після візування на висок вертикальна сітка ниток суміститься з шнурком виска - умову виконано. В іншому разі треба виконати юстирування.

Для виконання юстирування відгвинчують ковпачок, що закриває виправні гвинти сітки на окулярній частині зорової труби. Відкручують виправні гвинти й рукою повертають корпус ниток сітки так, щоб викону­валися умови горизонтальності й вертикальності ниток сітки. Після закін­чення перевірки повторюють перевірку перпендикулярності осі візування до горизонтальної осі зорової труби.

5. Визначення місця нуля вертикального круга. Місце нуля - це від­лік по вертикальному кругу при положенні зорової труби "круг ліворуч" або "круг праворуч", коли візирна вісь горизонтальна й алідада вертикаль­ного круга встановлена за її рівнем в положення, якого вона набуває при вимірюванні вертикальних кутів.

Установлюють за рівнем вісь обертання теодоліта в прямовисне по­ложення. При "крузі праворуч" візують трубу на віддалену точку, яку чітко видно. Виводять бульбашку рівня біля алідади вертикального круга на се­редину й беруть відлік по вертикальному кругу. Переводять трубу через зеніт і візують трубу на ту саму точку. Знову при необхідності виводять бульбашку рівня при алідаді вертикального круга на середину й беруть відлік по вертикальному кругу.

У теодоліта ТЗО місце нуля обчислюють за формулою

Для контролю визначають місце нуля візуванням на іншу точку. Всі операції виконують як у попередній послідовності.

Для модифікацій теодолітів з градуюванням вертикального круга, відмінним від теодоліта Т30 (за рухом годинникової стрілки), місце нуля обчислюють за формулою

У теодоліта 2Т30П та інших, у яких шкала вертикального круга має два ряди цифр (в одному зі знаком а в другому місце нуля

Якщо місце нуля більше за подвійну точність теодоліта, виконують юстирування. Для теодоліта Т30 порядок юстирування такий.

Знаходять кут нахилу по відліках, що отримані при візуванні труби на точку при двох положеннях вертикального круга:

Залишивши зорову трубу наведеною на точку, встановлюють навід­ним гвинтом по вертикальному кругу відлік, рівний обчисленому за фор­мулою (9.10). Виводять на середину бульбашку рівня біля горизонтального круга піднімальними гвинтами. Центр сітки ниток зміститься з точки, яку спостерігають. Відгвинчують ковпачок, який закриває юстирувальні гвин­ти на окулярній частині зорової труби. Вертикальними юстирувальними гвинтами при послаблених горизонтальних гвинтах суміщають центр сітки ниток з точкою, яку спостерігають. Для контролю перевірку повторюють доти, поки не буде виконано умову. Результати визначення місця нуля вер­тикального круга теодоліта Т30 наведено в табл. 9.6.