Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

11.3.6. Польові роботи при тахеометричному зніманні

Тахеометричні знімання бувають маршрутні та площадкові і викону­ються шляхом прокладання теодолітних ходів з вимірюванням горизонта­льних і вертикальних кутів (відстані визначаються за допомогою далекомі­рів) і зніманням ситуації та рельєфу полярним способом. Тахеометричне знімання виконують переважно тахеометрами та в окремих випадках тео­долітами.

Знімальним обґрунтуванням є теодолітпо-нівелірні та теодолітно- тахеометричні ходи, які прокладають між пунктами опорної мережі. Знімальне обґрунтування створюють одночасно із зніманням ситуації та рельєфу. Густота пунктів знімального обґрунтування повинна забезпечувати можливість про­кладання тахеометричних ходів, що відповідають технічним умовам.

Кути в тахеометричних ходах вимірюють одним повним прийомом. Різниця кутів, одержаних з півприйомів, не повинна перевищувати 1'. Гра­ничну лінійну нев'язку, м, обчислюють за формулою

При тахеометричному зніманні знаходять висотне положення всіх характерних точок ситуації та рельєфу, що дозволяє відобразити на плані подробиці місцевості та рельєфу за допомогою горизонталей з необхідною для даного масштабу точністю.

За призначенням та точністю пікети (рейкові точки) бувають контур - ні, висотні, які вибирають в характерних місцях рельєфу, і контурно- висотні. Рейкові точки повинні рівномірно та без пропусків покривати те­риторію знімання. Для забезпечення цієї умови виконується детальний огляд місцевості, яку знімають, з даної станції. Вибір рейкових точок і ви­значення необхідної та достатньої їх кількості залежить від масштабу зні­мання, висоти перерізу рельєфу та характеру місцевості.

Контурні пікети намагаються вибирати на переломі контурів, щоб між сусідніми пікетами контур був прямою лінією. Якщо розмір предмета на місцевості невеликий і його не можна зобразити на плані масштабними умовними знаками, то рейку ставлять біля місцевого предмета (дерево, стовб, криниця та ін.). Пікети вибирають також на всіх характерних точках і лініях рельєфу (на вершинах і підошвах горбів, дні і краях котловин і ло­щин, вододілах, сідловинах та перегинах схилів).

Знімання пікетів виконують в такій послідовності. Установлюють над точкою знімального обґрунтування прилад і приводять його в робочий стан. Точність центрування 3-10 см у залежності від масштабу знімання. Визначають значення місця нуля вертикального круга теодоліта, яке не по­винно перевищувати ± 2'. Вимірюють висоту приладу з точністю до 1 см і відкладають її на далекомірній рейці. При роботі з теодолітом Т30 орієн­тують лімб горизонтального круга за стороною знімального обґрунтування при повороті “ліворуч”. Для цього суміщають нуль лімба з нулем алідади горизонтального круга Обертанням лімба візують зорову трубу на передню точку знімального обґрунтування та закріплюють лімб. Лімб тахеометра можна орієнтувати за дирекційним кутом. Обертанням алідади за ходом стрілки годинника наводять зорову трубу приладу на рейку, що встановле­на на рейковій точці. Для зручності обчислень верхню нитку сітки далеко­міра наводять обертанням зорової труби на відлік на рейці 1000. Беруть відліки спочатку по далекоміру, а потім по горизонтальному кругу. Буль­башка рівня повинна бути в нуль-пункті.

Для використання скороченої формули тригонометричного нівелю­вання наводять середню нитку сітки з відліком на рейці, що дорівнює висо­ті приладу, яка помічена на рейці. Беруть відлік по вертикальному кругу. Після зня^я відліків рейку ставлять на наступну рейкову точку і всі опера­ції виконують у попередній послідовності. Після закінчення робіт на стан­ції перевіряють орієнтування приладу. Відхилення орієнтування за період знімання допускається не більше 1',5. Результати вимірювань записують в журнал тахеометричного знімання (табл.11.12). Всі записи повинні бути виконані олівцем акуратно, чітко, так, щоб їх легко можна було використа­ти при камеральній обробці.

Паралельно з вибором та зніманням рейкових точок на кожній станції ведуть абрис, тобто схему розміщення рейкових точок відносно знімально­го обґрунтування. Абриси оформляють умовними знаками з пояснюваль­ними підписами, приблизно витримуючи масштаб знімання, і наносять всі рейкові точки. При цьому показують струк^рні лінії рельєфу (тальвеги, вододіли, перегини схилів та ін.) і схематично горизонталями рельєф. Стрі­лками показують напрям основних схилів місцевості між характерними перегинами. За необхідністю від рейкових точок рулеткою промірюють ширину доріг, тротуарів й інших подробиць місцевості. Показують також результати промірів на абрисі з короткими роз'ясненнями.