Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

11.3.7. Камеральна обробка результатів тахеометричного знімання

Камеральна обробка матеріалів знімання включає перевірку польо­вих матеріалів, обчислення позначок всіх рейкових точок на станції, накла­дання рейкових точок на план, проведення горизонталей та нанесення ситуації.

Горизонтальна проекція відстані від станції до пікетних точок, м,

де- кут нахилу, який при вимірюванні теодолітом Т30 обчислюють за формулою

де- відлік по вертикальному кругу при повороті “ліворуч”.

Обчислені значення горизонтальної відстані до рейкових точок окру­глюють до 0,1 м.

Перевищення між станцією та рейковими точками обчислюють за формулою, м



Обчислені позначки рейкових точок округлюють до O,O! м. Всі роз­рахунки виконують у табличній формі з допомогою мікрокалькулятора.

Рейкові точки наносять на план (рис.5.لل) полярним способом за да­ними журналу тахеометричного знімання, відліком по горизонтальному кругу та горизонтальній відстані. При побудові використовують транспор­тир, циркуль-вимірник та масштабну лінійку. Перед побудовою рейкових точок враховують орієнтування інструмента на кожну станцію (Ст.), транспортир прикладають центром до тієї станції, з якої виконувалось зні­мання цих точок (Ст.ل). Нульовим діаметром транспортир суміщають з лінією, по якій проводилось орієнтування лімба інструмента (Ст. 2). Від­кладають по транспортиру значення горизонтального кута на рейкову точ­ку (ß1= 7°32'). На побудованому напряму циркулем-вимірником у масштабі плану відкладають горизонтальну відстань на дану рейкову точку (d1 = =52,5 м). Точку обводять кружком діаметром ل мм і позначають дробом, у числівнику якого записують номер точки (ل), а в знаменнику - позначку (263,7ل). Підпис розміщують праворуч від точки. За аналогією виконують побудову всіх рейкових точок. Щоб не припуститися грубих помилок, по­ложення побудованих рейкових точок на плані звіряють з їх зображенням на абрисі. Вказані на абрисі стрілками напрями однорідних схилів (рис.9.لل) повинні відповідати позначкам рейкових точок.

Рисунок 11.9 - Абрис тахеометричного знімання


Після побудови рейкових точок на план переносять лінії вододілів і тальвеги. Рельєф місцевості зображують горизонталями з позначками, кра­тними висоті перерізу рельєфу. Положення горизонталей визначають ін­терполюванням між точками, розміщеними на однакових схилах, із однако­вою висотою. Інтерполювання виконують аналітичним або графічним спо­собом.

Суть аналітичного способу полягає в тому, що за відомими позначка­ми рейкових точок на плані між ними визначають положення в плані точок із позначками, висота яких кратна прийнятій висоті перерізу (при масштабі знімання 1000: ل Ип = 0,5 м). Відповідно до геометричної суті аналітично­го інтерполювання (рис. ٨١ ا ا ا місцеположеппя горнзопталей у плапі, мм,

де- різниця між позначкою рейкової точки та горизонталлю, мм;

- позначки сусідніх рейкових точок, між якими виконується інтер­полюванням, м;

- відстань між сусідніми рейковими точками, м.

Рисунок 11.10 - Геометрична суть аналітичного інтерполювання


За аналогією інтерполяцію проводять між усіма рейковими точками, які в абрисі тахеометричного знімання з'єднані стрілкою, що показує на­прям схилу. В основі графічного способу інтерполювання лежить формула (11.55) пропорційності елементів подібних трикутників. Для інтерполю­вання використовують палетку. Для цього на восківці проводять паралельні прямі з довільними, але рівними інтервалами 5-10 мм і підписують їх по­значками, що кратні висоті перерізу рельєфу від самої великої. При інтер­полюванні між точками палетку накладають на план так, щоб одна із рей­кових точок зайняла положення між паралельними лініями восківки відпо­відно до своєї позначки (261, 50). У позначеній точці легенько проколюють восківку. Утримуючи голку вимірника в цій точці, обертають восківку на­вколо голки доти, поки друга рейкова точка, яку видно через восківку, зай­ме положення, яке відповідає її позначці (263, 52). Закріплюють палетку в цьому положенні голкою циркуль-вимірника і приколюють на план точки перетину паралельних ліній палетки з лінією, яка з'єднує рейкові точки на абрисі, що знаходяться на одному боці схилу. Точки підписують їх познач­ками, які рівні позначкам відповідних паралельних ліній на палетці. Ана­логічно виконують інтерполювання між усіма рейковими точками.

Точки з однаковими позначками, отримані в результаті інтерполю­вання, з'єднують плавними кривими лініями і наносять горизонталі. По­значки горизонталей підписують у розривах ліній так, щоб низ цифр був у сторону пониження схилу місцевості. Горизонталі з позначками, кратними десяти перерізам рельєфу, креслять товстішими в 2,5 рази. На замкнутих горизонталях і в напрямах характерних ліній наносять бергштрихи. Через контури будов, поверхні дворів і доріг, що покриті асфальтом, горизонталі не проводять. На плані виписують позначки вимощення по кутах споруд. Зображений горизонталями рельєф перевіряють безпосередньо в полі.

Усі елементи ситуації і рельєф місцевості оформляють, керуючись ін­струкцією «Условные знаки для топографических планов в масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500». Горизонталі креслять і підписують коричне­вою тушшю товщиною ліній 0,1 мм. Висо^ точок знімального обґрунту­вання і рейкових точок підписують чорною ^шшю. Лінію урізу води в рі­чці проводять зеленою ^шшю. Рамку плану, решту умовних знаків та на­писи виконують чорною тушшю.