Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

11.2.4. Горизонтальне знімання

Наземними методами горизонтальне знімання забудованих територій виконується при відсутності матеріалів аерофотознімання або при еконо­мічній недоцільності аерофотографічних методів. Внутрішньоквартальне горизонтальне знімання, а також знімання фасадів і проїздів виконується самостійно або разом з вертикальним зніманням залежно від характеру за­будови. Горизонтальне знімання в масштабах 1:2000, 1:1000 та 1:500 вико­нується способами перпендикулярів, полярним, кутової та лінійної засічок. Знімання виконується з пунктів геодезичних мереж, знімального обґрунту­вання та точок знімальних теодолітних ходів. Число пунктів знімального обґрунтування при зніманні забудованих територій на 1 км2 повинно бути не менше 8 для масштабу 1:2000, 16 для масштабу 1:1000 та 32 для масш­табу 1:500.

Залежно від умов знімання один або два знімальні теодолітні ходи прокладають уздовж вулиць. У населених пунктах з прямолінійними вули­цями замість знімальних ходів розбивають створні лінії між пунктами гео­дезичної основи. Знімання ситуації виконують способом перпендикулярів або засічок від точок створної лінії. Відстань між створними точками за­лежить від масштабу знімання та способу вимірювань (табл. 11.6).

Таблиця 11.6 - Відстань між створними точками


При зніманні, що виконується способом перпендикулярів, абсцисою є відрізок від точки знімального обґрунтування на стороні теодолітного ходу, а ординатою - перпендикуляр від сторони теодолітного ходу до точ­ки, що визначається. Перпендикуляр будують теодолітом, екером або око­мірно. Довжина перпендикуляра вимірюється один раз з точністю до 0,01 м і не повинна перевищувати допустимого значення, яке залежить від ма­сштабу знімання та способу його побудови (табл. 11.7).

Таблиця 11.7 - Допустима довжина перпендикуляра


Якщо довжини перпендикулярів перевищують допустимі значення (табл. 11.7), то вони підкріплюються засічками, довжина яких не повинна перевищувати довжини мірного приладу (20...50 м).

При полярному способі положення точки визначається кутом, вимі­ряним теодолітом при одному положенні круга з точністю до 1' та довжи­ною відрізка до неї. Відстань може бути виміряна мірною стрічкою, стале­вою рулеткою, оптичним або нитковим віддалеміром. Максимальні відста­ні від приладу до контурів установлюють залежно від масштабу знімання, методу вимірювань і характеру контурів (табл. 11.8).



Спосіб прямих кутових засічок використовують у тому випадку, ко­ли безпосереднє вимірювання відстаней неможливе. Положення контурів точки отримують в результаті вимірювання двох кутів, що примикають до базису. За базис може бути прийнята сторона або частина теодолітного хо­ду, або будь-які два пункти знімального обґрунтування. Кути вимірюють теодолітом одним напівприйомом з точністю 1'. Кут засічки повинен бути 30.. .150°. Значення допустимих відстаней від приладу до контурної точки залежить від масштабу знімання та характеру контурів (табл. 11.9).

Таблиця 11.9 - Допустимі відстані до контурів


Спосіб лінійних засічок використовується при відсутності перешкод лінійним вимірюванням. Положення точки визначають лінійними промі­рами стрічкою або рулеткою від лінії знімального обґрунтування. Довжина ліній засічок не повинна перевищувати довжини мірних приладів (20...50 м). Кути кварталів, опорних будівель та інших важливих контурів визначають трьома засічками.